Постанова 4850 № 200/7352/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року справа №200/7352/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Міронової Г.М., суддів Гаврищук Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Самохвалова С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги представника позивача - Самохвалова Сергія Володимировича та Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 р. (повний текст рішення складено та підписано 05.10.2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/7352/20-а (головуючий І інстанції суддя Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 06 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами до Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:002:0857 у АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га та передачі її у власність; зобов`язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:002:0857 у АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га та передати її у власність; вирішення питання судових витрат (т. 1 а.с. 1-5). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 200/7352/20-а позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Маріупольської міської ради Донецької області щодо неприйняття рішення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:002:0857 у АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га та передачі її у власність ОСОБА_1 . Зобов`язано Маріупольську міську раду Донецької області прийняти рішення за наслідком розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:002:0857 у АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га та передачі її у власність ОСОБА_1 у строки, визначені ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 191-194). Представником позивача та відповідачем на зазначене судове рішення подано апеляційні скарги. Представник позивача в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати Маріупольську міську раду Донецької області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:002:0857 у АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га та надати її у власність ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача є не зобов`язання відповідача повторно розглянути проект землеустрою та прийняти рішення, а зобов`язання затвердити проект землеустрою та надати позивачу земельну ділянку у власність. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що питання про затвердження проекту землеустрою було винесено на розгляд сесії міської ради, поставлено на голосування, разом з тим не набрало необхідної кількості голосів для його прийняття у відповідності до вимог закону. За таких обставин, на думку відповідача, відсутній будь-який прояв бездіяльності. Позивачем на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог залишити без змін. Скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційних скарг, і дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 6-9). На підставі договору № 12-01/01 від 17.01.2019 за замовленням позивача ФОП ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с. 18-20). З листа виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області від 29.07.2020 № 17-20925-09 вбачається, що 25.06.2020 відповідачем розглянуто на сесії проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 позивачу, однак за результатами голосування рішення щодо проекту не прийнято через відсутність більшості голосів депутатів (т. 1 а.с. 15). Аналогічне вбачається з витягу з протоколу сесії ради від 25.06.2020 (т. 1 а.с. 10-11). У висновку до проекту від 03.03.2020 № 06-03-07/6243-05 Головним управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради вказано, що на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2019 та Першого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 200/9011/19-а управління не заперечує погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 позивачу (т. 1 а.с. 17). Висновок експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 08.05.2019 № 6921/82-19 підтверджує, що проект погоджено (т. 1 а.с. 16). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України). Відповідно до частин 1-4 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз за кожним видом використання. За унормуванням п. «г» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара. За правилами статей 12, 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. За приписами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. За приписами ч.ч. 9-11 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Пунктом 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 46 цього Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Наведеними вище положеннями нормативно-правових актів закріплено обов`язок відповідного органу місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняти рішення за наслідком розгляду питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отриманий позивачем витяг з протоколу засідання сесії ради від 25.06.2020 та лист виконавчого комітету ради від 29.07.2020 № 17-20925-09 свідчить про неприйняття відповідачем відповідного рішення за наслідком розгляду наданого позивачем проекту. Обставина неприйняття відповідачем у встановлені Земельним кодексом України строки рішення за наслідком розгляду наданого позивачем проекту не заперечується відповідачем. В матеріалах справи відсутні документи, які б містили дату отримання радою проекту землеустрою позивача, однак з моменту засідання ради із розгляду проекту рішення про затвердження такого проекту - 25.06.2020 до моменту звернення позивача до суду (06.08.2020) з підстав неприйняття допущення відповідачем бездіяльності минуло більше місяця. Станом на день судового розгляду як в першій інстанції, так і в апеляційній, за часом це вже більше п`яти місяців, відповідачем доказів розгляду питання затвердження проекту землеустрою позивача також не надано. Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, наразі після спливу двотижневого строку розгляду питання затвердження проекту будь-якого рішення по суті за наслідком його розгляду відповідачем не прийнято, всупереч вимогам ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, що свідчить про допущення ним бездіяльності. Невирішення даного питання через відсутність достатньої кількості голосів не може вважатися поважною причиною невирішення відповідачем зазначеного питання у встановлені законом строки. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:002:0857 у АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га. При вирішення вимог позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:002:0857 у АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га суд зазначає наступне. Як вже зазначалось раніше, у висновку до проекту від 03.03.2020 № 06-03-07/6243-05 Головним управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради вказано, що на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2019 та Першого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 200/9011/19-а управління не заперечує про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 позивачу (т. 1 а.с. 17). Разом з тим, з листа виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області від 29.07.2020 № 17-20925-09 вбачається, що 25.06.2020 відповідачем розглянуто на сесії проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 позивачу, однак за результатами голосування рішення щодо проекту не прийнято через відсутність більшості голосів депутатів (т. 1 а.с. 15). Згідно норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що спосіб захисту права визначений судом першої інстанції (зобов`язати повторно розглянути вказане питання), не може гарантувати того, що при повторному розгляді цього питання проект рішення про погодження проекту землеустрою набере необхідну кількість голосів на сесії міської ради, а отже, не може гарантувати того, що право позивача буде поновлено. Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом. Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у органу місцевого самоврядування прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:002:0857 у АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2592/18, від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18, від 05 березня 2019 року у справі № 818/1817/17, від 31 січня 2019 року у справі № 815/2488/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 806/5280/15, від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18. Разом з тим, частинами 10, 11 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідним органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування може бути відмовлено у передачі земельної ділянки у власність. Таким чином, враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:002:0857 у АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним частково скасувати рішення суду першої інстанції, а саме в частині зобов`язання Маріупольської міської ради Донецької області прийняти рішення за наслідком розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:002:0857 у АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га. Керуючись 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги представника позивача - Самохвалова Сергія Володимировича та Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 р. - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 р. у справі № 200/7352/20-а - в частині зобов`язання Маріупольської міської ради Донецької області прийняти рішення за наслідком розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:002:0857 у АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га скасувати. Позов в цій частині задовольнити. Зобов`язати Маріупольську міську раду Донецької області затвердити проект землеустрою відведення земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:002:0857 у АДРЕСА_1 , площею 0,0800 га . В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Геращенко