Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/4056/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/4056/20 пров. № А/857/14108/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Носа С.П., з участю секретаря судових засідань Гром І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, суддя у І інстанції Москаль Р.М., час ухвалення рішення 12 год 26 хв, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 01 жовтня 2020 року, ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просив: - визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС) у частині повернення на доопрацювання його заяви (рапорта) про виплату одноразової грошової допомоги від 27 грудня 2019 року із доданими до заяви (рапорта) документами; - зобов`язати МВС прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 івересня 2020 року у справі № 380/4056/20 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправними дії МВС щодо повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Зобов`язано МВС повторно розглянути висновок Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі ГУ МВС) про призначення одноразової грошової допомоги від 28 січня 2020 року та додані до нього документи (заява (рапорт) ОСОБА_1 від 27 грудня 2019 року з додатками) щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу і за наслідками повторного розгляду прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 №850 (про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Окрім того, у відповідності до приписів пункту 1 частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції було встановлено порядок та строки виконання вказаного судового рішення. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що МВС протиправно не прийняло жодного із передбачених вимогами чинного законодавства рішення за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 щодо можливості призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Тому відповідача слід зобов`язати повторно розглянути звернення позивача та прийняти рішення у передбаченому законом порядку. МВС не погодилося із наведеним судовим рішенням та у поданій апеляційній скарзі просило його скасувати у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та у задоволенні його позову відмовити повністю. Свої вимоги обґрунтовують тим, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин нормативно-правовий акт, що втратив чинність і на спірні правовідносини не розповсюджується. Окрім того, під час розгляду документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС виявлено невідповідне оформлення надісланих до розгляду документів. Враховуючи виявлені недоліки та невідповідності в матеріалах щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , висновок та додані до нього матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги були повернуті до лікарської комісії ГУ МВС на доопрацювання. Наявність зазначених обставин унеможливило прийняття МВС рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Окрім того, на переконання скаржника, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Повноваження щодо розгляду заяви позивача про виплати йому спірної грошової допомоги, у даному випадку, є виключною компетенцією МВС і здійснюється за наявності необхідного переліку документів. Відтак, суд не повинен і не може втручатись у здійснення цих повноважень шляхом зобов`язання прийняття відповідачем конкретного рішення. Наголошує на тому, що у МВС відсутня заява та документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС та звільнений 06 листопада 2015 року через скорочення штатів (до початку функціонування Національної поліції України). Постановою № 132 військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 27 листопада 2019 року було підтверджено, що захворювання позивача на час звільнення зі служби 06 листопада 2015 року пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12ААА №011285 від 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 встановлено 45% ступеня втрати працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх страв (а.с. 13). За результатами обстеження Львівською обласною МСЕК №1 ОСОБА_1 17 грудня 2019 року встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх страв (а.с. 14). Позивач 27 грудня 2019 року звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС із заявою/рапортом та доданими документами, у якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення ІІІ групи інвалідності та 45% втрати працездатності внаслідок отримання захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Голова ліквідаційної комісії ГУ МВС затвердив висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до приписів Закону України «Про міліцію» (далі Закон №565-ХІІ) та направив його з відповідним пакетом документів до МВС для прийняття рішення по суті звернення ОСОБА_1 від 27 грудня 2019 року. Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом №7074/15-2020 від 02.03.2020 повернув ліквідаційній комісії ГУ МВС матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , не прийнявши рішення по суті звернення. у листі зазначено, що матеріали неналежно оформлені, що унеможливлює прийняття рішення, а тому такі повертаються на доопрацювання. Листом № 19 від 20 березня 2020 року ГУ МВС повідомило позивача про те, що подані ним документи повернуті до ліквідаційної комісії ГУ МВС у зв`язку із неналежним оформленням, що унеможливлювало прийняття рішення за надісланими матеріалами. Одночасно повідомлено, що ОСОБА_1 необхідно прибути до ліквідаційної комісії ГУ МВС для отримання нарочно поданих документів (а.с. 10, 11). При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За правилами статті 23 Закону №565-ХІІ у редакції Закону України від 13 лютого 2015 року № 208-VІІІ, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. 07 листопада 2015 року Закон №565-ХІІ втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІІІ). При цьому абзацом 3 пункту 15 розділу XI «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону №580-VІІІ було передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VІІІ. Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції було затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року (далі Порядок №850). Пунктом 7 Порядку №850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Згідно із пунктом 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. У відповідності до вимог пункту 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. На підставі аналізу наведених правових норм слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що приписами пункту 9 Порядку № 850 встановлено обов`язок МВС прийняти одне із двох можливих рішень: або про призначення грошової допомоги, або про відмову у призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів такої відмови. На підставі наявних у справі доказів суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що МВС фактично ухилилося від виконання покладеного на нього пунктом 9 Порядку № 850 обов`язку, так як не прийняло жодного із зазначених рішень щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги, повернувши відповідні документи на доопрацювання, що свідчить про протиправність таких дій МВС. Одночасно, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції слушно вказав на те, що у випадку встановлення неналежного оформлення позивачем документів, МВС мало прийняти рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги, виклавши суть своїх зауважень щодо поданих ним документів у такому рішенні. Окрім того, на переконання апеляційного суду, у суду першої інстанції були належні фактичні та правові підстави у відповідності до вимог частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі заявлених позовних вимог і зобов`язати МВС повторно розглянути висновок ГУ МВС про призначення одноразової грошової допомоги та додані до нього документи щодо ОСОБА_1 , прийнявши рішення відповідно до приписів пункту 9 Порядку №850. При цьому апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження МВС з приводу вирішення питання про можливість призначення ОСОБА_1 спірної одноразової грошової допомоги та зауважує про те, що оскаржуваним судовим рішенням відповідача не було зобов`язано прийняти конкретне рішення по суті питання та не порушено його права діяти на свій розсуд у межах чинного законодавства. Одночасно апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо неможливості реального виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції з огляду на повернення матеріалів щодо призначення спірної грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки у вказаному судовому рішенні на підставі пункту 1 частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено порядок та строк його виконання, яким врегульовано таке питання. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №380/4056/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук С. П. Нос Постанова у повному обсязі складена 16 грудня 2020 року.