Ухвала КАС ВС № 9901/352/20

УХВАЛА 16 грудня 2020 року Київ справа №9901/352/20 адміністративне провадження №П/9901/352/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О. В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та нечинним положень Закону України, встановлення компенсації, стягнення моральної шкоди, УСТАНОВИВ : 06 листопада 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ), в якій позивач просить встановити для Верховної Ради України (надалі також відповідач) грошову компенсацію за невидану грошову допомогу при виході на пенсію за віком, виходячи з бездіяльності відповідача, на користь позивача у розмірі 38 000 гривень та стягнути з відповідача 100 000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди. Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначає, що в 2018 році позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти пенсій за віком. Позивач зазначає, що для вирішення вказаної проблеми звернулася до Верховної Ради України, проте, на сьогоднішній день, заява не розглянута по суті, не була винесено на засідання Верховної Ради України чим позивачу завдані матеріальні та моральні збитки. ОСОБА_1 просить Суд встановити для Верховної Ради України грошову компенсацію за невидану грошову допомогу при виході на пенсію за віком, виходячи з бездіяльності відповідача, на користь позивача у розмірі 38000 гривень. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху, та запропоновано позивачу в десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали чітко сформулювати позовні вимоги, враховуючи предмет позову і викласти обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обґрунтувати порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача, зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, навести обґрунтований розрахунок компенсації за моральну шкоду а також надати власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. На виконання ухвали Верховного Суду про залишення позовної заяви без руху надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому, серед іншого, викладено позовні вимоги ОСОБА_1 в новій редакції. Суддя-доповідач Калашнікова О.В. перебувала на лікарняному з 03 грудня 2020 року по 06 грудня 2020 року. Також згідно з наказами в.о. Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року № 205-кв та від 11 грудня 2020 року № 95-к суддя-доповідач перебувала у відпустці з 07 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року та з 14 грудня 2020 року по 15 грудня 2020 року відповідно. Так, в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати пункт 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправним та не чинним, зобов`язати Верховну Раду України виплатити грошову компенсацію у розмірі невиплаченої грошової компенсації у розумінні невиплаченої позивачу невиплаченої допомоги (десяти пенсій за віком) за завдані матеріальні збитки своєю бездіяльністю, стягнути з Верховної Ради України на користь позивача сто тисяч гривень моральної шкоди. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що згідно статей 21, 22 Конституції України усі люди є вільні, рівні у своїй гідності та правах. Права й свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нового законодавства нових законів або внесення змін до чинного законодавства, до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. На думку позивача, вищенаведене не було враховано при прийнятті Верховною Радою України пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач звертає увагу на тому, що при виході на пенсію за віком в 2018 році їй було відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 пенсій за віком, яка надається вчителям, жінкам, які мають не менше 30 років педагогічного стажу по причині того, що позивач до виходу на пенсію за віком одержувала пенсію інваліда. ОСОБА_1 наголошує, що пункт 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суперечить Конституції України адже в цьому пункті сказано, що не мають права на грошову допомогу ті хто до виходу на пенсію за віком одержував будь-яку пенсію. На звернення з цього питання Верховна Рада України не зреагувала, тому ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати пункт 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправним та нечинним. Позивач вважає, що через бездіяльність Верховної Ради України, яка прийняла вище названий пункт, який, на думку позивача, є антиконституційним, вона не отримала грошову допомогу при виході на пенсію за віком. Перевіривши матеріали позовної заяви Суд зазначає таке. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 266 КАС. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України (пункт 1 частини першої); законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (пункт 2 частини першої цієї статті). Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 266 цього Кодексу Верховний Суд за наслідками розгляду справи може, зокрема, визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС). Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. За пунктом 4 частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС. Проте, за змістом частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України. Відповідно до частини 1 статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, належить: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) офіційне тлумачення Конституції України; 3) здійснення інших повноважень, передбачених Конституцією України. Згідно із частиною 1 статті 152 Конституції України Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. За змістом пункту 1 частини першої, частини другої статті 266 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні адміністративні справи щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України. Отже, Верховний Суд у порядку адміністративного судочинства не вирішує питання про конституційність законів та не може надати відповідну оцінку таким доводам позивача. Такими повноваженнями наділений лише Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. У цій справі ОСОБА_1 просить визнати пункт 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправним та не чинним та вважає його норму такою, що не відповідає положенням статей 21, 22, Конституції України. Ураховуючи зазначене вище, Верховного Суду приходить до висновку про те, що предмет позову ОСОБА_1 не підпадає під юрисдикцію суду адміністративної юрисдикції. Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Оскільки цей позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, то і вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди не можуть бути розглянуті адміністративним судом. До аналогічного висновку щодо відшкодування шкоди в справах, які не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №9901/160/20 Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З огляду на викладене у відкритті провадження в цій адміністративній справі слід відмовити. Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Суд роз`яснює, що невідповідність Конституції України актів Верховної Ради України може бути підставою для прийняття саме Конституційним Судом рішення щодо їх неконституційності, відтак вимога позивача про визнання пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправним та не чинним (з огляду на невідповідність положенням статей 21, 22 Конституції України) не може бути розглянута у порядку адміністративного судочинства, відповідно до частини другої статті 19 КАС України. Керуючись статтями 19, 170, 248, 256, 266, 295, КАС України Суд, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та нечинним положень Закону України, встановлення компенсації, стягнення моральної шкоду. Роз`яснити, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. ........................... О.В. Калашнікова, Суддя Верховного Суду