Постанова 4854 № 540/1953/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1953/20 Головуючий І інстанції Попов В.Ф. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Косцової І.П., Скрипченка В.О., за участю секретаря Ішханяна Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року (м.Херсон, дата складання повного тексту рішення 20.10.2020р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: 24.07.2020 року ТОВ «Строй Мир» звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000127/1 від 21.07.2020 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що як зазначає позивач, ним при розмитненні товару, було надано усі передбачені митним законодавством обов`язкові документи, які не містили розбіжностей. Наведені ж митним органом підстави щодо коригування митної вартості є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим, митницею неправомірно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів у спірному Рішенні про коригування митної вартості товарів. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року адміністративний позов ТОВ «Строй Мир» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000127/1 від 21.07.2020 року. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник Чорноморської митниці Держмитслужби 27.10.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони з невідомих підстав не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені. В зв`язку з вказаними вище обставинами, враховуючи встановлений на всій території України «особливий» режим «карантину», а також з метою запобігання поширенню як на території України, так і приміщеннях 5ААС, респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої «коронавірусом SARS-CoV-2» та убезпечення як сторін по справі, так і працівників суду від вищевказаної особливо небезпечної інфекційної хвороби, апеляційний суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні без участі сторін та за наявними у справі матеріалами (доказами). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. 09.01.2018 року між ТОВ «Строй Мир» та «ZHONGSHAN LINK-PLUS ELECTRIC APPLIANCES CO., LTD» укладено контракт №СН-UA-18/01/09 на поставку побутової техніки та запчастин до неї в номенклатурі, кількості та ціні згідно супроводжувальних документів, на умовах CIF ODESSA/ CHORNOMORSK/ YUZHNIY, відповідно до правил Інкотермс-2010. На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів продавець здійснив поставку на адресу покупця товару: - товар №1: побутова техніка для дому - електром`ясорубки для подрібнення харчових продуктів, код товару 8509400000; - товар №2: запасні частини для електром`ясорубок. Слайсер та набір нарізки, комплект для м`ясорубки, насадка для томатного соку, код товару 8509900090; - товар №3: піддон пластиковий, для викладання харчових продуктів перед подрібненням, код товару 3924900090; - товар №4: запчастини для електром`ясорубки: електродвигун, потужністю більш як 37,5 ВТ, код товару 8501200090; - товар №5: запасні запчастини для електром`ясорубок. Перемикач призначений для приєднання до електричних кіл, код товару 8509900090; - товар №6: зубчасті колеса, які використовуються в електром`ясорубках, код товару 84839089; - товар №7: картонні коробки, код товару 4819100000. 21.07.2020 року декларантом подано до митного органу митну декларацію №UA508040/2020/006220, відповідно до якої митна вартість товарів заявлена у розмірі 7702,5 доларів США, т.б. за ціною договору (перший метод визначення митної вартості). Разом із митною декларацією позивачем для оформлення товару також було надано: пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс); коносамент; автотранспортна накладна; декларація про походження товару; банківські платіжні документи; зовнішньоекономічний договір (контракт). Проте, у зв`язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею на адресу декларанта направлено електронне повідомлення про необхідність надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості. На виконання вимог митного органу позивачем додатково було надано «прайс-лист» постачальника та «комерційну пропозицію». Однак, 21.07.2020 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000127/1, у зв`язку із чим, позивач поніс додаткові витрати по сплаті митних платежів. Митна вартість товарів №№1,2,3,4,5,7 визначена за «резервним» методом. Не погоджуючись з такими діями та рішенням митного органу, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Як слідує зі змісту вимог п.п.23,24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. За змістом ст.ст.49,50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.ч.1,2 ст.51 МК України). Так, частинами 1 - 3 ст.57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із ч.ч.1,2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64 «Резервний метод» МК України). Як визначено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. За змістом ч.ч.1-3 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому, слід звернути увагу на те, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.ч.5-6 ст.53 МК України). Згідно із ч.ч.1-3 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. В той же час ч.6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У відповідності до приписів ч.ч.1 та 2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч.12 ст.264 МК України). Отже, митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). Що ж стосується тверджень митного органу про те, що надані позивачем документи нібито мають розбіжності, то з цього приводу необхідно зазначити наступне. Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, позивач, як при декларуванні товарів, так і на вимогу Митниці, надав усі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, підставами для витребування відповідачем додаткових документів, у зв`язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого, стало те, що 1) рахунок-фактура нібито не містить посилання на контракт, а також банківські реквізити продавця; 2) не надано страхові та транспортні документи та документи, що містять відомості про страхування та вартість перевезення, хоча за умовами поставки CIF продавець зобов`язаний надати покупцю документи щодо страхування товару, яке ним було здійснено; 3) додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, також у прайс-листі відсутні пропозиції щодо продажу запасних частин та картонного пакування; 4) у додатково наданій комерційній пропозиції відсутня інформація щодо терміну дії ціни; 5) митну вартість товару порівняно з митною вартістю аналогічного товару за інформацією з ЄАІС Держмитслужби та встановлено заниження декларантом такої вартості, що не відповідає вимогам ст. VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі; 6) декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а ті, які були подані містять розбіжності. Проте, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 09.01.2018 року між ТОВ «Строй Мир» та «ZHONGSHAN LINK-PLUS ELECTRIC APPLIANCES CO., LTD» укладено контракт №СН-UA-18/01/09 на поставку побутової техніки та запчастин до неї в номенклатурі, кількості та ціні згідно супроводжувальних документів, на умовах CIF ODESSA/ CHORNOMORSK/ YUZHNIY, відповідно до правил Інкотермс 2010. Таким чином, оскільки при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків, то відповідно, у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила «Інкотермс-2010». Так, як слідує зі змісту положень «Інкотермс-2010», CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення). Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF, обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення покладається на «продавця». Отже, саме «продавець» зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити усі страхові внески. «Покупець» же, в свою чергу, повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд зазначає, що в даному випадку, вартість страхування включається до вартості товару, що поставляється на умовах CIF. Отже, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників. Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Таким чином, помилковими є твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються, в силу приписів п.п.6,8 ч.2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідно до положень ст.53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи. Стосовно не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що вказані документи витребувані митним органом безпідставно та необґрунтовано, оскільки не передбачені ст.53 МК України та не впливають на митну вартість товару. Аналогічний правовий висновок з цих спірних питань був неодноразово висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14.08.2018 року по справі №821/1617/17. При цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, зазначає і про безпідставність додаткового витребування митним органом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, оскільки вказані документи не передбачені ст.53 МК України та фактично не впливають на митну вартість товару. Так, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З наведених вище норм МКУ вбачається, що законодавцем встановлені 3 (три) умови, за яких декларант має надати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини: - у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - наявність письмової вимоги; - наявність у декларанта витребуваних документів (висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини). Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Аналогічна позиція з цих питань викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020р. у справі №815/4686/16. Також, колегія суддів, як і окружний суд, критично оцінює посилання митного органу на те, що прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, як підставу для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору. Як зазначалось вище, при розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів. В свою чергу, в комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс листа). Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. Отже, прайс-лист не є обов`язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару. Щодо іншої підстави, на яку посилався митний орган при прийнятті спірного рішення, а саме начебто відсутності у рахунку-фактурі від 25.05.2020р. №LP-200201 реквізитів продавця та відсутність посилань на контракт, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, теж вважає таку позицію відповідача помилковою та зазначає наступне. Так, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч.2 ст.53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок. З наведеного убачається, що згідно загальносвітової практики реквізити зовнішньоекономічної угоди не є обов`язковим реквізитом інвойсу. Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, спірний рахунок-фактура від 25.05.2020р. №LP-200201 містить найменування продавця та його адресу, а оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу), посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним. Крім того, необхідно додатково зазначити, що при співставленні наданих декларантом документів до митного органу, у тому числі інвойси, убачається, що найменування товарів, їх кількість та вартість є однаковими, з чого можна дійти висновку, що інвойс відноситься саме до цієї поставки і саме до контракту, відповідно до якого поставлені товари щодо яких здійснюється митне оформлення. Отже, відсутність у рахунку-фактурі банківських реквізитів продавця та посилань на контракт жодним чином не спростовує належність такого документу до поставки товару, а тим паче не впливає на визначення складових митної вартості товарів, та не може бути підставою для коригування вартості товару. При цьому, оскільки при митному оформлені у позивача не було митної декларації країни відправника, тому не надання вказаного документу не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості, а отже і посилання відповідача в підставах коригування митної вартості на те, що декларантом не подана митна декларація країни відправника є безпідставним. Також, аналогічна правова позиція з даного спірного питання викладена і Верховним Судом, зокрема, у справах №804/16980/14 та №815/2013/15. Таким чином, відсутність банківських реквізитів та посилання на контракт в інвойсі від 25.05.2020р. №LP-200201 жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути належною і достатньою підставою для коригування вартості товару. До того ж, відсутні будь-які належні докази того, що вказані обставини в даному конкретному випадку впливають на визначення складових митної вартості товару. Крім того, як видно з матеріалів справи, в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач посилається ще на положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, згідно якої, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Однак, ці посилання відповідача на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі є безпідставними, оскільки митним органом не наведені обставини та не надані докази, яким саме чином документи надані позивачем порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Також, слід звернути увагу й на те, що відповідно до положень Митного кодексу України, застосування «Генеральної угоди з тарифів і торгівлі» можливе лише у разу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів,зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом у справах №814/2659/16, №804/3893/17. Що ж стосується посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, то з цього приводу необхідно зазначити наступне. Так, використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи безпосередньо передбачено, зокрема, Главою 52 Митного кодексу України та «Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015р. №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015р. за №1021/27466). Дійсно, наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості, однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного товару, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Згідно п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» (затв. наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р.), посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59,60,64 МК з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Аналогічна позиція з цих питань викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020р. у справі №815/4686/16. Далі, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 МКУ) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що "за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів №№1,2,3,4,5,7 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД. Проте, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Отже, оскільки відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості, а як беззаперечно встановлено судом, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару. Таким чином, з урахуванням наведеного, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що декларантом були надані відповідачу усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору, на підставі яких останній мав можливість встановити дійсну вартість імпортованого товару, який переміщався через митний кордон України за основним методом, у зв`язку з чим, спірне рішення про коригування митної вартості №UA508040/2020/000127/1 від 21.07.2020 року підлягає скасуванню, як неправомірне. До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 11.02.2021р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко