Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/19476/20

Справа № 127/19476/20 Провадження № 33/801/965/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач: Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 11 грудня 2020 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника адвоката Головенка Євгена Васильовича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. Не погодившись із постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 адвокат Головенко Є.В. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову, а провадження по справі закрити за відсутністю складу правопорушення. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що лабораторне дослідження зразків біологічного матеріалу ОСОБА_2 , яке є обов`язковим відповідно до вимог нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок медичного освідування на стан наркотичного сп`яніння, не проводилось, а у випадку освідування ОСОБА_1 було застосовано лише швидкий тест на наркотичні речовини, дані якого є лише попереднім результатом, який без проведення лабораторного дослідження біоматеріалу особи є недійсним та не може бути покладений в основу його вини, як доказ. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Головенко Є.В. вимоги апеляційної скарги підтримали. ОСОБА_1 суду пояснив, що працівники поліції зупинили його автомобіль для перевірки документів, а потім відразу запропонували пройти обстеження на стан наркотичного сп`яніння, не повідомивши при цьому, які саме ознаки сп`яніння він нібито виявляє. Він погодився, так як наркотичних речовин не вживав, але експрес-тест в закладі охорони здоров`я чомусь показав позитивний результат на амфетаміни. Будучи впевненим в тому, що в його організмі відсутня відповідна речовина, він вимагав провести лабораторне дослідження з дослідженням крові, в чому йому було відмовлено з посиланням на те, що в даному закладі відсутнє відповідне обладнання. Пояснив також, що хворіє на хворобу Бехтєрєва і систематично приймає такі препарати як метотриксад і метипрет, що на його думку могли бути причиною «спрацювання» експрес-тесту, хоча дані препарати не впливають на його здатність керувати транспортним засобом. Крім того, раніше мали місце випадки помилкового «спрацювання» відповідного мультитесту, у зв`язку з чим він був змушений звертатися до спеціалізованої лабораторії для спростування їх результату. Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР18 №406767 від 22.08.2020 року, 22.08.2020 року о 01.20 год на а/д М-12, 381 км м. Вінниця, водій ОСОБА_1 керував т/з «BMW 318», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія, проводився в медичному закладі КП ВОНД «Соціотерапія», результат позитивний (амфетамін), висновок №2640, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України. Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КпАП України. Відповідно до вимог статті 256 КпАП України, якою врегульовано зміст протоколу про адміністративне правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. До протоколу про адміністративне правопорушення також додано висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КП ВОНД «Соціотерапія», рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 2 БУПП у Вінницькій області ДПП Тиндика В. Згідно з статтею 266 КпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. Тобто, якщо у поліцейського виникла підозра про перебування особи, яка керує транспортним засобом, в стані сп`яніння, він має право направити цю особу для проведення відповідного огляду. Згідно з пунктом 12 Розділу II Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 13 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок), лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. При цьому, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим. Перевіркою судом апеляційної інстанції матеріалів справи встановлено, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в рапорті не зазначені конкретні ознаки перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, які могли б бути підставою для його направлення на відповідний медичний огляд. Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції лікар ОСОБА_3 наголосила на правомірності використання для проведення відповідних досліджень мультитестів й зазначила про складення висновку з урахуванням картини медичного огляду, проте також не вказала, які конкретно ознаки вказували на перебування ОСОБА_1 станом на момент проведення огляду в стані наркотичного сп`яніння. Матеріали відеофіксації (відео з нагрудних камер патрульних поліцейських) Управлінням патрульної поліцїі до суду не направлялися, а судом першої інстанції не витребовувалися і не досліджувалися, хоча вони могли б містити відомості як про наявність підстав для направлення ОСОБА_1 для огляду на стан сп`яніння, так і про обставини такого огляду (повноту і правильність дослідження). Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені недоліки протоколу і доданих до нього матеріалів. У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою". Враховуючи наведені істотні порушення нормативно-правових актів щодо порядку проведення огляду на стан сп`яніння і оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що допущені при складанні матеріалів відносно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення і висновок медичного огляду не можуть бути визнані допустимими доказами у даній справі. Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають трактуватися на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а апеляційний суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України. Керуючись статтями 247, 251, 289, 294 КпАП України, Суд, постановив: Апеляційну скаргу захисника адвоката Головенка Євгена Васильовича задовольнити. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року скасувати, а провадження в адміністративній справі № 127/19476/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України - закрити. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І.М. Стадник