Постанова 4808 № 344/14724/20

Справа № 344/14724/20 Провадження № 33/4808/587/20 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Боднарука В.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 26 жовтня 2020 року о 17 год. 50 хв. по вул. Надрічна, 54 в м. Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ-DAEWOO номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що в результативній частині постанови суду не конкретизовано за які саме дії його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, а висновок суду не підтверджується матеріалами справи. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не відображає всіх обставин справи та не відповідає вимогам КУпАП і відповідній Інструкції. Вказує на те, що він не керував транспортним засобом в момент, коли під`їхали працівники поліції до транспортного засобу, він знаходився на вулиці біля автомобіля, двигун не працював та був холодний, що можуть підтвердити свідки. Оскільки він не був водієм, тому огляд на стан сп`яніння слід вважати таким, який проведений з порушенням, не може бути належним і допустимим доказом у справі. Підстав для проведення зазначеного огляду у працівників поліції не було. Звертає увагу на те, що в протоколі не зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення та наявність ознак сп`яніння. Звертає увагу на те, що зі змісту відеозапису, долученого до матеріалів справи, не видно момент складання самого протоколу про адміністративне правопорушення. Вважає, що огляд водія було проведено з грубим порушенням, оскільки Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не складався і копія акту йому не вручалась. Свідків при проведенні огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 не було і процесуальні права йому не роз`яснялись. Відеозапис не відображає даних того, що йому вручалась копія протоколу та копія акту. Також відеозапис не відображає роз`яснення прав свідкам. Вказує, що йому не пропонувалось пройти огляд у встановленому законом порядку на стан сп`яніння, а тому не відомо на яких підставах поліцейський прийшов до висновку про порушення ним п. 2.9А ПДР України. Вважає, що суд повинен був повернути матеріали справи для належного оформлення, оскільки протокол було складено за відсутності свідків, в ньому не зазначено як саме проводився відповідний огляд водія та не вказано ознаки сп`яніння. Звертає увагу на те, що на відеозапису видно його знайому ОСОБА_2 , яку з незрозумілих причин не вписано в протокол та не відібрано пояснення, а інших свідків на відео не видно, відсутні дані про те, що поліцейські спілкувались зі свідками та роз`яснювали їм процедуру огляду на стан сп`яніння. Пояснення свідків написані на заздалегідь підготовленому бланку. Свідки вказують на те, що були присутніми при проведенні огляду водія, однак вони не підтвердили факт керування ним транспортним засобом. Таким чином, суд при розгляді справи відступив від принципів повноти та об`єктивного розгляду. Він не викликався в судове засідання належним чином, а в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували про його ознайомлення із датою та часом судового засідання. Свідки також не викликались в судове засідання. Вважає, що його вина не доведена матеріалами справи у вчиненні адміністративного правопорушення, зміст постанови суду не відповідає вимогам, передбаченими КУпАП. Судом не взято до уваги, що в протоколі не зазначено вулицю, на якій вчинено правопорушення та не встановлено факт керування транспортним засобом. Просить постанову суду скасувати за закрити провадження у справі за відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Боднарука В.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду і закрити провадження по справі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанову судді необхідно скасувати та прийняти нову постанову. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без участі його участі, чим порушив його право на захист. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю ОСОБА_1 , який належним чином повідомлявся про час та місце її розгляду, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не подав. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_1 було відомо про те, що на розгляді в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області перебуває справа про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі протоколу серії ДПР18 № 404356 від 26.10.2020 року про ознайомлення з місцем розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що матеріали справи відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП надійшли до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 02.11.2020 року, розгляд якої було призначено на 16.11.2020 року. Суд розглянув справу у першому призначеному судовому засіданні не маючи достовірних даних про те, що ОСОБА_1 отримав повідомлення про день та час розгляду справи. Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки він безпідставно розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим порушив її право на захист. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ у справі «Созонов та інші проти України» зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з врахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства"). При цьому, Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право мати захисника, приймати участь у судовому засіданні, оскаржувати судові рішення. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції формально поставився до розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та в порушення вимог ст.268 КУпАП , ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за відсутності даних про належне повідомлення про розгляд справи, розглянув справу у першому призначеному судовому засіданні за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, внаслідок чого грубо порушив право на захист і постановив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню. Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Зі змісту доводів особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Боднарука В.В. вбачається, що вони вважають, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам КУпАП і відповідній Інструкції, не містить достатньої інформації про вчинення правопорушення, наявності ознак алкогольного сп`яніння у правопорушника, не містить даних, що ОСОБА_1 пропонувалось пройти огляд інспектором поліції із застосуванням технічних засобів, в ньому не зазначено вулицю, на якій ОСОБА_1 вчинив правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Відповідно до ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що передбачає адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративні правопорушення серії ДПР18 №404356 від 26 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_1 складено у відповідності до вимог КУпАП, із зазначенням висунутого обвинувачення, а саме за керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором взводу №1 роти 2 БУПП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Романюк М.Б., підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол, свідками та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . ОСОБА_1 був присутній при складанні вказаного протоколу, був ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться у Івано-Франківському міському суді, про що свідчать його власноручні підписи у протоколі. В графі протоколу пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення ОСОБА_1 зазначив, що винен. У ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами. Посилання на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначена назва вулиці на якій ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом не свідчить про неконкретність обвинувачення, суть якого полягає у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними вищевказані доводи апелянта та його захисника адвоката Боднарука В.В. про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам КУпАП. Також, зі змісту апеляційної скарги та доводів особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Боднарука В.В. вбачається, що вони вважають, що в діях правопорушника відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і просять закрити справу на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Апеляційний суд вважає вищевказані доводи неспроможними з наступних підстав. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Відповідно до Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3) вбачається, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, за допомогою приладу Драгер ARLM-0317. Результат огляду на стан сп`яніння був у ОСОБА_3 позитивний і показав 1.63 проміле з чим ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис. Зазначений огляд було проведено в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що свідчать їх особисті підписи. Вищевказані дані щодо результату огляду повністю відповідають даним вказаним у роздруківки результату проведеного тестування на стан алкогольного сп`яніння, проведеного за допомогою приладу «Драгер» номер тесту 235 від 26.10.2020 року. Апеляційний суд вважає, що вищевказаний висновок зроблений за допомогою технічного приладу Драгер Алкотест 7510, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився огляд, часу та місця його проведення. Результат роздруківки № 235 приладу про наявність 1.63 проміле власноручно підписано ОСОБА_1 . Відповідно до Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.п.3) вбачається, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на стан алкогольнорго сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер», серія ARLM 0317, який становив 1,63 проміле. Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння та вказаний Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння підписаний свідками ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що згода водія з результатами огляду, який був проведений поліцейським з використанням технічних засобів, повинна бути оформлена належним чином, оскільки саме від наявності такої згоди залежить чи можливо допускати результати такого огляду в якості доказу по справі чи він буде визнаний допустимим доказом. Так, відповідно п.10 розділу II відповідної Інструкції, яким встановлюється порядок оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП і до нього повинен бути долучений Акт огляду на стан сп`яніння у разі проведення огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що саме Акт огляду є відповідним правовим процесуальним документом, який дозволяє встановити ставлення водія транспортного засобу до позитивного результату, який було отримано під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків. Зміст відповідного акту огляду на стан алкогольного сп`яніння дозволяє суду прийти до висновку про те, що ОСОБА_1 , після проходження огляду за допомогою технічного засобу поліцейським у присутності двох свідків погодився з встановленим позитивним результатом. Оскільки, ОСОБА_1 повністю погодився із отриманим результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціальних технічних засобів, то у працівника поліції були відсутні правові підстави для направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладах охорони здоров`я. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив факт підписання ним роздруківки з технічного приладу «Драгер» та заперечив справжність його підпису в Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння. Перевіряючи вказані доводи ОСОБА_1 про фальсифікацію його підпису в Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння , апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що вказані доводи про вчинення злочину працівниками поліції можуть бути повно та всебічно перевірені тільки в межах відповідного кримінального провадження, яке проводиться компетентним органом, оскільки факт фальсифікації доказів відповідними посадовими особами може бути встановлено тільки в межах кримінального провадження стосовно вищевказаних осіб, які мають право на презумпцію невинуватості. Апеляційний суд звертає увагу на те, що жодних зауважень чи заяв з боку ОСОБА_1 на дії працівників поліції відеоматеріали та письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що огляд проведений працівниками поліції за допомогою технічного приладу Драгер Алкотест 7510 щодо визначення стану алкогольного сп`яніння є недопустимим доказом. Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Апеляційний суд вважає, що враховуючи, що ОСОБА_1 повністю погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння проведеного поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та повністю визнавав факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у поліцейських були відсутні правові підстави, передбачені ст.266 КУпАП для здійснення огляду у закладах охорони здоров`я. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. З вищевказаних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, після повідомлення працівників поліції про те, що ними по номеру 102 було отримано повідомлення про керування водієм транспортного засобу ЗАЗ-DAEWOO номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 намагався довідатися з якого номеру було здійснено повідомлення, на що працівниками поліції був повідомлений про збереження таємниці особи, що надала таку інформацію. ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціального технічного засобу приладу Драгер в присутності двох свідків та погодився з встановленим результатом такого огляду, після чого працівники поліції почали оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 працівниками поліції були роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст.63 Конституції України та КУпАП. Правопорушнику були роз`яснені правові наслідки порушенням ним ст.130 КУпАП, після чого він намагався на місці вирішити питання щодо призначення йому стягнення, яке не пов`язано із позбавленням права керування транспортним засобом, на що йому було роз`яснено, що справу про притягнення його до адміністративної відповідальності буде розглянуто судом. Відеозапис дозволяє встановити, що при проходженні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер були присутні свідки, які ознайомлені з результатом огляду та власноручно підписали роздруківку приладу Драгер, надали пояснення та підписали їх. Відеофіксація містить дані того, що ОСОБА_1 не заперечував свого розуміння того, що він вчинив правопорушення, а саме керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Вищевказані дані відеозапису свідчать про безпідставність доводів апелянта про те, що він не погоджувався із результатами проведеного огляду, який засвідчив його перебування в стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає неспроможними доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Боднарука В.В. про те, що огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння був проведений працівниками поліції незаконно і його результати не можуть бути визнані допустимим доказом. Таким чином, апеляційний суд вважає, що в результаті перевірки доводів апеляції ОСОБА_1 та його захисника адвоката Боднарука В.В. не було встановлено порушень встановленого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. Матеріали справи містять пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , з яких вбачається, що 26.10.2020 року о 17 год. 59 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Надрічна, 54, вони були запрошені співробітниками патрульної поліції в якості свідків при проходженні ОСОБА_1 огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, результат якого показав 1,63 % проміле, про що засвідчили власноручними підписами. Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, передбачено, що при оформленні протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності. Також свідками підписується протокол про адміністративне правопорушення. До матеріалів справи долучені власноручні пояснення свідка ОСОБА_4 ,( а.с.5) , в яких свідок зазначив, що приблизно о 17 год. 50 хв. автомобіль сірого кольору із скаженою швидкістю по вул. Надрічна без включеного світла перед ж/д переїздом зачепив автомобіль Опель Віваро синього кольору. З письмових пояснень свідка ОСОБА_5 (а.с.6) вбачається, що направляючись по вул. Надрічній його автомобіль черкнув автомобіль DAEWOO, коштовних ушкоджень не завдано. Автомобіль рухався без включених фар. Пояснення свідком написані власноручно. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки вони написані на заздалегідь підготовленому бланку, на якому вписуються тільки певна інформація, то слід зауважити наступне. Апеляційним судом приймались заходи щодо допиту вказаних свідків у судовому засіданні апеляційної інстанції. Однак вказані свідки не з`явилися до суду з невідомих суду причин. Приймаючи до уваги, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не були допитані в суді першої та апеляційної інстанції, керуючись принципом безпосередності дослідження доказів, суд вважає, що письмові показання вказаних свідків не можуть бути визнані допустимими доказами. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що правова оцінка вищевказаних пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не впливає вирішення питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки дослідження відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції надає можливість детально встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи. Так, з долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що вищевказані свідки дійсно були присутні під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає вищевказані відеозаписи належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення та процесуальну поведінку правопорушника, свідків та поліцейських під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. . Зокрема, відповідно до вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повністю визнавав керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та саме як водій транспортного засобу, відповідно до вимог ст.266 КУпАП добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та погодився з отриманим результатом, який підтверджував факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 стверджував, що він не керував транспортним засобом і не повідомляв про це працівникам поліції, оскільки вони його про це не питали. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показала, що 26 жовтня 2020 року вона разом зі ОСОБА_1 відпочивала на Вовчинецьких горах. Повертаючись до дому транспортним засобом керувала вона, оскільки вона проходить курс навчання керування транспортним засобом і хотіла набути певного досвіду. Однак, у зв`язку з тим, що їй стало погано, то вони були змушені зупинитись. Вона разом із ОСОБА_1 залишились біля машини, а їх друг побіг шукати аптеку, щоб купити ліки. В цей час під`їхали поліцейські , які стали перевіряти документи на керування транспортним засобом та запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального приладу. Вказує, що вона не повідомляла працівникам поліції, що за кермом транспортного засобу була вона, а не ОСОБА_1 , оскільки погано себе почувала, була схвильована, вперше опинилась у такій ситуації і не мала права керувати транспортним засобом. Крім того, вона була впевнена, що Драгер покаже, що ОСОБА_1 перебуває у тверезому стані, оскільки він хворий на серце і не вживає спиртні напої. Оцінюючи показання свідка ОСОБА_2 та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та стосовно того, що останній не керував транспортним засобом, апеляційний суд виходить із сукупності доказів, які досліджені судом апеляційної інстанції. Так, зі змісту показань ОСОБА_2 вбачається, що вона протягом тривалого часу має близькі серйозні стосунки із ОСОБА_1 , що викликає недовіру щодо правдивості її показань, оскільки свідчить про її заінтересованість та намагання допомогти особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом вперше були наведені тільки в апеляційній скарзі після ухвалення несприятливого для нього рішення, що свідчить про непослідовність його позиції та викликає недовіру щодо їх правдивості. Зокрема, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час його складання ОСОБА_1 в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності написав, що винен і не надав більш детальних пояснень щодо правопорушення у вчиненні, якого він звинувачувався відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення. Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи» Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»): Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом. Оцінюючи вищевказані апеляційні доводи, апеляційний суд приймає до уваги обставини, за яких було складено протокол про адміністративне правопорушення та те, що ОСОБА_1 , саме як водій транспортного засобу, погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу. Апеляційний суд також приймає до уваги дані відеозапису, які дозволяють встановити процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 під час проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення, яка свідчила про те, що вони повністю визнавали, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб`єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбувались і не можуть бути спотворені. Апеляційний суд звертає увагу на те, що пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до вимог п.2.9а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Враховуючи наведене, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, поза розумним сумнівом приходить до переконання у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог п.2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 26 жовтня 2020 року о 17 год. 50 хв. в м. Івано-Франківськ керував транспортним засобом ЗАЗ-DAEWOO номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України. При призначенні стягнення ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно обрати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що відповідає, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП. Згідно з ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. У разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із зміною в 2020 році розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 грн. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та прийняти нову постанову. ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 грн. 40 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв