Постанова 4857 № 809/538/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 809/538/17 пров. № А/857/12837/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Хобор Р.Б., Шинкар Т.І., з участю секретаря судового засідання Цар М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі № 809/538/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Івано-Франківської області про скасування наказу ,поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,- суддя в 1-й інстанції Гундяк В.М., час ухвалення рішення 18.09.2020 року, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 24.09.2020 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до прокуратури Івано-Франківської області (далі - відповідач, Прокуратура), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Івано-Франківської області № 181к від 23.03.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким позивача звільнено з посади прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та з органів прокуратури; - поновити на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та в органах прокуратури; - стягнути з прокуратури Івано-Франківської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; - постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць звернути до негайного виконання. На обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуваний наказ прийнятий незаконно, за відсутності у діях позивача порушень чинного законодавства, та без дотримання визначеного законодавством порядку. Зокрема, вказав, що в порушення положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) рішення про застосування до нього, як до прокурора, дисциплінарного стягнення прийняте керівником регіональної прокуратури за відсутності відповідного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Зазначені в оскаржуваному наказі про звільнення підстави, а саме: систематичне порушення правил прокурорської етики та втручання чи будь-який інший вплив прокурора у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, не відповідають фактичним обставинам. Також зазначив, що оголошене наказом прокурора Івано-Франківської області за №19к від 11.01.2017 застереження не є дисциплінарним стягненням, а заходом морального впливу. Окрім того пояснив, що на його думку, висловлювання у соціальній мережі Facebook не є публічними і є оціночними судженнями, за висловлення яких відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнений до відповідальності. Водночас зазначає, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади застосовано до нього неправомірно, без відібрання пояснень не прокурором обласного рівня в порушення визначеного чинними нормативно-правовими актами порядку проведення службових розслідувань. Разом з тим, на його переконання, при винесенні наказу відповідачем протиправно не враховано ступінь вини, тяжкість проступку, обставин, що знімають звинувачення, не взято до уваги позитивну характеристику безпосереднього начальника, попередню поведінку, зокрема те, що упродовж 16 років служби в органах прокуратури до нього не було застосовано жодних дисциплінарних стягнень, натомість було тричі заохочено за сумлінну роботу. Зазначив, що дописи у соціальній мережі Facebook здійснював у позаробочий час. Одночасно вказав, що поширював інформацію в соціальних мережах не як прокурор, а як громадянин України. З огляду на викладені обставини, вважає, що визначених чинним законодавством підстав для винесення оскаржуваного наказу не було, а тому останній підлягає до скасування, а його слід поновити на раніше займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 адміністративний позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Івано-Франківської області № 181к від 23.03.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та з органів прокуратури; - поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та в органах прокуратури з 24 березня 2017 року; - стягнуто з прокуратури Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 23 653, 12 грн за час вимушеного прогулу у період з 24 березня 2017 року по 15 травня 2017 року включно; - постанову суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в сумі 14 783,20 грн звернуто до негайного виконання. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 задоволено апеляційну скаргу відповідача: - скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року в адміністративній справі № 809/538/17; - відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Івано-Франківської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постановою Верховного Суду від 22 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: -постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 у цій справі скасовано; -постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 залишено в силі. 25.08.2020 року прокуратура Івано-Франківської області звернулася з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Івано-Франківської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Подання заяви мотивовано тим, що при розгляді даної адміністративної справи суд досліджував питання правомірності звільнення ОСОБА_1 , виходячи з того, що позивач на законних підставах обіймав посаду прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, однак це не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того, представник відповідача пояснив, що приймаючи постанову по даній справі, суд виходив з того, що позивач на законних підставах обіймав посаду прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області. Вважає, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Даною підставою, на його думку, є незаконність перебування ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, як поновленого на посаді відповідно до постанови Івано-Франківського суду від 27.04.2016 року у справі № 809/69/16, яка однак скасована постановою Верховного Суду від 04.10.2018 року. Вказане рішення суду першої інстанції було правовою підставою поновлення та подальшого перебування ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, а тому оскільки в подальшому це рішення було скасовано, судове рішення у справі № 809/538/17 підлягає перегляду. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі № 809/538/17 заяву задоволено, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 у справі № 809/538/17 скасовано та в задоволені позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до ст. 361 КАС України суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок у тлумаченні правових норм, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, яка існувала на час вирішення справи, але про існування якої заявнику стало відомо після ухвалення судового рішення. Апелянт вважає, що вказана обставина не належить до нововиявлених. Крім того, заяву подано після закінчення визначення закінченого строку. Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі № 809/538/17 та прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не мав законного права на проходження служби в органах прокуратури на момент його звільнення відповідно до наказу №181к від 23.03.2017, який оскаржений ним в даній справі, а тому вимоги про скасування цього наказу та поновлення позивача на публічні службі і інші вимоги, похідні від названих, не підлягають до задоволення. Так, на переконання суду ОСОБА_1 не може набути права на публічну службу внаслідок його навіть незаконного звільнення, у випадку, якщо в період, який передував такому звільненню, публічна служба останнього була правомірно припинена у відповідності до вимог чинного законодавства України. Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 по даній справі позов задоволено повністю. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 року дану постанову скасовано. Постановою Верховного Суду від 22.07.2020 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 скасовано, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 залишено в силі. При розгляді даної справи були встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 з січня 2001 року працював в органах прокуратури, з 01.06.2016 року на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури. Судом встановлено, що 23.03.2017 року наказом прокурора Івано-Франківської області Про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за систематичне порушення вимог Закону України Про прокуратуру, правил прокурорської етики, втручання чи будь-який інший вплив прокурора у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності звільнено із займаної посади та з органів прокуратури. В судовому засіданні також встановлено, що позивач вже був звільнений з посади, однак публічна служба ОСОБА_1 була поновлена згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 року у справі №809/69/16. Таким чином вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції були правовими підставами поновлення та подальшого перебування ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, до його звільнення наказом прокурора Івано-Франківської області № 181 від 23.03.2017 року. Проте постановою Верховного суду від 04.10.2018 року по справі №809/69/16 дані рішення скасовано. У вищезазначеній постанові Верховного Суду встановлено, що тестування для заміщення посади прокурора Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області позивач не проходив, а тому наказ прокуратури Івано-Франківської області № 1295К від 14.12.2015 Про звільнення ОСОБА_1 із змінами, внесеними наказами прокуратури Івано-Франківської області № 1433к від 21.12.2015 та № 35к від 16.01.2016, був прийнятий у порядку, у межах та спосіб, встановлений законом, а тому, відповідно, підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправним і скасування зазначеного наказу та його поновлення на посаді відсутні. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами. Пунктом 1 ч.2 ст. 361 КАС України до підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами віднесено істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Сутність інституту перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами полягає в тому, що він є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Переглянутим за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили. Сукупність підстав для такого перегляду вказує на те, що вони не пов`язані із порушенням судом норм матеріального або процесуального права при ухваленні рішення, яким закінчено розгляд справи, проте встановлено існування обставин, про які раніше не було відомо суду та відповідній особі, яка звертається із заявою, і які вірогідно вплинули б на прийняте судом рішення якщо були б відомі суду на час ухвалення такого рішення. Таким чином, інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: - існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; - на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; - істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо. Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, як нововиявлену обставину, заявником визначено постанову Верховного Суду від 04.10.2018 року по справі №809/69/16. Крім цього суд зазначає, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному порядку. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 204/153/16-а та від 20.07.2019 у справі №855/268/19. В свою чергу, за своєю правовою природою рішення суду, що набуло законної сили, є новою, але не нововиявленою обставиною, тому не є підставою для перегляду судового рішення в іншій справі. Верховний Суд у справі № 815/6834/15 наголосив на важливості дотримання принципу правової визначеності під час розгляду судами заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Тобто за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення, яке переглядається. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Також Верховний Суд у справі № 815/6834/15 сформулював правову позицію, відповідно до якої якщо рішення у справі впливає на захист важливого суспільного інтересу, зокрема відновлення законності при вирішенні соціально значущого питання щодо планування, забудови та розвитку території на місцевому рівні, то перегляд рішення в такій справі, яке набуло законної сили, без наявності достатніх підстав, зокрема у силу помилкового віднесення обставин до нововиявлених, суперечить принципу правової визначеності. Суд також зазначив, що інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет. Як підтверджено матеріалами справи, та не заперечується сторонами прокуратурі Івано-Франківської області стало відомо про рішення ухвалене Верховним Судом по справі №809/69/16 у жовтні 2018 року. Із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник звернувся 25 серпня 2020 року. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. У зв`язку з вищенаведеним, на думку апеляційного суду, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви прокуратури Івано-Франківської області про перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року за нововиявленими обставинами необхідно відмовити та залишити це рішення в силі. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При цьому, пунктом 1 частиною 4 статті 368 КАС України визначено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального справа, що мають значення для правильного вирішення справи, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з вищевикладених мотивів. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 361, 369 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі № 809/538/17 скасувати, відмовити у задоволенні заяви прокуратури Івано-Франківської області про перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року за нововиявленими обставинами та залишити відповідне рішення в силі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. Б. Хобор Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 17.12.2020 року