Постанова Одеський апеляційний суд № 522/13215/20

Номер провадження: 22-ц/813/8450/20 Номер справи місцевого суду: 522/13215/20 Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.12.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М. суддів колегії: Громіка Р.Д., Дрішлюка А.І., при секретарі: Павлючук Ю.В., переглянувши у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Главацького Юрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,- В С Т А Н О В И В: 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, відповідно якої просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно -17/50 частки будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 98,5 кв.м., житловою площею 45,7 кв.м., що належать на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з двома позовними заявами про стягнення заборгованості за договорами позики, а саме між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики на суму 20 000 доларів США. Вказані кошти відповідачем було отримано, про що було складено відповідну розписку. 19 грудня 2019 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики на суму 30 000 доларів США. Вказані кошти відповідачем було отримано, про що було складено відповідну розписку. Спір про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою на суму 20 000 доларів США розглядається у Київському районному суді м. Одеси під головуванням судді Маломуж А.І., справа №947/10618/20, дата відкриття провадження по справі 19 травня 2020 року. В рамках розгляду зазначеної справи позивачем тричі були заявлені клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на єдине майно відповідача, зокрема такі заяви розглядалися судом 19.05.2020р.,17.06.2020р. та 01.07.2020р., та у задоволенні всіх трьох заяв позивача судом йому було відмовлено. Спір про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою на суму 30 000 доларів США розглядається у Київському районному суді м. Одеси під головуванням судді Коваленко О.В., справа №947/20315/20. Наразі, позивач очікує ухвалу про відкриття провадження у справі. 18 липня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Договір дарування 17/50 частки будинку АДРЕСА_1 , загальною площею - 98,5 кв.м., житловою площею 45,7 кв.м., що було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т.А., за реєстровим №1534. Отже, на поточну дату у ОСОБА_3 відсутнє будь-яке майно, яке б могло бути використане для погашення заборгованості перед позивачем. Відповідач не здійснив жодних дій спрямованих на виконання зобов`язань перед позивачем, а навпаки вчиняв дії, щодо унеможливлення стягнення з ного боргів у тому числі відчуженням шляхом дарування належного йому нерухомого майна. На думку представника заявника, відповідач безоплатно відчужуючи належну йому нерухомість, був обізнаний про наявність боргу перед позивачем і передбачав негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на його майно. Ці обставини на думку представника позивача свідчать про фіктивність укладеного правочину. З приводу зустрічного забезпечення представник заявника зазначив, що питання про застосування заходів зустрічного забезпечення недоцільні, оскільки невжиття заходів зустрічного забезпечення не порушить прав заявника. В судове засідання 19 вересня 2020 року з`явився представник заявника адвокат Главацький Ю.А., який підтримав подану заяву, просив суд задовольнити її в повному обсязі. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. В апеляційній скарзі адвоката Главацький Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити вимоги заяви в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Розгляд справи призначено на 15 грудня 2020 року, однак відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного суду про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року №12, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в м. Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду тимчасово, на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань. Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Окрім того, згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судові повістки надсилались на усі відомі суду адреси, в тому числі на адреси, що були надані відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, однак уся судова кореспонденція поверталась до суду із відміткою «адресат відсутній» та «за закінченням терміну зберігання». Згідно із ч. 1 ст. 130 ЦПК Україниу випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. 15 грудня 2020 року від адвоката Главацького Ю.А., що діє в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 16 грудня 2020 року. Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення таких підстав. Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно із роз`ясненнями п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд апеляційної інстанції враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Серед передбачених частиною 1 ст. 152 ЦПК Українивидів забезпечення позову, такий вид як накладення арешту є крайнім заходом забезпечення позову, для застосування якого матеріли справи не містять достатніх даних, обґрунтованих доводів позивачем не надано. Обраний спосіб забезпечення позову може призвести до необґрунтованого обмеження права власника на реалізацію захищеного права володіння майном. Отже, обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін, а доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування необхідності застосування такого крайнього заходу. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням обставин справи, предмету спору, характеру спірних правовідносин, завдань цивільного судочинства та забезпечення рівності прав і охоронюваних законом інтересів сторін, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 - 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Главацького Юрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено: 16 грудня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький А.І.Дрішлюк Р.Д.Громік