Постанова Київський апеляційний суд № 753/14453/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №753/14453/20 головуючий у суді І інстанції: Сирбул О.Ф. провадження №22-ц/824/14531/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 15 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича на ухвалу Дарницького районного суду міста Києвавід 25 вересня 2020 року про відмову у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про примусове проникнення до житла боржника, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентиновичзвернувсядо суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника. Свої вимоги мотивував тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитри Валентиновича знаходиться виконавче провадження № 62335374 з виконання Виконавчого листа № 753/2018/16 від 10.05.2017 року, виданого Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» суми боргу у розмірі 22 384 євро 13 центів (675 376, 76 грн.). Відповідно до ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 18.02.2020 року по справі № 753/2018/20 було замінено стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк». Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем винесено Постанову про відкриття виконавчих проваджень № 62335374, № 62336761 від 16.06.2020 року та об'єднано у зведене виконавче провадження № 62338628, якою зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Лист із постановою було направлено боржнику 12.06.2020 року за адресою, вказаною у виконавчому документі. 15.07.2020 року лист з постановою було повернуто Укрпоштою у зв'язку з закінчення терміну зберігання. Згідно з витягом № 12641228 з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 03.07.2020 року боржник значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої, приватним виконавцем було винесено постанову про зміну реєстраційних даних від 10.07.2020 року, а саме про заміну адреси: АДРЕСА_2 на адресу фактичної реєстрації місця проживання боржника: АДРЕСА_3 . Постанову про відкриття виконавчого провадження № 62335374 було надіслано 14.07.2020 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за новою адресою місця реєстрації боржника. 28.08.2020 року лист з постановою було повернуто Укрпоштою в зв'язку з закінченням терміну зберігання. Відповідно до запитів приватного виконавця, було встановлено майно яке належить боржнику, а саме: мисливська гладко ствольна зброя (дозвіл № НОМЕР_1 ) та мисливський ніж (дозвіл № НОМЕР_1 ), транспортний засіб PONTIAC, реєстраційни номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 . 10.07.2020 року приватним виконавцем було винесено постанови про арешт та розшук вищезазначеного майна боржника. Також, на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2018 року, боржнику належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на яку 12.06.2020 року постановою приватного виконавця було накладено арешт і внесено відповідний реєстраційний запис до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна. Приватним виконавцем 15.06.2020 року було здійснено вихід за адресою місця реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1 для перевірки майнового стану. В ході перевірки, яка тривала з 12:00 до 12:30 боржник був присутній, у надані доступу до житлового приміщення відмовився, під час перевірки майнового стану боржника здійснювалась фото та відеофіксація. Відповідно до вимоги (вих. №1164 від 03.07.2020 р.) боржника було зобов'язано надати доступ до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для перевірки майного стану та здійснення виконавчих дій з 08:00 до 08:30 год. 09.07.2020 року, згідно з актом приватного виконавця від 09.07.2020 року у присутності понятих, у зазначений час за вказаною адресою, двері ніхто не відчинив, доступу до приміщення надано не було, рухомого майна боржника на яке можливо звернути стягнення виявити не вдалося. З урахуванням викладеного, заявник просив задовольнити подання про примусове проникнення до житла та дозволити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Ляпіну Дмитру Валентиновичу та іншим особам які приймають участь у проведенні виконавчих дій, примусово проникнути до житла боржика ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 . Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про примусове проникнення до житла боржника. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновичаподав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Вважає, що боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, відповідно до ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки лист із постановою направлено боржнику за адресою, яка вказана у виконавчому листі. Крім того, зазначає, що вказує, що постанова про відкриття провадження також направлялась боржнику за зареєстрованим місцем проживання. ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Вказує, що Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Д.В. не надано переконливих доказів, які б свідчили про те, що він вичерпав всі можливі засоби та заходи виконання судового рішення, які передбачені ЗУ "Про виконавче провадження". Зазначає, що матеріали справи не містять доказів про те, що він ухиляється від виконання судового рішення, а факт того, що під час здійснення Приватним виконавцем 15.06.2020 року виходу за адресою його місця реєстрації, він був присутній, і у надані доступу до житлового приміщення відмовився, обґрунтовує тим, що про відкриття виконавчого провадження він не був повідомлений, а тому відмовив незнайомій людині у доступі до своєї власності. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що боржнику вручено постанову про відкриття виконавчого провадження, з наданої копії конверта встановити суть відправлення неможливо, та інших документів, що підтверджувало б той факт, що боржник ухиляється від самостійного виконання рішення. Крім того, виконавцем не надано доказів що боржник був належним чином повідомлений про проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 , а наданий фіксальний чек від 03.07.2020 року про направлення на адресу ОСОБА_1 рекомендованого листа, суд першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки неможливо встановити суть вказаного відправлення та чи одержано боржником вказане відправлення. У зв`язку з викладеним, підстави для задоволення подання відсутні. Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1, п. 1,4 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду. Відповідно до п.п. 1, 2, 5, 6 ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщення і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Відповідно до ч. 5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Відповідно до ч. 1, абз.1, 2, 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майн, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав. Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. Як зазначено у статті 30 Конституції України, статті 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Відповідно до ч. 1 ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц. Встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В. знаходиться виконавчий лист № 753/2018/16 від 10.05.2017 року, виданий Дарницьким районним судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" суми боргу у розмірі 22384,13 Євро (675 376,76 грн.) Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 18.02.2020 року замінено стягувача ПАТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника АТ "Альфа-Банк". Відповідно до статтей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження" приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень №62335374, №62336761 від 16.06.2020 року та об`єднано у зведене виконавче провадження №62338628. Постанову про відкриття виконавчого провадження боржнику направлено 12.06.2020 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак лист було повернуто Укрпоштою з відміткою "за терміном зберігання". 10 липня 2020 року приватним виконавцем направлено боржнику постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 10.07.2020 року. 11.08.2020 року приватним виконавцем направлено на адресу місця реєстрації боржника направлено постановами приватного виконавця від 12.06.2020 року, однак лист також повернуто Укрпоштою з відміткою "за терміном зберігання". Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо неможливості встановити з конвертів, які документи направлялись боржнику та встановлення факту не отримання останнім постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. В матеріалах виконавчого провадження наявні оригінали конвертів, які направлялись боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення з відповідними постановами, які не спростовані боржником. Згідно відеозапису, який був здійснений під час здійснення приватним виконавцем дій визначених ЗУ "Про виконавче провадження" боржник приватного виконавця не допустив та перешкоджав проводити відповідні дії щодо опису майна. У суді апеляційної інстанції адвокат боржника пояснила, що останній знає про наявність ухваленого судового рішення щодо стягнення коштів. На сьогодні судове рішення не виконано, вважає, що достатньо буде коштів після реалізації рухомого майна, на яке накладено арешт. Разом з цим, вказала, що авто, на яке накладено в арешт і оголошено в розшук, боржник приватному виконавцю не передав та на сьогодні ним користується. Згідно актів приватного виконавця від 15.06.2020 року, 09.07.2020 року, з виходом за адресою: АДРЕСА_1 , описати майно боржника не виявилось за можливе. З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для задоволення подання приватного виконавця та надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника. Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні подання. Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав керуватись положеннями ст. 439 ЦПК та ст. 11, 28 ЗУ "Про виконавче провадження". Доводи викладені боржником у відзиві на апеляційну скаргу про те, що Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Д.В. не надано переконливих доказів, які б свідчили про те, що він вичерпав всі можливі засоби та заходи виконання судового рішення, які передбачені ЗУ "Про виконавче провадження", не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки приватним виконавцем вживалися заходи щодо розшуку майна та грошових коштів та інших дій визначених ЗУ "Про виконавче провадження", які виявилась не результативними, у зв`язку з неможливістю виконання рішення суду. Доводи викладені боржником у відзиві на апеляційну скаргу про те, що матеріали справи не містять доказів, що він ухиляється від виконання судового рішення, а факт того, що під час здійснення Приватним виконавцем 15.06.2020 року виходу за адресою його місця реєстрації, він був присутній, і у надані доступу до житлового приміщення відмовився, обґрунтовує тим, що про відкриття виконавчого провадження він не був повідомлений, а тому відмовив незнайомій людині у доступі до своєї власності, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки приватним виконавцем було повідомлено підстави його прибуття та надані відомості про його особу. Крім того, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.Також, не отримання боржником кореспонденції не є підставою вважати, що він не повідомлений про початок виконавчих дій. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення подання у відповідності до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про примусове проникнення до житла боржника задовольнити. Надати дозвіл Приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Ляпіну Дмитру Валентиновичу та іншим особам, які приймають участь у проведенні виконавчих дій на примусове проникнення до житла боржика ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «15» грудня 2020 року. ГоловуючийсуддяЛ.П. Сушко СуддіІ.В. Іванова О.І. Сліпченко