LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Волинський апеляційний суд161/16472/20

від 14.12.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 161/16472/20 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/1278/20 Категорія: 96 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О.І., суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К., секретар судового засідання Ковалько О.М., з участю представника заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_2 , поданою від його імені представником ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеною заявою, у якій просив встановити факт недостовірності інформації та спростувати інформацію, яка порушує його особисті немайнові права, поширену в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:00 год. на веб-сайті https://from-ua.com та ІНФОРМАЦІЯ_1 о 23 год. 51 хв. на веб-сайті http://www.open-ua.net у четвертому абзаці статей під назвою «СМИ: ОСОБА_4 стал жертвой мошенничества таможенника ОСОБА_5 ». Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 від імені заявника ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставин справи та не перевірив їх доказами, зокрема, що оскільки власника сайту, на якому була поширена недостовірна інформація, встановити неможливо, то ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження відповідно до вимог ч. 4 ст. 277 ЦК України. А тому вважає висновок суду про відмову у відкритті провадження у справі безпідставним. У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції керувався вимогами ч. 4 ст. 315 ЦПК України та дійшов висновку, що зі змісту поданої заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право, у зв`язку із чим заявник вправі звернутися до суду в порядку позовного провадження. Додатково суд зазначив, що заявник здатен визначити належного відповідача у даному спорі, а відмова в отриманні такої інформації не позбавляє його права на оскарження такої відмови у встановленому порядку, або ж клопотати про витребування таких доказів судом. Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною 1 ст.315 ЦПК України передбачено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з ч.2 вказаної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. Разом із тим, частиною 1 статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За змістом ч.4 ст.277 ЦК України, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Відповідно до п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Отже, законом визначено право звертатися до суду в окремому провадженні щодо спростування такої інформації виключно у випадку, якщо така особа є невідомою та її неможливо ідентифікувати. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що звернення до суду із позовною заявою у загальному позовному провадженні про визнання розповсюдженої інформації такою, що порушує права і свободи особи, та зобов`язання іншої сторони її спростувати, зобов`язує позивача не тільки визначити особу, яка розповсюдила відповідну інформацію та/або яка є власником джерела розповсюдження, а і підтвердити цю належність відповідними доказами. Відповідно до ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ім`я автора - сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім`я автора; прізвище, ім`я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином обставин справи не з`ясував, не урахував наданих заявником належних, допустимих та достовірних доказів про неможливість установити відповідачів для звернення із позовом, у зв`язку із чим висновок суду про порушення порядку звернення із заявою в порядку окремого провадження є безпідставним. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки судом постановлено помилкову ухвалу про відмову у відкритті провадження, то вона підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження). Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_2 , подану від його імені представником ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»