Постанова 4855 № 826/11786/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11786/18 Суддя першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Кобаля М.І., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на проголошене о 14 годині 11 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року, повний текст якого складено 01 липня 2019 року, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Телеканал «Інтер» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними та скасування рішення і розпорядження, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Телеканал «Інтер» (далі - Позивач. ПрАТ «Телеканал «Інтер») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Відповідач, Національна рада) про визнання протиправними та скасування: - рішення від 11.07.2018 року №774 про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Телеканал «Інтер»; - розпорядження від 17.07.2018 року №17/920 «Про усунення порушень законодавства та сплату штрафу». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що проведення перевірки та прийняття рішення про накладення санкцій здійснено з дотриманням прав Позивача, а посилання останнього на порушення процедури порядку проведення перевірок є безпідставним з огляду на допуск працівників Національної ради до її проведення. Разом з тим, суд підкреслив, що за своїм змістом промова ведучих містила оціночні судження, а не заклики, що унеможливлює застосування санкцій до Позивача. Окремо зауважив, що А. Доманський не входить до творчого колективу ПрАТ «Телеканал «Інтер», а відтак в силу ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Позивач не може бути притягнутий до відповідальності. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що оскаржувані рішення та розпорядження є обґрунтованими та прийняті у відповідності до чинного законодавства. Підкреслює, що суд безпідставно перебрав на себе повноваження Національної ради, до дискреційних повноважень якої належить виявлення та фіксація порушень у сферах телебачення і радіомовлення. Наголошує, що твердження суду про те, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Телеканал «Інтер», а тому Позивач не може бути притягнутий до відповідальності, є безпідставним, оскільки прямої трансляції концерту не здійснювалося, а відбувався показ його у записі. Після усунення визначених в ухвалі від 27.08.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.11.2019 року. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Телеканал «Інтер» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що Відповідачем не оскаржується по суті рішення суду, а лише заново надається оцінка власним рішенню та розпорядженню. Зазначає, що дискреційні повноваження не можуть обмежувати судову перевірку та право особи на судовий захист. Підкреслює, що спірні індивідуальні акти засновані на судженнях і домислах та не підтверджуються будь-якими доказами. Стверджує, що різне сприйняття інформації не може вважатися фактом розпалювання ворожнечі. Наголошує, що відсутність порушень законодавства з боку Позивача вказують на те, що посилання Відповідача на невірне застосування судом ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не має вирішального впливу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та оголошено перерву у судовому засіданні до 15.01.2020 року, яке відкладено на 29.01.2020 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року відкладено розгляд справи до 19.02.2020 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 року задоволено клопотання Національної ради і ПрАТ «Телеканал «Інтер» та призначено у справі №826/11786/18 судову комплексну психолого-лінгвістичну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Крім того, цією ухвалою було зупинене апеляційне провадження у справі до одержання результатів експертизи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 року поновлено апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.06.2020 року, в якому оголошено перерву до 22.06.2020 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 року, зокрема, задоволено клопотання Національної ради та ПрАТ «Телеканал «Інтер» про призначення експертизи та призначено у справі №826/11786/18 судову комплексну психолого-лінгвістичну експертизу усного мовлення, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Також, цією ухвалою було зупинене апеляційне провадження у справі до одержання результатів судової комплексної психолого-лінгвістичної експертизи усного мовлення. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.12.2020 року. У судовому засіданні повноважний представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю з викладених у ній підстав. Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на викладені у відзиві на неї доводи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Національною радою згідно наказу від 15.05.2018 року №5а/152 (т. 2 а.с. 25) на підставі рішення від 11.05.2018 року №626 (т. 2 а.с. 23-24) у зв`язку з надходженням листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10.05.2018 року №10/356 (т. 2 а.с. 18), скарг ОСОБА_2 від 10.05.2018 року №15а/354 (т. 2 а.с. 20-21), ОСОБА_3 від 10.05.2018 року №15а/353 (т. 2 а.с. 19) і заяви Київської міської організації Політичної партії «Українська Галицька партія» від 10.05.2018 року №24/213 (т. 2 а.с. 16-17) проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Телеканал «Інтер» (НР №00290-м від 23.08.2011 року, загальнонаціональне багатоканальне ТБ (МХ-1), НР №00291-м від 01.07.2015 року, загальнонаціональне ефірне ТБ, логотип: «Інтер»). У ході перевірки встановлено, що моніторингом Національної ради за 09.05.2018 року зафіксовано трансляцію концерту «Победа. Одна на всех» (о 20:30) в ефірі ПрАТ «Телеканал «Інтер», Київ. О 22:38 зафіксовано висловлювання ведучих концерту ОСОБА_6 та ОСОБА_1 : ОСОБА_6 : « 8 миллионов украинцев погибли от рук фашистских захватчиков - это наша история, это наша генетическая память». ОСОБА_1 : «И сегодня мы не можем позволить, чтобы улицы наших городов называли именами фашистских преступников, а их портреты безнаказанно проносили в факельных шествиях по нашей столице, где каждый метр полит кровью наших соотечественников». А.Даугулє: «И пусть иногда нам кажется, что все против нас, что мы чужие в своей стране, но это не так: нас много, нас сотни в этом зале и миллионы перед экраном телевизоров». А.Доманський: «Это мы 9 Мая приносим цветы к Вечному огню, это мы каждый год восстанавливаем памятники воинам, которые пали в борьбе с фашизмом, это мы - Украина, которая была оккупирована и победила, несмотря ни на что». А.Даугулє: «Мы это помним, мы это знаем». А.Доманський: «Для нас никто не забыт, для нас ничто не забыто». Викладене, на переконання Національної ради, свідчить, що дані висловлювання мають ознаки таких, що вказують на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, мають маніпулятивний характер, спрямований на виокремлення окремих груп людей та є такими, що розпалюють національну ворожнечу, чим порушено абз. 4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та п. 1 ст. 28 Закону України «Про інформацію». Висновки перевірки зафіксовані в акті від 23.05.2018 року №146 (т. 2 а.с. 26-28). На підставі викладених в акті перевірки відомостей Національна рада рішенням № 774 від 11.07.2018 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Телеканал «Інтер», м. Київ (НР № 00290-м від 23.08.2011, багатоканальне мовлення (МХ-1), НР № 00291-м від 01.07.2015, ефірне ТБ, логотип: «Інтер», дата перевірки 23.05.2018) (далі - оскаржене рішення № 774) прийняла рішення:

1. Визнати порушення ПрАТ «Телеканал «Інтер», м. Київ, заборони на використання телерадіоорганізації для закликів до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті під час трансляції 09.05.2018 року концерту «Победа. Одна на всех».

2. Керуючись частиною восьмою статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», застосувати до ПрАТ «Телеканал «Інтер», м. Київ, санкцію «стягнення штрафу» у розмірі, встановленому з найбільшого нарахованого розміру ліцензійного збору відповідно до ліцензії НР № 00291-м від 01.07.2015 року, нарахованого ліцензіату за видачу ліцензії, не враховуючи умов (зменшення/збільшення), згідно з додатком до рішення (розраховано управлінням фінансової та бухгалтерської служби): 25% (4 046 057,63 грн.) - за вчинення порушень, передбачених частиною восьмою статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», оскільки ліцензіат здійснював трансляцію концерту, у якому містилися заклики до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті.

3. Відповідно до вимог частини третьої статті 75 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» ПрАТ «Телеканал «Інтер», м. Київ, у тридцятиденний термін з дня повідомлення Національною радою про прийняте рішення щодо стягнення штрафу сплатити до Державного бюджету України штраф у розмірі 4 046 057,63 грн.

4. Вказати ПрАТ «Телеканал «Інтер», м. Київ, на неприпустимість порушень чинного законодавства у подальшому (т. 2 а.с. 29-41). Крім того, розпорядженням від 17.07.2018 року № 17/920 «Про усунення порушень законодавства та сплату штрафу» Національна рада висунула ПрАТ «Телеканал «Інтер», м. Київ, вимогу не допускати порушень чинного законодавства у подальшому та у тридцятиденний термін з дня повідомлення Національною радою про прийняте рішення щодо стягнення штрафу сплатити до Державного бюджету України штраф у розмірі 4 046 057,63 грн. (т. 2 а.с. 42-45). На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 13, 21, 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», ст. ст. 1, 6, 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ст. 28 Закону України «Про інформацію», а також ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і ряду рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки, по-перше, промова ведучих мала ознаки оціночних суджень та містила відсилання виключно до загальновідомих фактів, по-друге, неперебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПрАТ «Телеканал «Інтер» унеможливлює застосування до Позивача санкцій, по-третє, дискреційні повноваження не можуть вилучати правовідносини з площини судової перевірки. З такими висновками судова колегія не може повністю погодитися з огляду на таке. Правові засади діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення визначає Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада здійснює, зокрема, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; офіційний моніторинг телерадіопрограм. Згідно ст. 21 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада застосовує санкції до порушників законодавства про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Порядок скликання засідань Національної ради, їх правомочність та процедуру прийняття рішень на них визначено приписами ст. 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». При цьому, на переконання судової колегії, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що засідання Національної ради 11.07.2018 року було правомочним, рішення ухвалено повноважним складом, представнику ПрАТ «Телеканал «Інтер» було надано право виступити з поясненнями, а відтак Відповідачем було забезпечено дотримання прав Позивача щодо участі у розгляді справи. Правильно Окружним адміністративним судом міста Києва відхилено й посилання ПрАТ «Телеканал «Інтер» на порушення Національною радою Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, затвердженої рішенням Національної ради від 08.02.2012 року №115, оскільки матеріалами справи підтверджується факт допуску Позивачем працівників Відповідача до проведення перевірки. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо відсутності у діях ПрАТ «Телеканал «Інтер» ознак порушень вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у розрізі доводів учасників справи та тверджень постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 року про існування у суду повноважень самостійно надати оцінку висловлюванням ведучих без наявності спеціальних знань, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Закон України «Про телебачення і радіомовлення», відповідно до Конституції України та Закону України «Про інформацію», регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань. Приписи абз. 4 п. 2 ст. 6 вказаного Закону визначають, що не допускається використання телерадіоорганізацій для закликів до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті. Крім того, відповідно до п. 1 ст. 28 Закону України «Про інформацію» інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини. Вивчивши спірні висловлювання на предмет їх відповідності ознакам, закріпленим у наведених положеннях Законів України «Про телебачення і радіомовлення» і «Про інформацію», судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Фрази ОСОБА_6 : « 8 миллионов украинцев погибли от рук фашистских захватчиков - это наша история, это наша генетическая память», «И пусть иногда нам кажется, что все против нас, что мы чужие в своей стране, но это не так: нас много, нас сотни в этом зале и миллионы перед экраном телевизоров» та «Мы это помним, мы это знаем», як і висловлювання ОСОБА_1 : «Это мы 9 Мая приносим цветы к Вечному огню, это мы каждый год восстанавливаем памятники воинам, которые пали в борьбе с фашизмом, это мы - Украина, которая была оккупирована и победила, несмотря ни на что» і «Для нас никто не забыт, для нас ничто не забыто» не містять будь-яких закликів, а за своїм змістом є лише твердженнями про кількість загиблих українців під час Другої світової війни, шанування їх пам`яті та учасників бойових дій, а також наголосом на те, що досягнення громадян та їх значний внесок у результати війни оцінений та не забутий. Щодо висловлювання ОСОБА_1 : « И сегодня мы не можем позволить, чтобы улицы наших городов называли именами фашистских преступников, а их портреты безнаказанно проносили в факельных шествиях по нашей столице, где каждый метр полит кровью наших соотечественников», суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що хоча останнє й містить ознаки заклику у вигляді звернення до певної групи людей «Ми не можемо дозволити…» та розпалювання ворожнечі «… безкарно ...», однак не вказує на існування заклику саме до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті чи то до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини. При цьому, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано звернувся до словників та відкритих джерел щодо етимології та значення термінів «заклик», «пропаганда», «розпалювання», «ворожнеча та ненависть», оскільки вивчення наданих понять у контексті спірних правовідносин було зумовлене скасуванням Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 року про призначення судової лінгвістичної експертизи усного мовлення. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин не мали місце висловлювання, що містять ознаки закликів до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, як і фрази з інформацією, яка могла бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини. Посилання Апелянта на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва фактично перебрав на себе повноваження Національної ради, до дискреції якої належить виявлення та фіксація порушень у сферах телебачення і радіомовлення, судовою колегією оцінюється критично, оскільки у межах спірних правовідносин надається оцінка правильності висновків контролюючого органу щодо наявності чи відсутності у діях суб`єкта перевірки порушень вимог чинного законодавства, що охоплюється завданням адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що у зв`язку з призначенням ухвалою від 22.06.2020 року комплексної психолого-лінгвістичної експертизи на адресу суду надійшов висновок експерта від 21.08.2020 року №12160 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи (далі - висновок експерта). У пункті 1 висновку експерта на питання суду «Чи міститься у наступних висловах ведучих концерту «Победа. Одна на всех» ОСОБА_6 та ОСОБА_1 заклики щодо розпалювання ворожнечі чи ненависті: ОСОБА_6 : « 8 миллионов украинцев погибли от рук фашистских захватчиков - это наша история, это наша генетическая память». ОСОБА_1 : «И сегодня мы не можем позволить, чтобы улицы наших городов называли именами фашистских преступников, а их портреты безнаказанно проносили в факельных шествиях по нашей столице, где каждый метр полит кровью наших соотечественников». ОСОБА_6 : «И пусть иногда нам кажется, что все против нас, что мы чужие в своей стране, но это не так: нас много, нас сотни в этом зале и миллионы перед экраном телевизоров». ОСОБА_1 : «Это мы 9 Мая приносим цветы к Вечному огню, это мы каждый год восстанавливаем памятники воинам, которые пали в борьбе с фашизмом, это мы - Украина, которая была оккупирована и победила, несмотря ни на что». ОСОБА_6 : «Мы это помним, мы это знаем». ОСОБА_1 : «Для нас никто не забыт, для нас ничто не забыто»?» - зазначено, що висловлювання, виражені у формі закликів, в об`єктивному змісті яких міститься спонукання до розпалювання ворожнечі чи ненависті, - відсутні. У пунктах 5, 6 висновку експерта на питання суду, чи містяться у вказаних висловах заклики до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті та чи є такі висловлювання фактичними твердженнями або оціночними судженнями зазначено, що у них відсутні висловлювання, виражені у формі закликів, в об`єктивному змісті яких міститься спонукання до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті. Крім того, у пункті 5 висновку експерта зазначено, що вислови: - ОСОБА_6 : « 8 миллионов украинцев погибли от рук фашистских захватчиков - это наша история, это наша генетическая память», ОСОБА_1 : «Это мы 9 Мая приносим цветы к Вечному огню, это мы каждый год восстанавливаем памятники воинам, которые пали в борьбе с фашизмом, это мы - Украина, которая была оккупирована и победила, несмотря ни на что» - виражені у формі фактичного твердження; - ОСОБА_1 : «И сегодня мы не можем позволить, чтобы улицы наших городов называли именами фашистских преступников, а их портреты безнаказанно проносили в факельных шествиях по нашей столице, где каждый метр полит кровью наших соотечественников», ОСОБА_6 : «И пусть иногда нам кажется, что все против нас, что мы чужие в своей стране, но это не так: нас много, нас сотни в этом зале и миллионы перед экраном телевизоров», ОСОБА_6 : «Мы это помним, мы это знаем», ОСОБА_1 : «Для нас никто не забыт, для нас ничто не забыто»?» - виражені у формі оцінного судження. Щодо інших питань, поставлених в ухвалі від 22.06.2020 року про призначення експертизи, висновок експерта відповідей не містить з підстав, що вони перебувають поза межами компетенції експерта з лінгвістичного дослідження писемного мовлення. У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що як було зазначено вище, ухвалою суду від 22.06.2020 року було призначено саме комплексну психолого-лінгвістичну експертизу усного мовлення. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза в адміністративному процесі - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини в адміністративній справі, що перебуває у провадженні суду. Згідно глави 2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5 лінгвістична експертиза мовлення поділяється на підвиди: лінгвістична експертиза писемного мовлення та лінгвістична експертиза усного мовлення. Об`єктом дослідження лінгвістичної експертизи усного мовлення є продукт мовленнєвої діяльності людини, відображений в усній формі і зафіксованій у (відео) фонограмі. У межах лінгвістичної експертизи усного мовлення проводяться ідентифікаційні та діагностичні дослідження усного мовлення особи та семантичні дослідження усного мовлення. Під час проведення семантичних досліджень вирішуються питання, пов`язані з аналізом змісту мовлення особи (розмови), - тобто питання, не пов`язані зі встановленням фактичних даних про особу мовця. Орієнтовний перелік питань та завдань, що вирішуються: Чи є ознаки підтекстового (або двоякого) тлумачення слів та висловлювань в усному мовленні досліджуваної особи? Чи містяться в мовленні досліджуваної особи публічні заклики (висловлювання) до певних дій (вказати, яких саме)? Чи міститься в мовленні особи інформація позитивного або негативного характеру щодо певної фізичної або юридичної особи? Чи є висловлювання особи фактичним твердженням або оціночним судженням? Пунктом 6.2 розд. VI указаної Інструкції передбачено, що психологічна експертиза також може бути часткою комплексного експертного дослідження, якщо в органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), виникають питання, вирішення яких потребує синтезування спеціальних знань з різних галузей науки (психолого-психіатрична експертиза, психолого-медико-психіатрична, медико-психологічна та психолого-автотехнічна експертиза). До цього переліку також можуть належати психолого-почеркознавча та психолого-лінгвістична експертизи. З урахуванням наведеного, а також зважаючи на характер спірних правовідносин та підстави прийняття оскаржуваних рішень Національною радою, судовою колегією було прийнято рішення призначити комплексну психолого-лінгвістичну експертизу. При цьому, в ухвалі суду від 22.06.2020 року було підкреслено, що оскільки застосування до ПрАТ «Телеканал «Інтер» Національною радою санкцій мало місце за висловлювання ведучих під час концерту, а не їх текстуальне відображення, то предметом комплексного експертного дослідження має бути саме усне мовлення, а не писемне. Таким чином, оскільки аналіз змісту висновку експерта вказує на те, що у ході проведення експертизи останнім здійснювалося дослідження писемного, а не усного мовлення, як було зазначено в ухвалі від 22.06.2020 року про призначення експертизи, то такий висновок судовою колегією не приймається в якості доказу, позаяк стосується проведення іншої, ніж призначеної судом, експертизи. Проте, колегія суддів звертає увагу, що відхилення висновку експерта в якості доказу не спростовує правильності висновків суду першої інстанції в частині, що стосується сутності висловлювань ведучих, на чому було наголошено вище. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Апелянта про безпідставність посилання суду першої інстанції на положення статті 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у розрізі спірних правовідносин з огляду на таке. Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 67 вказаного Закону телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації. Згідно ч. 8 ст. 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Національна рада може прийняти рішення про стягнення штрафу в зазначених у цій частині розмірах, незалежно від застосування до порушника санкцій у вигляді попередження, виключно в разі вчинення таких порушень: телерадіоорганізаціями - 25 відсотків розміру ліцензійного збору за: заклики до насильницької зміни конституційного ладу України; заклики до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті; пропаганду винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження; У разі якщо заклики до насильницької зміни конституційного ладу України, розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження транслювалися, поширювалися, розповсюджувалися без попереднього запису та містилися у виступах, репліках особи, яка не є працівником телерадіоорганізації, телерадіоорганізація не несе відповідальності за ці порушення, крім випадків, коли працівниками телерадіоорганізації не було вжито заходів щодо припинення правопорушення у прямому ефірі. Тобто, умовою, за наявності якої телерадіоорганізація не несе відповідальності за порушення наведених положень Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та Закону України «Про інформацію», є розповсюдження такої інформації без попереднього запису та висвітлення такої у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації. Дійсно, станом на момент транслювання 09.05.2018 року концерту на телеканалі «Інтер» «Победа. Одна на всех» А. Доманський не перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Телеканал «Інтер». Водночас, показ даного концерту вперше 09.05.2018 року здійснювався у записі, що не заперечується учасниками справи. Викладене, на переконання судової колегії, свідчить про помилковість твердження суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних рішення і розпорядження з підстав, що один з ведучих концерту не перебував у трудових відносинах з телеканалом. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак обґрунтував його з неправильним застосуванням норм матеріального права, надавши невірне тлумачення положенням статей 67, 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, зазначивши, що підстави для задоволення позовних вимог викладені у мотивувальній частині даної постанови. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року - змінити у мотивувальній частині. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська М.І. Кобаль Повний текст постанови складено « 16» грудня 2020 року.