Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7703/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7703/20 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, - ВСТАНОВИЛА: У серпні 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати позивачу суми компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2018 року по 30.06.2019 року, у зв`язку з порушенням строків виплати частини недоотриманої пенсії в розмірі 16766,99 грн.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини доходів, виплачених 14 липня 2020 року, за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2019 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі №815/2544/18-а у зв`язку з порушенням строку виплати цієї частини недоотриманої пенсії з 01 січня 2018 року по 14 липня 2020 року в розмірі 16766,99 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у спра ві №815/2544/18, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження виплати з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. При виплаті 14 липня 2020 року сформованої заборгованості Головне управління не здійснило виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати належної пенсії у період з 01.01.2018 р. по 30.06.2019 р. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач вказує, що виконуючи постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 р. по справі №815/2544/18-а, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у липні поточного року було сплачено суму недоотриманої пенсії (заборгованості) за весь термін перерахунку, але, порушуючи вимоги Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та частини 2 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не була виплачена відповідна компенсація, чим позивачу було завдано майнової шкоди у розмірі суми несплаченої компенсації. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів за заборгованістю, що утворилась в період з 01.01.2018 року по 30.06.2019 року в розмірі 16766,99 грн., у зв`язку із порушенням строків виплати частини недоотриманої пенсії. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за заборгованістю, що утворилась в період з 01.01.2018 року по 30.06.2019 року в розмірі 16766,99 грн., у зв`язку із порушенням строку виплати цієї частини недоотриманої пенсії з 13 червня 2019 року по 14 липня 2020 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням в частині задоволених вимог, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та в цій частині винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що внаслідок проведеного згідно з судовим рішенням перерахунку Головним управлінням нараховано доплату пенсії в сумі 16766,99 грн., яка зарахована на поточний рахунок позивача, що підтверджується випискою із карткового рахунку. Апелянт звертає увагу, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії), порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримка виплати доходів один і більше календарних місяців. Апелянт вказує, що позивач не має права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки відсутня обов`язкова умова, зокрема, утворена доплата має характер разового платежу. Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, зазначена позивачем вимога ніяким чином не може бути використана в контексті ст. 2 Закону № 2050-ІІІ. Додатково апелянт зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 року по справі № 815/2544/18-а на Головне управління не покладено жодних зобов`язань щодо компенсації втрати частини доходів позивача. Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі №815/2544/18-а, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019р. визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження виплати з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здій снювати з 01 січня 2018року виплату мені пенсії відповідно до Закону України "Про пен сійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" без обме ження максимальним розміром пенсії, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01 січня 2018 року (а.с.11-15). На виконання вказаного рішення суду 13.06.2019 року Головним управлінням було визначено та нараховано різницю у сумі пенсії, яка склала 16766,99 грн. (а.с.16). 14.07.2020 року сума заборгованості надійшла на картковий рахунок позивача (а.с.17). Вважаючи протиправною бездіяльність щодо одночасної виплати разом з недоплатою пенсії компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати пенсії, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності Головного управління ПФУ в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів за заборгованістю, що утворилась в період з 01.01.2018 року по 30.06.2019 року в розмірі 16766,99 грн., у зв`язку із порушенням строків виплати частини недоотриманої пенсії та зобов`язання нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини за заборгованістю, що утворилась в період з 01.01.2018 року по 30.06.2019 року в розмірі 16766,99 грн., у зв`язку із порушенням строку виплати цієї частини недоотриманої пенсії з 13 червня 2019 року по 14 липня 2020 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати,у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі-компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно з ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі- Порядок № 159). Відповідно до п.1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з п.2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Відповідно до п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Згідно з п.4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Відповідно до п. 5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Згідно з п.7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел,з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів,що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Статтею 55 Закону України від 09.04.1992, № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) також визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ, ст. 55 Закон № 2262-XII та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2018 року по справі №162/787/16-а. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, щодо відсутності у рішенні у справі №815/2544/18 зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, оскільки таке зобов`язання визначено на рівні закону та логічно випливає із встановленого судом факту наявності заборгованості. Також колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта в частині визначення суми заборгованості як одноразового, а не періодичного платежу, адже заборгованість склалась з сум пенсії, яку позивач протиправно отримав у меншому розмірі і яка є періодичним платежем. Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення суду 13.06.2019 року Головним управлінням було розраховано та нараховано суму різниці у пенсії, яка склала 16766,99 грн. (а.с.16). При цьому, позивач не ставить під сумнів правильність суми нарахованої різниці у пенсії. Колегія суддів зазначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Фактична виплата нарахованих коштів відбулась 14.07.2020 року, тобто 13 місяців після нарахування суми заборгованості (а.с.17). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні відносини підпадають під регулювання Закону № 2050-ІІІ, однак не з 01.01.2018 року, як зазначає позивач, а з 13.06.2019 року з моменту нарахування сум заборгованості. З огляду на вищезазначене, системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Відмова у проведенні позивачу нарахування і виплати компенсації порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року). На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик