Постанова 4850 № 360/1651/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року справа №360/1651/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Міронова Г.М., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (повний текст складено 22 червня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/1651/20 (суддя І інстанції Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду,- В С Т А Н О В И В: 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на посаді; - стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 360/307/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді за період з 28 травня 2019 року по 08 серпня 2019 року в сумі 40811,04 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 червня 2015 року позивач був прийнятий на службу до податкової міліції Головного управління ДФС у Луганській області на підставі наказу від 04 червня 2015 року № 81-о, де до 19 грудня 2018 року обіймав посаду начальника відділу викриття економічних злочинів оперативного управління Старобільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області. 19 грудня 2018 року наказом Головного управління ДФС у Луганській області № 654-о Про звільнення ОСОБА_1 позивача звільнено зі служби з податкової міліції в запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 а (за віком) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №

114. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 360/307/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання незаконними і протиправними дій, скасування наказу та поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 19 грудня 2018 року № 654-о Про звільнення ОСОБА_1 ; - поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з 20 грудня 2018 року; - стягнуто з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 грудня 2018 року по 27 травня 2019 року в сумі 60082,92 грн (шістдесят тисяч вісімдесят дві грн 92 коп.); - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 360/307/19 залишено без змін. Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 08 серпня 2019 року № 251-о Про виконання рішення суду скасовано наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 19 грудня 2018 року № 654-о Про звільнення ОСОБА_1 та поновлено позивача на службі та посаді начальника відділу викриття економічних злочинів оперативного управління Старобільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області з 20 грудня 2018 року. В порушення вимог статей 370-372 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), статті 235 Кодексу законів про працю України рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 360/307/19 в частині поновлення на посаді відповідачем негайно виконано не було. За змістом статті 236 Кодексу законів про працю України в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. За розрахунком позивача розмір середнього заробітку за час затримки поновлення на роботі складає 40811,04 грн. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі № 360/1651/20 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на посаді. Стягнуто з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 28 травня 2019 року по 07 серпня 2019 року в сумі 28962,72 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні позовних вимог про стягнення грошового забезпечення в розмірі 11848,32 грн відмовлено. Позивач не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення і прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги середньоденне грошове забезпечення визначене рішенням суду у справі 360/307/19 у розмірі 566,82 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 360/307/19, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року та постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання незаконними і протиправними дій, скасування наказу та поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково (арк. спр. 9-21, 64-67, 68-75). Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 19 грудня 2018 року № 654-о Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з 20 грудня 2018 року. Стягнуто з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 грудня 2018 року по 27 травня 2019 року в сумі 60082,92 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 08 серпня 2019 року № 251-о Про виконання рішення суду (арк. спр. 50) на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 360/307/19, постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі № 360/307/19. Скасовано наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 19 грудня 2018 року № 654-о Про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (Т-762842) на службі та посаді начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Старобільської об`єднаної державної податкової міліції Головного управління ДФС у Луганській області з 20 грудня 2018 року; переведено підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (Т-762842) на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого оперативного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Луганській області з 08 серпня 2019 року; уповноважено начальника управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності головного бухгалтера Головного управління ДФС у Луганській області здійснити відповідний перерахунок коштів, виплачених ОСОБА_1 згідно з наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 19 грудня 2018 року № 654-о Про звільнення ОСОБА_1 . Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 08 серпня 2019 року № 252-о Про увільнення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків (арк. спр. 8) серед іншого вирішено: вважати підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (Т-762842) старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого оперативного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Луганській області таким, що призваний на військову службу за контрактом на особливий період у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці. Відповідно до запису у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 23 серпня 1991 року ОСОБА_1 поновлено на службі у податковій міліції з 20 грудня 2018 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 08 серпня 2019 року № 251-о (арк. спр. 51-55). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в статті 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць. Частиною другою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Відповідно до положень частин першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України (тут і надалі посилання на норми Кодексу законів про працю України наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 Кодексу законів про працю України). Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Вищевказана стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема щодо пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття затримка як зволікання, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень. Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 360/3630/18, від 07 травня 2020 року у справі № 0670/4692/12. ОСОБА_1 поновлений на службі та посаді начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Старобільської об`єднаної державної податкової міліції Головного управління ДФС у Луганській області з 08 серпня 2019 року після видання наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 08 серпня 2019 року № 251-о Про виконання рішення суду. Судом встановлена затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі через протиправну бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на посаді, що, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав, передбачених статтею 236 Кодексу законів про працю України, для оплати позивачу вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на посаді. Вирішуючи питання щодо стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, суд виходить з такого. Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (постанова Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року по справі № 6-2123цс15). Відповідно до вимог Податкового кодексу України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, постанови Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року № 616 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції (далі Порядок № 616), яким визначено механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначено форму та порядок видачі грошових атестатів (пункт 1 розділу І Порядку № 616). Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 616 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, встановлене на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення. При цьому до місячного грошового забезпечення премія включається у розмірі, нарахованому у місяці, що передує події; одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події. Пунктом 4 розділу ХІІ Порядку № 616 визначено, що особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу. При розрахунку грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді суд виходить з грошового забезпечення позивача станом на 19 грудня 2018 року (день звільнення), зазначеного у довідці Головного управління ДФС у Луганській області від 19 травня 2020 року № Ж-187/14/12-97-06-19, яке складалося з посадового окладу у розмірі 7190,00 грн на місяць, окладу за спеціальним званням 1410,00 грн на місяць, надбавки за вислугу років 3870,00 грн на місяць, а всього 12470,00 грн на місяць. Місяцем настання події (звільнення зі служби) є грудень 2018 року, в якому 31 календарний день. Тому одноденний розмір грошового забезпечення складає 402,26 грн (12470,00 грн / 31 календарний день). Період затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на посаді до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на посаді, у межах спірних правовідносин становить з 28 травня 2019 року по 07 серпня 2019 року, а саме 72 календарних дня. Таким чином, грошове забезпечення за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 28 травня 2019 року по 07 серпня 2019 року складає 28962,72 грн (72 календарних дня х 402,26 грн (середньоденне грошове забезпечення) = 28962,72 грн). Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України). Таким чином, Головне управління ДФС у Луганській області як податковий агент відповідно до норм Податкового кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зобов`язане виплатити позивачеві грошове забезпечення за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 28 травня 2019 року по 07 серпня 2019 року в сумі 28962,72 грн, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Рішення суду в частині виплати позивачу грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за один місяць у розмірі 12067,80 грн (30 календарних днів у червні 2019 року х 402,26 грн (середньоденне грошове забезпечення) = 12067,80 грн) звернуто до негайного виконання. Враховуючи, що оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення працівника на посаді за своєю суттю є компенсацією середнього заробітку, то вона підлягає стягненню з органу, у відносинах публічної служби з яким перебуває позивач, тобто з Головного управління ДФС у Луганській області. Оскільки 08 серпня 2019 року позивача наказом від Головного управління ДФС у Луганській області від 08 серпня 2019 року № 251-о Про виконання рішення суду поновлено на посаді, зазначений день не входить до часу затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді. Внаслідок неправильного обрахунку позивачем грошового забезпечення за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, у задоволенні позовних вимог про стягнення грошового забезпечення в розмірі 11848,32 грн відмовлено. Колегія суддів зазначає, що апелянтом не наведено належного обґрунтування вимог щодо застосування Порядку № 100 при обчислення середньоденного заробітку із розрахунку робочих днів з подальшим застосуванням Порядку № 616 шляхом множення середньоденного заробітку на кількість календарних днів. Саме запропонований позивачем порядок розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду не передбачений жодним нормативним актом, а тому не може бути визнаний правильним. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін. Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі № 360/1651/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі № 360/1651/20 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Г.М. Міронова І.В.Сіваченко