Постанова КЦС ВС № 522/10173/16-ц

Постанова Іменем України 19 лютого 2020 року м. Київ справа № 522/10173/16-ц провадження № 61-42421св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М., суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Кондоні Тетяни Олексіївни, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2017 року у складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, про визнання недійсним договору довічного утримання та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 , дідусь позивача, з 23 серпня 2015 року по 19 жовтня 2015 року постійно перебував на лікуванні та під доглядом у Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі; під час перебування у монастирі, зокрема 4 вересня 2015 року, не виїздив до м. Києва. 19 жовтня 2015 року позивач забрав дідуся додому в квартиру АДРЕСА_1 , власником якої був дідусь, і в якій зареєстрований позивач разом зі своєю неповнолітньою дитиною. При цьому, після повернення дідуся з монастиря додому, останній не зміг знайти свій паспорт громадянина України та документи на квартиру. 30 жовтня 2015 року Приморський РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області видав ОСОБА_3 паспорт громадянина України. 27 квітня 2016 року позивачу та його дідусю ОСОБА_3 стало відомо, що 04 вересня 2015 року в м. Києві приватним нотаріусом посвідчено договір довічного утримання (догляду) між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Проте, 28 квітня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким усе належне йому майно заповів позивачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Посилаючись на те, що за життя ОСОБА_3 не визнавав факту того, що він укладав договір довічного утримання (догляду), за життя дідусь вчиняв дії на розірвання договору довічного утримання, фактично всі обов`язки по догляду дідуся виконував позивач, який його поховав, відповідач не виконував зобов`язань, визначених договором довічного утримання, договір посвідчено за відсутності волевиявлення ОСОБА_3 , порушує публічний порядок і суперечить інтересам держави та суспільства, позивач просив: розірвати договір довічного утримання шляхом визнання його недійсним і скасування державної реєстрації: а саме визнати недійсним договір довічного утримання (догляду) від 4 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О. В. і скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір довічного утримання (догляду) від 4 вересня 2015 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний правочин укладено за відсутності волевиявлення ОСОБА_3 , тому є недійсним, а відповідно підлягає скасуванню реєстрація вказаного правочину. Постановою Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2017 року - змінено, виключено з мотивувальної частини рішення судження суду стосовно висновків почеркознавчої експертизи від 23 червня 2017 року у кримінальній справі № 12016160500008943, а в іншій частині рішення залишено без змін. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в частині визнання правочину недійсним і скасування державної реєстрації відповідає обставинам справи і вимогам закону, а тому в цій частині підлягає залишенню без змін. Разом з тим, рішення суду підлягає зміні з виключенням з мотивувальної частини рішення судження суду стосовно висновків почеркознавчої експертизи від 23 червня 2017 року у кримінальній справі № 12016160500008943, оскільки суд послався на недопустимий доказ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КСАЦІЙНОЇ СКАРГИ У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, адвокат ОСОБА_2 . - Кондоні Т. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і позов про розірвання договору довічного утримання надійшов до канцелярії суду також 05 травня 2016 року, що спростовує твердження про те, що спадкодавець за життя звертався до суду з приводу розірвання оспорюваного правочину; договір довічного утримання припинив свою дію із настанням смерті відчужувача. Судами не надано оцінки тій обставині, що судом розглядається справа № 522/20750/16-ц про визнання заповіту недійсним та усунення ОСОБА_1 від права на спадкування. У разі задоволення цих позовних вимог ОСОБА_1 взагалі не матиме права звернення до суду з вказаним позовом. Крім того, твердження позивача у позові про те, що спадкодавець не міг укладати договір без дозволу органу опіки та піклування не ґрунтуються на вимогах Закону; представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі органу опіки та піклування, однак позивач, як батько і законний представник, жодного разу не з`явився у судове засідання. Суди у рішеннях посилаються на довідку Одеського Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря, яка не підписана ігуменею та не взяли до уваги довідку, яка підписана ігуменею ОСОБА_4 . Також судами не залучено до участі у справі ТОВ «МСС-Медія», яке відповідно до довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є власником спірної квартири. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Судами установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 04 травня 2005 року був власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 10-15 т. 1). У спірній квартирі з 2008 року зареєстрований ОСОБА_1 , а з 2010 року зареєстрована його донька ОСОБА_5 , 2008 року народження (а. с. 18 т. 1). 04 вересня 2015 року в м. Києві, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу посвідчено договір довічного утримання (догляду) між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , за умовами якого: відчужувач передав, а набувач прийняв від відчужувача квартиру АДРЕСА_1 ; набувач зобов`язався надавати ОСОБА_3 довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування); за оцінкою сторін договору грошова оцінка матеріального забезпечення, яке сплачується ОСОБА_3 набувачем склала 5 000,00 грн на місяць; догляд (опікування), що надається набувачем ОСОБА_3 включає в себе забезпечення ОСОБА_3 харчуванням, одягом, медикаментами та лікарськими засобами, наданням медичної допомоги шляхом залучення кваліфікованих медичних працівників (лікарів, медичних сестер тощо), оплату за власний рахунок комунальних послуг, інших платежів, пов`язаних із проживанням в зазначений квартирі ОСОБА_3 , надання будь-якої іншої допомоги, вчинення всіх необхідних дій щодо забезпечення ОСОБА_3 всіма засобами, предметами домашнього вжитку, речами, літературою тощо. До обов`язків набувача також входить виконання додаткових доручень ОСОБА_3 , необхідних для забезпечення останнього належним доглядом. Набувач зобов`язується безкоштовно забезпечувати ОСОБА_3 житлом в квартирі, яка йому передана за договором, довічно. Для проживання ОСОБА_3 надається вся квартира, яка є предметом договору. Набувач зобов`язаний у разі смерті ОСОБА_3 поховати його (а. с. 7, т. 1). 28 квітня 2016 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким усе його майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, та взагалі все, що буде йому належати на день смерті та на що він за законом матиме право, заповів його онуку ОСОБА_1 (а. с. 19 т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці 83 років (а. с. 16 т. 1). Також 05 травня 2016 року до Приморського районного суду м. Одеси представник ОСОБА_3 подав позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання (а. с. 201, 202 т. 1). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання закрито у зв`язку зі смертю позивача (а. с. 95 т. 1). 23 травня 2016 року Шевченківським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві зареєстрована заява ОСОБА_1 і відкрито кримінальне провадження за частиною другою статті 190 КК України за фактом укладення договору довічного утримання від 04 вересня 2015 року (а. с. 50 т. 1). В кримінальному провадженні № 12016160500008943 здійснюються досудові слідчі дії, зокрема проведена почеркознавча експертиза і допитані свідки (а. с. 134-157 т. 1). Згідно із статтею 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. За частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частинами першою-третьою та п`ятою вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як встановлено судами 23 серпня 2015 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у важкому стані, фізично виснажений доставлений до будинку Милосердя Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря, який розташований у м. Одесі на вул. Успенській, 04 і з 23 серпня 2015 року по 19 жовтня 2015 року постійно знаходився у монастирі і за час перебування у монастирі самостійно його не покидав (а. с. 17, 75, 208 т. 1). Разом з тим, 04 вересня 2015 року, в той час, як ОСОБА_3 перебував в монастирі у м. Одесі, у м. Києві приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу посвідчено договір довічного утримання (догляду) між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (а. с. 7-9 т. 1). У статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суди, надавши оцінку наведеним обставинам, дійшли правильного висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору довічного утримання (догляду) із ОСОБА_2 і відповідно наявність підстав для визнання зазначеного правочину недійсним. Крім того, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав обґрунтованими позовні вимоги про скасування державної реєстрації спірної квартири, яка здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О. В. - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 717011051101, номер запису про право власності 11039439, оскільки такі позовні вимоги є похідними від попередніх. Також є обґрунтованим висновок апеляційного суду у частині зміни рішення суду першої інстанції, оскільки доказ у кримінальній справи не є допустимим доказом у цивільній справі, тому судження суду стосовно висновків почеркознавчої експертизи від 23 червня 2017 року у кримінальній справі №12016160500008943 не відповідають нормам процесуального права. Доводи касаційної скарги, що судами не надано оцінки тій обставині, що судом розглядається справа №522/20750/16-ц про визнання заповіту недійсним і усунення ОСОБА_1 від права на спадкування, не є підставою для скасування правильних по суті та законних судових рішень, оскільки зібрані судами докази у своїй сукупності були достатніми та давали змогу ухвалити законне та обґрунтоване рішення по суті спору. Також відповідачем додано до касаційної скарги довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28 жовтня 2016 року, відповідно до якої власником спірної квартири вказано ТОВ «МСС-Медія». Посилаючись на вказану довідку, відповідач вказував, що суди не встановили хто є власником спірного майна. Разом з цим, ТОВ «МСС-Медія» судові рішення у справі не оскаржило. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував , висновків судів не спростовують, про незаконність судових рішень не свідчать, та стосуються переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судами повно та всебічно з`ясовано обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законні й обґрунтовані судові рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Кондоні Тетяни Олексіївни, залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2017 року в незміненій частині та постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик