Постанова КЦС ВС № 521/15282/13-ц

Постанова Іменем України 25 листопада 2020 року м. Київ справа № 521/15282/13-ц провадження № 61-21201св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пачева Ірина Іванівна, Березівська державна нотаріальна контора Одеської області, ОСОБА_3 , позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костенко Олени Олександрівни на постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним та визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування за законом. На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є її батьками. Рішенням Іллічівського районного суду міста Одеси від 15 листопада 1999 року встановлено факт прийняття спадщини та визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_3 . Ухвалою Іллічівського районного суду міста Одеси від 01 вересня 2001 року виправлено описку в рішенні Іллічівського районного суду міста Одеси від 15 листопада 1999 року, встановлено факт прийняття спадщини та визнано за ОСОБА_7 право власності на 3/25 частини домоволодіння АДРЕСА_3 . Мати позивача була інвалідом дитинства, мала ряд захворювань, сімейне життя батьків позивача було важким, оскільки батько часто випивав та щодо цього були сварки в сім'ї. З кінця 2005 року батько позивача став проживати у своєї сестри, а позивач працювала вдома, цілодобово наглядаючи за дітьми та за матір`ю, яка стала часто хворіти та впадати в депресії. Навесні 2006 року до них приїхали родичі її батька і запропонували забрати матір позивача до них у село, де вони будуть проживати разом з батьком. Сподіваючись на те, що свіже повітря та домашні харчі підуть на користь матері, та на те, що позивач зможе відвідувати її, позивач погодилася на пропозицію, однак, коли вона приїжджала до матері, її різними способами відсторонювали від неї і створювали такі умови, щоб вона там довго не залишалася. У кінці квітня - на початку травня під час відвідин матері позивач побачила, що її стан погіршився, та хотіла забрати її додому, однак позивачу в цьому було відмовлено у зв`язку з тим, що в ОСОБА_7 часто таке буває, все минеться, а її стан не що інше, як чергова депресія. Батько позивача говорив їй те саме та просив часто не навідуватися і не турбувати їх. У травні 2006 року родичі батька приїхали в Одесу, і коли позивача не було вдома, бульдозером повалили виноградник, арки, паркан та повідомили позивача, що її матір дала їм згоду на будівництво у їхньому дворі нового будинку і що вони будуть проживати у будинку поки не побудують новий. Після цього погрому позивач не знайшла у будинку правовстановлюючих документів та паспорта матері. В подальшому позивач поїхала до матері та намагалася з нею поговорити. Мати виглядала розгубленою та намагалася щось сказати позивачу, однак родичі не дали можливості поговорити та вигнали позивача з помешкання, сказавши щоб вона більше не приїздила, оскільки після таких відвідин у матері починаються нервові розлади і їм доводиться її заспокоювати. Після цього позивач почала телефонувати їм та казати, що забере матір до себе, але з нею відмовлялися розмовляти, погрожували їй та висловлювали принизливі слова. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача - ОСОБА_7 померла. Позивач постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , виконувала та продовжує виконувати обов'язки з утримання будинку та оплати комунальних послуг. 20 червня 2013 року позивач звернулася до П'ятої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак отримала лист про те, що 3/25 частин домоволодіння на АДРЕСА_3 належить іншій фізичній особі на підставі договору довічного утримання від 26 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І., а тому видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не можливо. В подальшому позивачу стало відомо, що 26 травня 2006 року її матір уклала з відповідачем договір довічного утримання, згідно з яким передала у власність відповідача належну їй 3/25 частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Оскільки матір позивача була інвалідом дитинства, інші факти вплинули на її психічний стан, позивач вважає, що на час укладання договору довічного утримання матір позивача не могла належним чином усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а отже, цей договір має бути визнаний недійсним на підставі статті 225 ЦК України. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати договір довічного утримання, укладений 26 травня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І. за реєстровим номером 4770, недійсним; визнати за нею право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 на 3/25 частин домоволодіння під АДРЕСА_3 , визнати за нею право користування 3/25 частиною земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння під АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 та стягнути з відповідача судові витрати. ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_8 про позбавлення права користування житловим будинком, в якому зазначала, що вона є власником 3/25 частин домоволодіння під АДРЕСА_3 на підставі договору довічного утримання, укладеного 26 травня 2006 року між ОСОБА_7 та нею, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І. за реєстровим номером 4770. У цьому будинку зареєстровані, але не проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , які не є її ріднею, однак добровільно зніматися з реєстраційного обліку не бажають, чим обмежують її у праві користування та розпорядження належної їй власності. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила позбавити права користування 3/25 частинами домоволодіння під АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . Протокольною ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 22 вересня 2014 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, залучено приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пачеву І. І. Протокольною ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2015 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, залучено ОСОБА_3 18 листопада 2015 року ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог та зміну складу осіб, що беруть участь у справі, в якій в як співвідповідача залучено ОСОБА_3 та крім раніше заявлених вимог, заявлені вимоги: про встановлення факту фактичного проживання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 з жовтня 2005 року по день смерті у АДРЕСА_2 ; встановлення факту фактичного проживання ОСОБА_2 на момент смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 у АДРЕСА_2 ; встановлення факту фактичного проживання ОСОБА_3 на момент смерті його дружини, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , у АДРЕСА_2 . 05 травня 2016 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору, - Березівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 01 листопада 2005 року її матір - ОСОБА_7 склала на ім`я ОСОБА_6 заповіт, який було посвідчено 01 листопада 2005 року державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області Мухаір В. Т. за реєстровим номером 3879, згідно з яким вона заповіла належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними, господарчими будівлями АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 . Підставою для визнання вказаного заповіту недійсним стало те, що ОСОБА_7 на момент вчинення нотаріальної дії не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 12 травня 2016 року об`єднано в одне провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пачева І. І., про визнання правочину недійсним, визнання права на спадкування, визнання права на користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 про позбавлення права користування, встановлення фактів фактичного проживання зі справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Березівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним. 20 грудня 2017 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Березівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пачева І. І., про визнання правочинів недійсними та визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якій позивач просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 01 листопада 2005 року державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Одеської області Мухаір В. Т. за реєстровим номером 3879; визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 26 травня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І. за реєстровим номером 4770; визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/25 частин домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача судові витрати. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 про позбавлення права користування 3/25 частинами домоволодіння під АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за заявою позивача за зустрічним позовом залишено без розгляду. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 (далі у тексті також - ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 (далі у тексті також - ОСОБА_2 ), треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пачева І. І., Березівська державна нотаріальна контора Одеської області, ОСОБА_3 , про визнання договору довічного утримання та заповіту недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 01 листопада 2005 року державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області Мухаір В. Т. за реєстровим номером 3879. Визнано недійсним договір довічного утримання, укладений 26 травня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І. за реєстровим номером 4770. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/25 частин домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 202,75 грн. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення фактів фактичного проживання - залишено без задоволення. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення спірних правочинів, ОСОБА_7 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Залишаючи без задоволення зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 ), місцевий суд виходив із їх недоведеності. Постановою Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_9 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2018 року в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на 3/25 частин домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пачева І. І., Березівська державна нотаріальна контора Одеської області, ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом. В іншій частині рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2018 року залишено без змін. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 304,00 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на 3/25 частин домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом, апеляційний суд виходив із того, що рішенням суду буде порушено права та інтереси ОСОБА_3 , який до участі у справі залучений не був. В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 20 листопада 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 3/25 частин домоволодіння в порядку спадкування за законом та залишити в цій частині в силі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2018 року. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції з?ясував коло усіх можливих учасників спору, права і інтереси яких зачіпаються при його вирішенні, а доводи апеляційного суду спростовуються матеріалами справи. Апеляційний суд не з?ясував, чи прийняте рішення судом першої інстанції порушує права та інтереси ОСОБА_3 . Він був присутній під час розгляду справи особисто та був допитаний як свідок та пояснив, що не претендує на спірну частку. Апеляційний суд не з?ясував питання щодо звернення ОСОБА_3 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Апеляційний суд обмежив право ОСОБА_1 на спадкування за законом, як спадкоємця першої черги. Доводи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Малиновського районного суду міста Одеси. У грудні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Постанова Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 3/25 частин домоволодіння в порядку спадкування за законом. В іншій частині постанова Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, судом касаційної інстанції не перевіряється. Фактичні обставини справи, встановлені судами Згідно зі свідоцтвом про шлюб, повторно виданим 30 листопада 2016 року Малиновським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, 27 серпня 1977 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 уклали шлюб. ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Рішенням Іллічівського районного суду міста Одеси від 15 листопада 1999 року, з урахуванням ухвали Іллічівського районного суду міста Одеси від 01 вересня 2001 року про виправлення описки, встановлено факт прийняття спадщини та визнано за ОСОБА_7 право власності на 3/25 частин домоволодіння АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з копіями виписок з медичної картки ОСОБА_7 , остання за життя була інвалідом дитинства, страждала на ряд захворювань, а саме: синдром Шерешевського-Тернера, ішемічна хвороба серця, недостатність мозкового кровообігу, гіпертонічна хвороба, хронічний пієлонефрит, хронічний холецистит та інші. 01 листопада 2005 року ОСОБА_7 склала на ім`я ОСОБА_2 заповіт, в якому заповіла останній належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними, господарчими будівлями АДРЕСА_3 , який було посвідчено державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області Мухаір В. Т. за реєстровим номером 3879. В цьому заповіті вказано, що у зв`язку з неписьменністю заповідача заповіт прочитано вголос свідками: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 29 листопада 2005 року, ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_13 склала довіреність, відповідно до якої уповноважила останнього розпоряджатися і користуватися всім належним її майном, вести від її імені справи в усіх установах, організаціях, судових установах, тощо, яка посвідчена державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області Мухаір В. Т. за реєстровим номером 4331. 26 травня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І. за реєстровим номером 4770, згідно з яким ОСОБА_7 передає у власність ОСОБА_2 3/25 частин житлового будинку з надвірними та господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , а саме: два житлові будинки під літ. «А», «Б», житловою площею 108,6 кв. м та надвірні споруди: літ. «В» - гараж, літ. «Г» - літня кухня, літ. «З» - літній душ, літ. «К» - сарай, літ. «Л» - навіс, І, И, III - вимощення, № 1 - 4, 7, 9, 10 - огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 1 300 кв. м, а ОСОБА_2 зобов`язується забезпечувати відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у кімнаті площею 11,9 кв. м у відчужуваній частині домоволодіння; забезпечувати щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід, вечеря), вартість продуктів становить 400,00 грн на місяць; надання побутових послуг (прання постільної білизни, один раз на десять днів, послуги перукарні - один раз на місяць, ремонт побутової, а також аудіо-, відеотехніки тощо), оцінюється сторонами у 30,00 грн на місяць; забезпечення належними лікарськими засобами на підставі виданих лікарями рецептів на середню суму в 100,00 грн на місяць, чи 1 200,00 грн на рік. В цьому договорі зазначено, що у зв`язку з хворобою рук відчужувача, на її особисте прохання та за її дорученням, після прочитання договору довічного утримання (догляд), цей правочин у присутності відчужувача підписано ОСОБА_13 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_2 визнано право власності на 3/25 частин домоволодіння з надвірними та господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , а саме: три житлові будинки - літ. «А» та літ. «Б», зокрема, 3-1 - коридор площею 7,4 кв. м, 3-2 - житлова кімната площею 15,3 кв. м, 3-3 - житлова кімната площею 11,9 кв. м, 3-4 - коридор площею 5,6 кв. м, 3-5 - кухня площею 7,1 кв. м, 3-6 - кухня площею 8,2 кв. м, загальною площею 55,5 кв. м, будинок літ. «К1», зокрема, 4-1 - коридор, площею 3,6 кв. м, 4-2 - кухня площею 21,5 кв. м, 4-3 - санвузл площею 5,5 кв. м, 4-4 - житлова кімната площею 14,6 кв. м, 4-5 - житлової кімнати площею 20,8 кв. м, 4-6 - гараж площею 14 кв. м, загальною площею 80 кв. м та надвірних споруд: гараж літ. «В», літня кухня літ. «Г», сарай літ. «К», навіси літ. «Л», «П», «О», вбиральні літ. «М», вимощення - 1, II, III, огорожі № 1, 2, 4, 7, 9, 11, 12 - 16, що розташовані на земельній ділянці площею 1300 кв. м. 20 червня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до П`ятої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 16 липня 2013 року ОСОБА_1 отримала лист П`ятої Одеської державної нотаріальної контори, з якого випливає, що 3/25 частин домоволодіння на АДРЕСА_3 належить іншій фізичній особі на підставі договору довічного утримання від 26 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І., а тому видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 не можливо. Постановою П`ятої Одеської державної нотаріальної контори від 09 червня 2017 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_3 після смерті її матері - ОСОБА_7 . Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 02 квітня 2015 року реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0657 га кадастровий номер 5110137300:36:018:0007 за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з висновком судово-психіатричних експертів від 13 лютого 2017 року за № 49 ОСОБА_7 протягом життя, а саме з 04 березня 2005 року, страждала важким хронічним стійким психічним розладом у вигляді тяжкого затяжного депресивного розладу органічного походження. ОСОБА_7 на момент складання нею заповіту на користь ОСОБА_2 , посвідченого 01 листопада 2005 року державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області Мухаір В. Т. за реєстровим номером 3879, та укладання договору довічного утримання між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , посвідченого 26 травня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І., за реєстровим номером 4770, страждала важким хронічним стійким психічним розладом у вигляді тяжкого затяжного депресивного розладу органічного походження, внаслідок чого була абсолютно не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_7 така, що страждала важким хронічним стійким психічним розладом у вигляді тяжкого затяжного депресивного розладу органічного походження, була абсолютно не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і прогнозувати наслідки своїх дій при складанні нею заповіту на користь ОСОБА_2 , посвідченого 01 листопада 2005 року державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Одеської області Мухаір В. Т. за реєстровим номером 3879, та укладанні договору довічного утримання, між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , посвідченого 26 травня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І. за реєстровим номер 4770. ОСОБА_7 при складанні нею довіреності на ім`я ОСОБА_13 від 29 листопада 2005 року страждала важким хронічним стійким психічним розладом у вигляді тяжкого затяжного депресивного розладу органічного походження, була абсолютно не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, апеляційний суд виходив із того, що рішенням суду буде порушено права та інтереси ОСОБА_3 , який до участі у справі залучений не був. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в оскаржуваній його частині відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права (частина перша, пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За правилами частин першої та другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Встановлено, що ОСОБА_3 на час смерті спадкодавця ОСОБА_14 перебував з нею у зареєстрованому шлюбі і був, як і позивач ОСОБА_1 (донька спадкодавця) та спадкодавець ОСОБА_14 , зареєстрованим з ними за однією адресою: АДРЕСА_3 . Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом Українипринципу верховенства права. Відповідно до правил частин першої та третьої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/25 частин домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , апеляційний суд зробив такий висновок правильно, оскільки до участі у справі як співвідповідача не залучено ОСОБА_3 , права та інтереси якого рішенням суду першої інстанції зачіпаються. Оскільки, визнавши недійсними заповіт, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 01 листопада 2005 року державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області Мухаір В. Т. за реєстровим номером 3879, та договір довічного утримання, укладений 26 травня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І. за реєстровим номером 4770, суд не звернув уваги на те, що механізм прийняття спадкового майна із прийняття спадщини за заповітом трансформувався в прийняття спадщини за законом, де ОСОБА_3 (один з подружжя, який пережив спадкодавця) є спадкоємцем першої черги за законом згідно зі статтею 1261 ЦК України та статтею 1268 ЦК України, оскільки на час смерті спадкодавця проживав разом з нею. А суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі співвідповідачів. Встановивши порушення прав та інтересів ОСОБА_3 як спадкоємця першої черги за законом, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на 3/25 частин домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не може бути залишене в силі рішення суду першої інстанції, яким порушено права та інтереси ОСОБА_3 як спадкоємця першої черги за законом. Аргументи заявника про те, що апеляційний суд не з?ясував, чи прийняте рішення судом першої інстанції порушує права та інтереси ОСОБА_3 , оскільки він був присутній під час розгляд справи особисто та був допитаний як свідок та пояснив, що не претендує на спірну частку, є безпідставними та спростовуються встановленими фактичними обставинами у справі. Є безпідставними аргументи заявника про те, що апеляційний суд не з?ясував питання щодо звернення ОСОБА_3 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, оскільки не звернення ОСОБА_3 до нотаріальної контори не свідчить про відсутність у нього цивільно-правових обов?язків, як спадкоємця першої черги за законом до спадкового майна, які передбачені ЦК України. Аргументи заявника про те, що апеляційний суд обмежив право ОСОБА_1 на спадкування за законом як спадкоємця першої черги є неприйнятними, оскільки, як встановлено у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті спадкодавця - ОСОБА_14 , а вирішення питання щодо спірного спадкового майна без участі ОСОБА_3 , є порушенням майнових прав, гарантованих Конституцією України. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Апеляційний суд, установивши, що до участі у справі не було залучено співвідповідача - ОСОБА_3 , зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення в цій частині немає. Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костенко Олени Олександрівни залишити без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. А. Калараш І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров