Ухвала КЦС ВС № 199/3343/19

УХВАЛА 15 грудня 2020 року м. Київ справа № 199/3343/19 провадження № 61-15430ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Петренко Марією Геннадіївною, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування майнової та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ : 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Петренко М. Г., засобами поштового зв`язку до Верховного Суду подав касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: для надання оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційної скарги, надання заяви про поновлення строку касаційного оскарження. У грудні 2020 року до суду надійшла уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 , якою недоліки скарги не усунуто. Так в касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без врахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також відсутній правовий висновок з приводу застосування норми права у подібних правовідносинах. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги п.п. 8.2.5 пункту 8 Постанови від 14 березня 2018 року №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», оскільки не було надано належну оцінку спірному акту про порушення, який складений заднім числом та підписаний лише представниками енергопостачальника, що не дає підстав вважати його належним доказом у цій справі. Також судом апеляційної інстанції не було взято до уваги наявність кримінального провадження, відкритого за частиною першою статті 384 КК України. Відповідно до пункту другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судом апеляційної інстанції застосовано норму права без врахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також відсутній правовий висновок з приводу застосування норми права у подібних правовідносинах. За змістом пункту п`ятого частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Положення цих норм дають підстави для висновку, що скаржнику необхідно зазначити постанову Верховного Суду, в якій викладено правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, вказати з приводу застосування якої саме норми слід відступити від цього правового висновку та навести відповідне належне нормативно-правове обґрунтування. Верховний Суд зауважує, що скаржник не виконав у повній мірі вимоги ухвали Верховного Суду від 09 листопада 2020 року стосовно зазначення підстав касаційного оскарження, оскільки не зазначив постанову Верховного Суду, в якій викладено правовий висновок, всупереч якому суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму права, вирішуючи спірні правовідносини. Крім того, скаржником не зазначено норму права, яку судом апеляційної інстанції застосовано без врахування правового висновку Верховного Суду, а також не зазначено норму права щодо застосування якої відсутній правовий висновок Верховного Суду. Натомість, доводи скаржника зводяться до формального посилання на підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, але не містять належного нормативно-правового обґрунтування, якого вимагає процесуальний закон, та до переоцінки встановлених судами обставин та доказів у справі, тобто, фактично до нового слухання справи. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення у справі «Пономарьов проти України»). Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що бажання повторного слухання справи не є безумовною підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, оскільки не входить до кола повноважень суду касаційної інстанції. Таким чином, скаржник не виконав в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо належного зазначення підстав касаційного оскарження. З приводу клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржником, суд зауважує, що ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року йому було надано оцінку та вказано, що за подання касаційної скарги у цій справі ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». За правилами статей 185, 393 ЦПК України якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику. Оскільки станом на 15 грудня 2020 року недоліки касаційної скарги не були усунуті, тому касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню заявнику. Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Петренко Марією Геннадіївною, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2020 року повернути скаржнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш