Постанова 4824 № 755/9830/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року місто Київ. Справа 755/9830/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13629/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Мараєвої Н.Є., Олійника В.І. при секретарі: Міщенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Осіпова Олександра Андрійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року (ухваленого під головуванням судді Яровенко Н.О.) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Осіпова О.А., в липні 2018 року звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та витрат на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги мотивує тим, що з 29 серпня 2008 року вона перебувала з відповідачем у шлюбі, від даного шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2010 року шлюб між ними розірвано та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 22 листопада 2010 року і до досягнення донькою повноліття. Внаслідок невиконання відповідачем рішення суду про стягнення аліментів, станом на 01 лютого 2018 року утворилася заборгованість по виплаті аліментів в сумі 95 490,75 грн. В період з січня 2014 року по січень 2018 року сума неустойки, яку відповідач повинен сплатити - становить 752 721,28 грн. Просила стягнути з відповідача на її користь пеню в розмірі 752 721,28 грн. та витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 30 172 (тридцять тисяч сто сімдесят дві) гривні 09 копійок. В решті позову відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішеннями Осіпов О.А. в інтересах ОСОБА_2 , 12 грудня 2018 року безпосередньо на адресу Київського апеляційного суду поштою направлено апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року та на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року повернуто без розгляду особі, яка її подала. Постановою Верховного суду від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу адвоката Осіпова Олександра Андрійовича в інтересах ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року скасовано, справу направлено до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року відкрито провадження. В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушення норм матеріального права. Неустойка, яка присуджена судом розрахована без врахування терміну прострочення за кожним платежем, без врахування судової практики та вимог закону. Станом на 16 грудня 2020 року відзиву від відповідача на апеляційну скаргу не надходило. В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились. Відповідач не з`явився до апеляційного суду тричі, повідомлявся про розгляд справи поштою, телефонограмою, шляхом направлення повідомлення через програму "Вайбер" та через сайт судової влади. Позивач, також про розгляд справи повідомлена. Клопотання представника позивача про відкладення судового розгляду через хворобу судом не задоволено з огляду на не приєднання до клопотання документів про хворобу, а також з врахуванням того , що судовий розгляд в даній справі триває з літа 2018 року. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. За положеннями ст.196 СК України, в редакції, що діяла до 20 січня 2018 року при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. З 20 січня 2018 року ст. 196 СК України діє в новій редакції, а саме:

1. У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. Задовольняючи частково позов, суд вважав встановленими такі обставини. 29 серпня 2008 року сторони уклали шлюб. Від шлюбу сторони мають повнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського РУЮ у м. Києві від 14 квітня 2009 року, актовий запис № 1120 (а.с. 9). Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2010 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з ОСОБА_5 , аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ј частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 листопада 2010 року та до її повноліття (а.с. 10). Головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Макаренко С.В. здійснено розрахунок заборгованості по аліментах, згідно якого загальна заборгованість по аліментам, починаючи з січня 2014 року по січень 2018 року становить 95 490,75 грн. (а.с. 12). Згідно ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Позивачем розраховано неустойку (пеню) за несплату аліментів, яка за період з січня 2014 року по січень 2018 року складає 752 721,28 грн. Однак, з даним розрахунком суд першої інстанції не погодився виходячи з наступного. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, у якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому, сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різнитись. Тобто неустойка (пеня) за один місяць обчислюється так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць). (Постанова Верховного Суду України від 03.02.2016 року у Справі № 6-1477цс15). Верховний Суд України у своїй постанові від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13 роз`яснив, що оскільки зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. За загальним правилом, право на стягнення неустойки (пені) в особи виникає у зв`язку із юридичним фактом порушення нею обов`язку зі сплати аліментів на утримання дитини. При цьому, виконання такого обов`язку з порушенням строків сплати та наступне погашення заборгованості не звільняє особу від відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення виконання обов`язку зі сплати аліментів. Суд керувався наступною формулою: (сума заборгованості*1%*кількість днів у місяці). 2014 рік. Січень: 1 195,27 грн.*1%*31=370,68 грн. Лютий: 1 244,25*1%*28=348,39 грн. Березень: 1 328,25*1%*31=411,76 грн. Квітень: 1 345,50*1%*30=403,65 грн. Травень: 1 318,00*1%*31=408,58 грн. Червень: 1 363,00*1%*30=408,90 грн. Липень: 1 409,75*1%*31=437,02 грн. Серпень: 1 331,75*1%*31=412,84 грн. Вересень: 1 340,50*1%*30=402,00 грн. Жовтень: 1 356,75*1%*31=420,36 грн. Листопад: 1 373,50*1%*30=411,90 грн. Грудень: 1 603,50*1%*31=497,09 грн. 2015 рік. Січень: 1 346,25*1%*31=417,34 грн. Лютий: 1 524,75*1%*28=426,93 грн. Березень: 1 579,00*1%*31=489,49 грн. Квітень: 1 664,00*1%*30=499,20 грн. Травень: 1 582,75*1%*31=490,65 грн. Червень: 1 694,75*1%*30=508,43 грн. Липень: 1 725,00*1%*31=534,75 грн. Серпень: 1 652,25*1%*31=512,20 грн. Вересень: 1 692,50*1%*30=507,75 грн. Жовтень: 1 765,75*1%*31=547,38 грн. Листопад: 1 772,25*1%*30=531,68 грн. Грудень: 2 121,50*1%*31=657,67 грн. 2016 рік. Січень: 1 781,50*1%*31=552,27 грн. Лютий: 1 971,50*1%*29=571,74 грн. Березень: 2 091,00*1%*31=648,21 грн. Квітень: 2 057,00*1%*30=617,10 грн. Травень: 2 020,00*1%*31=626,20 грн. Червень: 2 0137,50*1%*30=641,25 грн. Липень: 2 162,25*1%*31=670,30 грн. Серпень: 2 146,50*1%*31=665,42 грн. Вересень: 2 176,25*1%*30=652,88 грн. Жовтень: 2 187,75*1%*31=678,20 грн. Листопад: 2 252,00*1%*30=675,60 грн. Грудень: 2 773,50*1%*31=859,79 грн. 2017 рік. Січень: 2 323,00*1%*31=720,13 грн. Лютий: 2 458,00*1%*28=688,24 грн. Березень: 2 752,50*1%*31=853,28 грн. Квітень: 2 697,00*1%*30=809,10 грн. Травень: 2 639,50*1%*31=818,25 грн. Червень: 2 772,75*1%*30=831,83 грн. Липень: 2 853,00*1%*31=884,43 грн. Серпень: 2 768,25*1%*31=858,16 грн. Вересень: 2 855,75*1%*30=856,73 грн. Жовтень: 2 863,50*1%*31=887,69 грн. Листопад: 2 910,75*1%*30=873,23 грн. Грудень: 3 508,75*1%*31=1 087,71 грн. 2018 рік. Січень: 3 508,75*1%*31=1 087,71 грн. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць), тобто становить 30 172,09 грн. Що стосується позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з того, що з письмових матеріалів справи вбачається, що представництво позивача ОСОБА_2 здійснював адвокат Осіпов О.А., повноваження якого були підтверджені ордером на надання правової допомоги серії КВ № 418058 від 29 червня 2018 року (а.с. 7). Однак, договору про надання правничої допомоги до ухвалення судового рішення ні позивачем, ні її представником до суду надано не було, клопотань та заяв про надання додаткового строку для подання доказів до суду не надходило. Таким чином, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, надані представником позивача докази, суд вважав, що підстав для стягнення витрат на правничу допомогу немає, а тому у задоволенні даних вимог було відмовлено. Колегія суддів не погоджується з розрахунком неустойки та присудженим судом до стягнення розміром пені, а також з відмовою у стягненні витрат на правову допомогу , виходячи з наступного. Згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Розглядаючи відповідальність за несплату аліментів, слід зауважити, що в законодавстві передбачена спеціальна норма, яка встановлює умови та розміри санкцій за порушення зобов`язання із сплати аліментів (ст. 196 СК України). Тобто, дана норма спрямована на стимулювання боржника - платника аліментів своєчасно сплачувати аліменти та, певною мірою, компенсувати одержувачеві аліментів ті втрати, які він поніс у зв`язку із затримкою їх сплати. Справи щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів по своїй суті є пов`язаними та похідними від спорів щодо встановлення розміру та стягнення аліментів, зокрема, вказані правовідносини регулюються саме сімейним законодавством (ст. 196 СК України), а тому, вочевидь, питання територіальної підсудності по справам щодо стягнення вказаної неустойки (пені) слід вирішувати аналогічно вирішенню питання щодо стягнення аліментів. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Крім того вказана норма не містить жодних посилань на те, що неустойка стягується лише за не виконання рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Вказана норма містить вказівку лише на існування судового рішення про стягнення аліментів, тобто будь-яких аліментів незалежно від того на утримання кого вони стягуються. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: ?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де: ?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. Пеня за несплату заборгованості по аліментам нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Вказаний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі №572/1762/15-ц. Оскільки розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з січня 2014 року по січень 2018 року , відповідно до якого пеня складає 752 721 грн. 28 коп., зроблений позивачем за вищенаведеною формулою, колегія суддів вважає за можливе його прийняти. Разом з тим з урахуванням, того, що загальний розмір заборгованості за спірний період складає 95 490,75 грн. , колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача до суми заборгованості. При цьому апеляційний суд вважає за необхідне застосувати ст. 5 ЦК України відповідно до частини 2 якої акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків. коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність. З огляду на те, що з січня 2018 року законодавець обмежив розмір неустойки , розміром наявної заборгованості, колегія суддів вважає, що за обставинами даної справи пом`якшується відповідальність відповідача. Крім того, колегія суддів вважає, що до даних правовідносин може бути застосована також ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи. Оскільки розмір нарахованої неустойки значно перевищує розмір боргу за спірний період, колегія судді вважає за можливе стягнути з відповідача неустойку в розмірі, що не перевищує розмір заборгованості за спірний період. Стосовно відмови в задоволенні стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів. встановила, що на а.с. 26-27 міститься додаткова угода до договору про надання правової допомоги, розрахунок адвокатом вартості замовлених юридичних послуг та акт виконаних робіт, відповідно до яких позивач за надану правову допомогу сплатила адвокату 12 600 грн. Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати , пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Враховуючи вимоги закону, відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат та керуючись ст. 141 ЦПК України, колегія суддів , вважає, що з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу мають бути стягнуті в сумі12 600 грн. Згідно пункту 2 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За правилами ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Так, як рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають встанволеним обставинам справи, воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Осіпова Олександра Андрійовича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 рокускасувати та постановити нове рішення наступного змісту. Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення неустойки задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 95 490, 75 дев`яносто п`ять тисяч чотириста дев`яносто грн. сімдесят п`ять коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 12 600 грн. В решті вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: