Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/29207/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/29207/19Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/815/20 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 грудня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Сташків Б. І., Хома М. В., з участю секретаря - Сович Н.А. сторін: представника апелянта Костової Н.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/29207/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2020 року, ухваленого суддею Ромазаном В.В., повний текст якого складено 19 червня 2020 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі ПрАТ «СГ «ТАС») звернулось в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 21 травня 2017 року в м.Тернополі по вул.Збаразька, 29, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 . Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/5524552. Відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2016 справа № 607/6798/16-п та постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2017 pоку, справа № 607/6623/17, винним у настанні ДТП визнано ОСОБА_2 ПрАТ «СГ «ТАС», на підставі поданих заяв потерпілою стороною та складених ними страхових актів, виплатила страхове відшкодування на загальну суму 23689 грн. (18022 грн. + 5667 грн.). На підставі пп. а) п.38.1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку регресу, оскільки постановою суду від 04 вересня 2017 року було встановлено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «СГ «ТАС» в порядку регресу виплачене страхове відшкодування в розмірі 23689 грн. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_2 адвокат Костова Н.З. подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив принцип презумпції невинуватості щодо відповідача, констатувавши обставину, яка вказує на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Однак, судове рішення, яким ОСОБА_2 було б визнано винним у вчиненні такого правопорушення, в матеріалах справи відсутнє. Крім того, дані, зазначені в копії протоколу про адміністративне правопорушення, а також копії результату тестування на алкоголь від 21 травня 2017 року за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Alkotest 6810» ARCD-0524 не могли стати допустимими доказами для встановлення такої обставини. Враховуючи наведене, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив. В судовому засіданні представник апелянта адвокат Костова Н.З. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені в ній. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи. Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. 21 травня 2017 року в м.Тернополі по вул.Збаразькій, 29 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2017 року у справі №607/6623/17, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу із стягненням в дохід держави в розмірі 340 грн. (а.с.6). Як вбачається із змісту даної постанови, судом встановлено, що 21 травня 2017 року о 18.00 год. по вул. Збаразькій, 29 в м.Тернополі громадянин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «MERCEDES-BENZ E-250» номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем «DAEWOO LANOS», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який від удару зіткнувся із автомобілем «HONDA CR-V», д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.12.1, 13.9 Правил дорожнього руху України. Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5524552 у ПрАТ «СГ «ТАС» (а.с.5). 14 липня 2017 року потерпілий ОСОБА_4 та 17 липня 2017 року потерпілий ОСОБА_3 звернулися до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявами про виплату страхового відшкодування (а.с.15, 18). З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкоджених транспортних засобів: «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 та «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 , позивачем складено акти огляду та калькуляції №06197_44 та № 06268_44 (а.с.12-16, 19-22). ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі Страхових актів №14930Р/44/2017 від 17 липня 2017 року та №15295Р/44/2017 від 21 липня 2017 року, на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 здійснено страхову виплату в розмірі 23689 грн. (5667 грн.+18022 грн.), відповідно (а.с.17, 23). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Цивільним кодексом України передбачено, що зворотня вимога може бути заявлена у вигляді регресу (ст. 1191 ЦК України) або у вигляді суброгації (ст.993 ЦК України). Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності. За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року справа № 910/7449/17. Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п.п. 38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2017 року, провадження в адміністративній справі №60/6628/17-п відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито, в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КупАП (а.с.9). При цьому, як вбачається із наявних при матеріалах справи доказів, а саме даних, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР №212797 від 21 травня 2017 року та результату тестування на алкоголь від 21 травня 2017 року, здійсненого технічним приладом - газоаналізатором «Alcotest 6810» ARCD-0524, що додається до протоколу серії БР 212797, 21 травня 2017 року о 18 год. 00 хв. в м.Тернопіль по вул. Збаразькій, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «MERCEDES-BENZ 250D», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 6810» ARCD-0524 (повірка дійсна до 13 грудня 2017 року), на табло якого висвітлилось показник 1.08% (проміле), чим порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР України (а.с.7-8). За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 на час вчинення ДТП, яка мала місце 21 травня 2017 року, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Безпідставними є доводи апелянта про те, що перебування ОСОБА_2 на час скоєння ДТП в стані алкогольного сп`яніння матеріалами справи не доведено, оскільки така обставина звільнення від адміністративної відповідальності, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КупАП, не є реабілітуючою. Тобто, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП. Такий висновок викладений у постанові КГС у складі Верховного Суду від 16 квітня 2019 року справа № 927/623/18. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Закону № 2443 VIII порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 701/167/18-ц, від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, ПрАТ «СГ «ТАС» відповідно до положень п.п. 38.1.1п.38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» набуло права зворотної вимоги до відповідача у межах суми страхового відшкодування, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню, а тому на користь позивача підлягає стягненню завдана шкода в розмірі 23689 грн. У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови 14 грудня 2020 року. Головуючий Судді