Постанова 4854 № 540/1952/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1952/20 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурії О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року по справі за позовом ТОВ «Строй Мир» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: В липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» (надалі позивач, ТОВ «Строй Мир») звернулось до суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (надалі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508040/2020/000129/2 від 22.07.2020 року про коригування митної вартості товарів. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення є протиправним, оскільки відсутні обґрунтовані підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 лютого 2018 року між ТОВ «Строй Мир» (покупець) та JIANGSU MINGSUN WOOD INDUSTRY CO LTD (Продавець) був укладений контракт №01022018CHUA. На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець (JIANGSU MINGSUN WOOD INDUSTRY CO LTD) здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару: Товар № 1: Покриття для підлоги у вигляді деревоволокнистої дошки (МДФ) сухого способу виробництва. З нанесенням плівки, армована шаром паперу. Мають прямокутний вигляд, код товару - 4411139000. 22.07.2020 року декларантом підприємства ТОВ «Строй Мир» за договором про надання послуг митного брокера ФОП ОСОБА_1 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Херсон» Чорноморської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товару «Покриття для підлоги», країна походження Китай, якій присвоєно номер №UA508040/2020/006243. Товар ввезено на виконання умов договору від 01.02.2018 року №01022018CHUA між ним та компанією JIANGSU MINGSUN WOOD INDUSTRY CO., LTD (Китай). Митна вартість товарів заявлена позивачем самостійно за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст.58 Митного кодексу України у сумі 26414,95 доларів США. Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу: пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна, декларація про походження товару, зовнішньоекономічний договір (контракт). При здійсненні перевірки вказаної митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками виявлено ризики, а саме «По товару можливе заниження митної вартості» та на підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України (надалі - МК України), запропоновано ТОВ «Строй Мир» надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, 2) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, 4) копію митної декларації країни відправлення. Відповідно до п.6 ст.53 МК України запропоновано за власним бажанням подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано наступні документи: 1) прайс-лист від постачальника; 2) комерційна пропозиція. 22.07.2020 року за результатом дослідження вказаних документів Чорноморською митницею Держмитслужби за митною декларацією №UA508040/2020/006243 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА508040/2020/000129/2 згідно якого митна вартість товару відкоригована за другорядним методом визначення митної вартості товару резервним. В рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено неповні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджені. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи, надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. За результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу: а саме: МД від 12.05.2020 року №UA500030/2020/204775: 0,46 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: (70465 кг*0,46 дол. США/кг./79,566 м.куб. = 07,3838 дол. США/м.куб.*79,566 м.куб. = 32413,8994 дол. США). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті. Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями ч.4 та ч.5 ст.58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. За приписами ч.1 та ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч.3 ст.53 МК України). Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Витребуванню підлягають тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. З матеріалів справи вбачається, що позивачем як при декларуванні товару, так і на вимогу Митниці надані всі документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України, які містили числові показники ціни товару, крім тих, що підтверджують страхування товару. Підстави для витребування відповідачем додаткових документів у зв`язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого, полягали у відсутності документів щодо страхування ввезеного товару. Згідно з Контрактом постачання товару здійснювалось на умовах CIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNIY. Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Отже, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження. Таким чином, при поставці на умовах CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. А тому позивач не повинен додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Одеса/Чорноморськ/Южний. Отже, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників. Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Враховуючи наведене, твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування є безпідставними, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п.п.6, 8 ч.2 ст.53 МК України. Також, однією з підстав для витребування відповідачем додаткових документів у зв`язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, є ненадання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, але митним органом жодним чином не обґрунтована необхідність вказаних документів. Ще однією підставою прийняття оскарженого рішення є відсутність банківських реквізитів продавця та посилання на контракт у рахунку-фактурі від 06.06.2020 року №UKMT200210-1. Як вже зазначалось вище, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною 2 ст.53 МК України, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Рахунок-фактура - це вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно з загальносвітовою практикою, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок. Таким чином, згідно з загальносвітовою практикою реквізити зовнішньоекономічної угоди не є обов`язковим реквізитом інвойсу. Отже, оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу), посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним. Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відсутність банківських реквізитів та посилання на контракт у рахунку-фактурі від 06.06.2020 року №UKMT200210-1 жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування вартості товару. Щодо посилань апелянта на те, що додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців, то колегія суддів зазначає, що прайс-лист це документ інформаційного характеру, який містить список цін та слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар, та за жодних умов не може бути первинним документом для визначення митної вартості товару. В спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач також посилається на наступне: відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Слід зазначити, що відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах №814/2659/16, №804/3893/17. Таким чином, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості на те, що декларантом не подані наведені документи, є безпідставними. Що стосується посилань відповідача на те, що митним органом було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. Отже, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості, що не було зроблено митницею у спірному рішенні, в порушення норм законодавства з державної митної справи. Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оскаржуваного рішення митниці Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.