Постанова 4815 № 569/15704/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2020 року м. Рівне Справа № 569/15704/18 Провадження № 22-ц/4815/1285/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С., секретар судового засідання: Шептицька С.С. учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідачі: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Державний реєстратор приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Плетньова Володимир Олександрович, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - адвоката Демарчук Н.О. на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2020 року, ухвалене в складі судді Комзюк А.Ф., повний текст рішення складено 21 вересня 2020 року у справі № 569/15704/18, в с т а н о в и в : У серпні 2018 року ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Державного реєстратора приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Плетньова Володимира Олександровича про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії. Позов мотивовано тим, що 25 січня 2007 року між ними та АТ «ПриватБанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №RORWGA00001262 (далі Кредитний договір) на підставі якого, банк надав їм кредит в розмірі 21 000,00 доларів США для їх особистих потреб. В забезпечення виконання Кредитного договору, 25 січня 2007 року між позивачами та банком було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Рокитнівського районного нотаріального округу Тарасюком Г.Б. за реєстровим № 174 (далі Договір іпотеки квартири), згідно якого квартира за адресою АДРЕСА_1 була передана банку в іпотеку. Внаслідок всесвітньої економічної кризи та стрімкого зростання курсу долара по відношенню до гривні, позивачі втратили можливість сплачувати вартість кредиту за збільшеним валютним курсом, про що неодноразово повідомляли Банк. Позивачам стало відомо, що згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири, що була предметом іпотеки, у даний час є АТ «Приватбанк» на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.09.2016 р. індексний номер - 31458245 про реєстрацію права власності за АТ «Приватбанк», внесеного приватним нотаріусом Плетньовим В.О., номер запису про право власності 16463000, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1030702956250. Згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для винесення нотаріусом, як реєстратором, рішення про реєстрацію права власності на квартиру за АТ «Приватбанк», є Договір іпотеки від 25.01.2007 р., реєстровий №

174. Вважають, що перехід права власності на квартиру, реєстрація якого відбулась на підставі рішення нотаріуса від 15.09.2016 р. є незаконним, а рішення та запис про право власності повинні бути скасовані судом. Просили суд ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31458245 від 19.09.2016 p., винесеного приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим Володимиром Олександровичем, номер запису про право власності 16463000, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1030702956250, поновивши запис про право власності на квартиру за адресою: адресою АДРЕСА_1 . та стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору за подання позову. Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31458245 від 19.09.2016, винесеного приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим Володимиром Олександровичем, номер запису про право власності 16463000, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1030702956250, поновлено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто в рівних частинах із Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Державного реєстратора приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Плетньова Володимира Олександровича на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити. Покликається на те, що судом не враховано проте що банк направляв позивачам рекомендованим листом повідомлення-вимогу про порушення зобов`язань за кредитним договором та наслідки в разі невиконання такої вимоги. Однак вказана вимога була проігнорована, а основне зобов`язання залишилося невиконаним. Вказує, що дія Закону № 1304-VII стосується виключно стадії виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, цей Закон не регулює порядку вчинення реєстраційних дій державним реєстратором та не може бути правовою підставою для відмови у прийнятті заяви на проведення реєстраційної дії, а також відмови у державній реєстрації. Таким чином, дії банку були правомірними, а положення Закону № 1304-VII не підлягає застосуванню до цих правовідносин. Також відповідач посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16-ц (провадження № 61-155св17), від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-314цс18). Відзив до апеляційного суду не надходив. У судове засідання сторони не з`явилися. Позивачі причин своєї неявки суду не повідомили. Разом з тим, представник позивачів адвокат Цісар І.В. подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. 17 грудня 2020 року представник банку подав до суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в задоволені клопотання представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Кузіна Є.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 569/15704/18 відмовлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає неявку сторін неповажною та вважає за можливе розгляд справи за відсутності сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення відповідає. Установлено, що позивачі є співвласника квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 10 лютого 2000 року. 25 січня 2007 року між ОСОБА_6 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», укладено кредитний договір № RORWGA00001262, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 21000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості строком по 24 січня 2012 року (а.с.9-12). В забезпечення виконання кредитного договору, 25 січня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки квартири, яка є предметом іпотеки та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 13-14). Позичальник за кредитним договором зобов`язання не виконав у зв`язку з чим банк листами від 10 грудня 2015 року повідомив іпотекодавців про намір укласти від свого імені договір купівлі-продажу нерухомого майна, 3-кімнатної квартири, загальною площею 64,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки та відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку» №898-ІУ надано тридцятиденний строк для письмового повідомлення про свій намір купити предмет іпотеки (а.с.163,165,168,171,174,176 на звороні). 19 вересня 2016 року приватний нотаріус Плетньов В.О. зареєстрував право власності на спірну квартиру за банком на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІV. Згідно пункту 27 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором банку може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі, на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно. Відповідно до статті 1 цього Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3). За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Стаття 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У цьому випадку умовами іпотечного договору від 25 січня 2007 року, зокрема підпунктом 16.7.1 пункту 16.7 договору іпотеки, передбачено, що іпотекодержатель має право, з метою задоволення своїх вимог і в порядку, передбаченому пунктом 22 цього договору, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані. Згідно з пунктом 22 договору іпотеки, який кореспондується зі статтею 35 Закону № 898-IV, у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. З наведеного слідує, що згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було направлено вимоги про усунення порушень від 10 грудня 2015 року № 2176-1; №2177-1; №2178-1; №2179-1; №2180-1; №2181-1. Згідно поштових повідомлень про вручення поштового відправлення, такі повідомлення вручені лише ОСОБА_6 (а.с.197) та ОСОБА_5 (а.с.213). 07 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV). Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що квартира площею 64,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується позивачами як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ПАТ КБ «Приватбанк» як забезпечення виконання позивачами умов кредитного договору від 25 січня 2007 року, укладеного в іноземній валюті. При розгляді заяви банку про реєстрацію за собою права власності на квартиру приватний нотаріус Плєтньов В.О., як особа що здійснює реєстрацію права власності, повинен був перевірити наявність підстав для реєстрації права власності на квартиру за банком на підставі іпотечного застереження, врахувати положення Закону № 1304-VII та відмовити банку у вчиненні зазначеної дії. Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону № 1304-VII міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18. Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - адвоката Демарчук Н.О. залишити без задоволення. Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2020 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 17 грудня 2020 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Хилевич С.В. Шимків С.С.