Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/1080/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7463/20 Справа № 175/1080/20 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Петешенкової М.Ю., Городничої В.С. розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації місця проживання та виселення без надання іншого житлового приміщення, - ВСТАНОВИЛА: В березні 2020 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації місця проживання та виселення без надання іншого житлового приміщення. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року провадження у цивільній справі №175/1080/20 (провадження №2/175/296/20) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації місця проживання та виселення без надання іншого житлового приміщення - зупинено до набрання законної сили рішення у цивільній справі № 175/4383/19 (провадження № 2-175/1249/9) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про вселення, що розглядається Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області (суддя Бойко О.М). В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року про зупинення провадження по справі №175/1080/20 та направити цю справу для продовження розгляду до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації місця проживання та виселення без надання іншого житлового приміщення. Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про вселення. У цій справі ОСОБА_3 висунув вимоги про усунення перешкод, які чиняться йому відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користуванні спадковим житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом вселення його у вказаний житловий будинок (а.с. 131-134). Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Виходячи із змісту положень зазначеної статті така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, тобто необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. З матеріалів справи вбачається, що обставини, які є підставою позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заперечуються ОСОБА_3 та є предметом дослідження в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про вселення. Отже, вищевказана цивільна справа містить умови, які дають підстави вважати, про взаємопов`язаність наслідків її розгляду на розгляд даної справи, а також те, що зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце, так як по цій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд (п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»). Зупиняючи провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що вимоги сторін в обох справах є взаємовиключними та прийняте рішення в цій справі, може вплинути на хід розгляду справи, яка вже перебуває в провадженні суду. Посилання апелянта, що оскаржуваною ухвалою суду обмежено право користування і розпорядження житловим будинком позивачів на тривалий строк і створено перешкоди у реалізації позивачами права власності на належне їм нерухоме майно і в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи, колегія суддів вважає помилковими , оскільки лише до компетенції суду першої інстанції належить встановлення достатності доказів для ухвалення рішення в даній справі. При цьому питання достатності доказів для вирішення спору вирішується судом при ухваленні рішення по суті справи. На стадії судового розгляду, до виходу суду в нарадчу кімнату для ухвалення рішення по суті, суд не може оцінити кожен доказ окремо і в сукупності з іншими доказами і зробити висновок про їх достатність. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді М.Ю.Петешенкова В.С.Городнича