Постанова 4813 № 947/29156/20

Номер провадження: 33/813/1393/20 Номер справи місцевого суду: 947/29156/20 Головуючий у першій інстанції Федулеєва Ю. О. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.11.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Томашевської К.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 гривень. Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована наступними доводами: -оскаржувана постанова є незаконною, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що не зрозуміло з яких підстав суддя районного суду дійшов до висновку про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів. В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 наголошував, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення він не перебував в стані алкогольного сп`яніння; -протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями, зокрема даний протокол не містить пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; -свідки не були присутніми на місці події, відомості щодо вказаних подій, зазначених в поясненнях свідків, не відповідають даним зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, свідки лише розписалися в поясненнях, які були записані поліцейським. Судом першої інстанції не було допитано свідків події; -особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не було запропоновано огляд в закладі охорони здоров`я; -до матеріалів справи не долучено відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які здійснювали оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ; -ОСОБА_1 наголошує, що він взагалі не керував автомобілем за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Апелянт та його захисник не з`явились в судове засідання до суду апеляційної інстанції, повідомлялись про дату, час та місце судового засідання належним чином та завчасно. Адвокат Поліш В.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду заяву про відкладення судового засідання, вказуючи, що не має можливості прибути на розгляд справи, у зв`язку із перебування на лікарняному. З цих підстав просив відкласти судовий розгляд. За положеннями статті 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. У зв`язку з тим, що захисник, звертаючись з клопотанням про відкладення розгляду справу з посиланням про перебування на лікарняному, не надав відповідних належних доказів та не зазначив про причини неможливості з`явитись до суду апеляційної інстанції особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу. Дослідивши уважно матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Згідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Постанова судді Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року обґрунтована тим, що дослідженні під час розгляду справи докази у своїй сукупності дають підстави вважати про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду на підставі наступного. У своїх діях під час складання матеріалів про адміністративні правопорушення поліцейські повинні керуватись положеннями КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція від 09.11.2015 року), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок від 17.12.2008 року), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція від 07.11.2015 року), Положення ст. 266 КУпАП визначають, що особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно Інструкції від 09.11.2015 року ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно Порядку від 17.12.2008 року огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. В Розділі X Інструкції від 07.11.2015 року, що встановлює особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, зокрема зазначено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства. У разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Матеріалами справи встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №074682 від 19.09.2020 року, водій ОСОБА_1 19 вересня 2020 року о 17 годині 00 хвилин в м. Одеса, по вул. Лядова, 3 керував автомобілем «Nissan Primera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. Водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння з застосуванням приладу «Драгер» на місці, а також в медичному закладі. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2). Даний протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 без зауважень. З даного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що особі роз`яснено про його права та обов`язки, що передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Стаття 268 КУпАП поміж іншого передбачає право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на надання пояснень. Крім того, відповідно до положень абзацу третього пункту 2 Розділу ІІ Інструкції від 07.11.2015 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Згідно ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. У зв`язку з чим, апеляційний суд приходить до висновку, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, підписуючи протокол про адміністративне правопорушення, на власний розсуд не скористалась своїм правом надати пояснення, а тому апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги щодо відсутності в протоколі про адміністративне правопорушення пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надає до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейських до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу ІІ Інструкції від 07.11.2015 року до матеріалів справи приєднано пояснення свідків. Згідно пояснень, наданих 19.09.2020 року свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 19.09.2020 року приблизно о 17-15 год. останні стали свідками того, як ОСОБА_1 за адресою: м. Одеса, вул. Лядова, 3, відмовився від проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі в установленому законом порядку. ОСОБА_1 був водієм автомобілю «Nissan Primera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та мав ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю с порожнини рота, почервоніння очей та обличчя (а. с. 3, 4). Щодо тверджень апелянта, що свідки не були присутніми на місці події, оскільки з пояснень свідків вбачається, що подія мала місце «о 17-15 год.», коли в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено: «о 17-00 год.», апеляційний суд зазначає наступне: протоколі про адміністративне правопорушення вказано час та дата вчинення особою правопорушення, тобто час здійснення особою керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, при цьому в поясненнях свідків вказано час та дата, коли особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, було запропоновано поліцейськими пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та коли дана особа у присутності свідків відмовилась від такого огляду, тобто різниця в часі, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення та в поясненнях свідків, є очевидною та обумовлена хронологією подій. Крім того, апелянт ставить під сумнів пояснення свідків, оскільки вони були записані поліцейськими і лише підписані свідками, на що апеляційний суд зазначає, що дані пояснення містять власноручні підписи свідків та вказівку, що з їх слів записано вірно, також дані пояснення узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема з відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, а тому такі пояснення є належними та достатніми, у зв`язку з чим, будь-які сумніви у їх достовірності та істинності цих пояснень у суду відсутні та необхідності у виклику свідків до суду не вбачається. Відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП відеозапис віднесений до джерел доказів. Поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення, діють відповідно до вимог ч.1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису. У матеріалах справи наявний відеозапис з нагрудних камер поліцейських з місця подій 19.09.2020 року, яким підтверджено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» та в закладі охорони здоров`я у присутності двох свідків. Також з даного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 одночасно був притягнутий до адміністративної відповідальності, у зв`язку з керуванням автомобілем без заднього реєстраційного номеру, даний факт ОСОБА_1 на відео не заперечував. Крім того особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, співробітником поліції було надано для ознайомлення та підпису протокол про адміністративне правопорушення від 19.09.2020 року та роз`яснено його право на самостійне звернення до медичної установи для самостійного проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, посилання апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому медичному закладі, та що до матеріалів справи не долучено відеозапис до нагрудних камер працівників поліції, спростовуються матеріалами справи. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що співробітники поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду. Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає докази, які приєднано до матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 та які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи, є: достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 19.09.2020 року та інкримінуються ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Слід зазначити, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апелянта, що він не керував автомобілем за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, є неспроможними за обставин, встановлених в цій постанові. Позиція апелянта, яку той висловив в апеляційній скарзі та його процесуальна поведінка, пов`язана з наданням пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом, як спосіб самозахисту з метою уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Враховуючи наведені обставини в сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим, внаслідок чого немає підстав для скасування або зміни постанови суду. При цьому судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного та безальтернативного адміністративного стягнення, яке передбачене санкцією ст. 130 ч.1 КУпАП. Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе