Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/5132/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9849/20 Справа № 212/5132/20 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2020 року м.Кривий Ріг справа № 212/5132/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Кривому Розі, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу адвоката Меланчука Ігоря Віталійовича, який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2020 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 26 жовтня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, в обґрунтування якого зазначив, що 02.04.1999 року, під час перебування на робочому місці, виконуючи трудові обов`язки слюсаря-верстатника ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПАТ «Суха Балка», внаслідок нещасного випадку він отримав тілесні ушкодження у виді травматичного відсічення нігтьової фаланги 2,3,4 пальців на рівні основних фаланг, рваних ран 2,3,4 пальців лівої кисті. Внаслідок зазначених травм 13.07.1999 року висновком ЛТЕК позивачу первинно встановлено 15 % втрати професійної працездатності. При повторних переоглядах відсоток втрати професійної працездатності не змінювався та висновоком МСЕК 22.07.2003 року позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 15%, безстроково. Позивач зауважив, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я йому завдано моральну шкоду, яка полягає в перенесенні фізичного болю, суттєвому порушенні функцій організму, неможливості повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, наслідки травмування призвели до необхідності проходити курси лікування, нераціонально витрачати час, залучати додаткові ресурси для організації свого життя. Зазначив, що вказані негативні явища призводять до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту ушкодження здоров`я та втрати працездатності. Оскільки відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку по створенню безпечних і нешкідливих умов праці, що стало наслідком ушкодження здоров`я, позивач вважає, що дану шкоду слід відшкодувати за рахунок відповідача. Розмір грошового відшкодування завданої шкоди позивач оцінив у сумі 70 845 грн., яку просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 55 000 грн. без урахування утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 840,80 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Також, просить врахувати, що внаслідок отриманої травми та значної втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманої травми, позбавлений можливості повноцінно працювати, реалізовувати свої звички та бажання, фінансово допомагати своїй родині, позивач систематично відчуває сильний фізичний біль, затерпання та судоми в області лівої руки. Судом першої інстанції залишився неврахованим факт, що позивач постійно відчуває наслідки травмування. При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. В зазначеній постанові, вказано, що у справах про відшкодування шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України, критеріїв, і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий. Також, посилається на Постанову Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18, якою визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача за умови втрати ним 75% професійної працездатності. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «Суха Балка» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02.04.1999 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження у виді травматичного відсічення нігтьової фаланги ІІ, ІІІ, ІV пальців на рівні основних фаланг, рвані рани ІІ, ІІІ, ІV пальців лівої кисті», що підтверджується Актом № 8 про нещасний випадок від 05.04.1999 року (а.с.13-15). Відповідно до п.6,8 Акту № 8, нещасний випадок, в результаті якого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, стався під час експлуатації потерпілим фрезерного станка ФСШ-4, 1975 р.в., яким позивача забезпечив роботодавець. Комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що вказаний станок не мав запобіжного огородження фрези. Пунктом 10 Акту № 8 про нещасний випадок від 05.04.1999 року визначено, що особами, які порушили законодавство про охорону праці являються позивач, а також ОСОБА_3 , майстер дільниці ВАТ «Суха Балка», який допустив порушення п.3.16 «Посадової інструкції майстра РСЦ», п.4.16 «Правил внутрішнього трудового розпорядку робітників» ВАТ «Суха Балка». При первинному огляді висновком ЛТЕК від 13.07.1999 року позивачу встановлено 15 % втрати професійної працездатності. При повторних переоглядах відсоток втрати професійної працездатності не змінювався та висновоком МСЕК 22.07.2003 року позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 15% безстроково. Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог В.В. та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки трудове каліцтво отримане позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язане з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди та з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим трудовим каліцтвом, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПрАТ «Суха Балка» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності». Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України). Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, визначеним судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи. Зокрема, судом враховано, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода, судом враховано тяжкість наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотність змін його здоров`я, відсоток втрати працездатності, постійний характер страждань позивача, який позбавлений можливості повноцінно працювати, реалізовувати свої звички та бажання, фінансово допомагати своїй родині, систематично відчуває сильний фізичний біль, затерпання та судоми в області лівої руки та повинен проходити постійні курси лікування, огляди МСЕК. Тому доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що судом розмір моральної шкоди визначено без урахування засад розумності, виваженості та справедливості колегія суддів не бере до уваги з вищенаведених підстав. Посилання представника позивача, як на приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц, провадження № 14-463цс18, прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи, безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 15%, що безумовно тягне за собою зміни у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 55 000 грн. не є заниженим та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Меланчука Ігоря Віталійовича, який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: