Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/7388/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9931/20 Справа № 212/7388/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання - Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги Меланчука Ігоря Віталійовича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року, яке постановлено суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 28 жовтня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: В жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 11 травня 2000 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності. При повторних переоглядах висновками МСЕК від 12 червня 2001 року та 08 травня 2003 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності. Висновком МСЕК від 26 травня 2005 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності, безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що внаслідок професійного захворювання у позивача змінився образ та якість життя, тому просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 236 150 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 110 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судові витрати у розмірі 1 100 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Також судом не враховано, що у зв`язку з отриманим професійним захворюванням позивач відчуває сильний фізичний біль, який призводить до регулярного тривалого медичного лікування, зміни звичного способу життя, зниження життєвої активності, втрати життєвого часу та енергії. Внаслідок професійного захворювання, отриманого позивачем на підприємстві відповідача, останній відчуває суглобовий біль та оніміння в руках, обмеження та болісність в попереково крижовому відділі хребта з іррадіацією в обидві ноги, головний біль, запаморочення, ниючий біль в ділянці серця, зниження слуху призвело до істотного зниження можливостей спілкуватись з оточуючими людьми, порушення функції мови, що завдає позивачу труднощів у повсякденному житті. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. На думку апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» Вважає, що обов`язок ПрАТ «Суха Балка» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, відсутній, оскільки підприємство не вчиняло будь яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань позивачу. Крім того, суд не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці. Апелянт вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. Відзиви на апеляційні скарги не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Суха Балка» - Гарькавого А.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти апеляційної представника позивача заперечував, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач з 13 грудня 1983 року по 19 листопада 1984 року працював підземним гірничим, з 19 листопада 1984 року по 01 листопада 1987 року бурильником, з 01 листопада 1987 року по 28 липня 1994 року прохідником, з 08 лютого 1995 року по 10 травня 2000 року підземним прохідником на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка». 10 травня 2000 року позивач звільнився з за станом здоров`я (а.с. 31-33). Відповідно до п. 14 Акту про розслідування професійного захворювання від 06 квітня 2000 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок праці на підприємстві відповідача, де він піддавався впливу шкідливих виробничих факторів, а саме пилу, шуму охолодженню, які перевищували норми ГДК (а.с. 16-17). Згідно п. 17 Акту, причиною професійного захворювання у позивача є тривалий строк праці в умовах підвищеного рівня вологості та фізичних навантажень (а.с. 17). Висновком МСЕК від 11 травня 2000 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності (а.с. 9). При повторних переоглядах висновками МСЕК від 12 червня 2001 року та 08 травня 2003 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності (а.с. 10-12). Висновком МСЕК від 26 травня 2005 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності, безстроково (а.с. 13-14). Суд, задовольняючи частково позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у 2000 році, тобто встановлено наявність ушкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до правовідносин сторін застосовуються Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року. У відповідності до положень п.11 цих Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Згідно зі ст. 440-1 ЦК України, у редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості. Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК України про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний правовий висновок міститься й у Постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14 від 24 грудня 2014 року. Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 23615,00 грн., а максимальний 944600,00 грн. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, викладених у Постанові № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він відчуває моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя, та тягнуть за собою відчуття болю. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що обов`язок ПрАТ «Суха Балка» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, відсутній, оскільки підприємство не вчиняло будь яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань позивачу, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, професійне захворювання позивача виникло за обставин праці на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка». Відповідно до п. 14 Акту про розслідування професійного захворювання від 06 квітня 2000 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок праці на підприємстві відповідача, де він піддавався впливу шкідливих виробничих факторів, а саме пилу, шуму охолодженню, які перевищували норми ГДК. Відповідно до Висновку МСЕК від 11 травня 2000 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПрАТ «Суха Балка» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Не заслоговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці, оскільки ч. 2 ст. 153 КЗпП Українита ст. 13 Закону України «Про охорону праці»передбачений обов`язок саме власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача на користь позивача, необґрунтований та занижений. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Так, суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, відсоток втрати ним професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності, безстроково, стан здоров`я, який погіршується, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так, в результаті отриманого професійного захворювання позивач відчуває сильний фізичний біль, який призводить до регулярного тривалого медичного лікування, зміни звичного способу життя, зниження життєвої активності, втрати життєвого часу та енергії. Внаслідок професійного захворювання, отриманого позивачем на підприємстві відповідача, останній відчуває суглобовий біль та оніміння в руках, обмеження та болісність в попереково крижовому відділі хребта з іррадіацією в обидві ноги, головний біль, запаморочення, ниючий біль в ділянці серця, зниження слуху призвело до істотного зниження можливостей спілкуватись з оточуючими людьми, порушення функції мови, що завдає позивачу труднощів у повсякденному житті, незворотність змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, відсоток втрати професійної працездатності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ«Суха Балка» і збільшити його з 110 000 гривень до 150 000 гривень. У зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ «Суха Балка» і збільшивши його з 1 100 гривень до 1 500 гривень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без змін, рішення суду зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України в частині розміру моральної шкоди, та збільшення його з 110 000 грн. до 1 500 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 110 000 грн. до 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судового збору з 1 100 гривень до 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 17 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: