LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Житомирський апеляційний суд935/2570/20

від 17.12.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/2570/20 Головуючий у 1-й інст. Янчук В. В. Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Талько О.Б., Миніч Т.І., за участю секретаря Кучерявого О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №935/2570/20 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 листопада 2020 року, постановлену під головуванням судді Янчук В.В. в м.Коростишеві, в с т а н о в и в : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на: Ѕ частину нежитлової будівлі свинарника-відгодівельника, що розташований у АДРЕСА_1 та на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках у наступних банківських установах: АТ «ПриватБанк», МФО 305299; АТ «Універсал Банк», МФО 322001; АТ «Державний Ощадний Банк України», МФО 300465 та належать ОСОБА_2 . В обгрунтування заяви посилалась на те, що 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 уклали договір позики, котрий був оформлений розпискою, згідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у борг грошові кошти в сумі 21 600 доларів США, які зобв`язувався повернути до 30 грудня 2018 року. В порушення умов договору станом на 12 листопада 2020 року відповідач не повернув зазначені кошти. Враховуючи те, що можливе майбутнє рішення суду про задоволення позову про стгянення з ОСОБА_2 боргу у розмірі 22 813 доларів США не може бути виконано через фактичну відсутність вказаних коштів, а також-будь-якого майна, що в подальшому беззаперечно утруднить виконання можливого рішення суду. Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції, просить скасувати оскаржувану ухвалу, та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про відсутність доказів права власності відповідача на нерухоме майно. Також судом жодним чино не обгрунтовано відмови у накладенні арешту на банківські рахунки, у той час коли предметом позову є грошові кошти. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору. Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК Українивстановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 статті 150 ЦПК Українивстановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Як встановлено та досліджено судом, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір стосовно стягненя заборгованості за договором позики в розмірі 21 600 доларів США. 16 листопала 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешту на Ѕ частину нежитлової будівлі свинарника-відгодівельника, що розташований у АДРЕСА_1 та на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках у наступних банківських установах: АТ «ПриватБанк», МФО 305299; АТ «Універсал Банк», МФО 322001; АТ «Державний Ощадний Банк України», МФО 300465 та належать ОСОБА_2 . Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 обґрунтовував її тим, що враховуючи те, що можливе майбутнє рішення суду про задоволення позову про стягнення з ОСОБА_2 боргу у розмірі 22 813 доларів США не може бути виконано через фактичну відсутність вказаних коштів, а також будь-якого майна, що в подальшому беззаперечно утруднить виконання можливого рішення суду. Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено співмірності обраного ним виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та заявником не надано доказів на підтвердження можливості вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення ОСОБА_2 від виконання майбутнього судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Дата складення повного судового рішення 18 грудня 2020 року. Головуючий Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»