Постанова 4824 № 759/8151/20

справа № 759/8151/20 головуючий у суді І інстанції Петренко Н.О. провадження № 22-ц/824/14451/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 09 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Гасюк В.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу міста Києва Мотицький Ігор Леонідович, про визнання договору недійсним, - В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила визнати недійсним договір дарування ј частки квартири, що знаходиться по АДРЕСА_1 , серія та номер: 6-15, укладений 09 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 09 січня 2020 року нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_4 , номер запису про право власності: 34983444. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову та просила заборонити державним та приватним нотаріусам видавати свідоцтво про право на спадщину за законом або заповітом на майно, а саме на 1/4 частки квартири, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на яке відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі № 759/8151/20. Заява обґрунтована тим, що захід забезпечення позову, який просить застосувати заявник, є єдиним дієвим заходом у даному випадку, який здатний унеможливити відчуження спадкового майна, а саме ј частку квартири, що знаходиться за вищезазначеною адресою, яка була подарована ОСОБА_2 ОСОБА_3 . Поряд з цим, після смерті ОСОБА_3 спадкоємці останнього після закінчення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини, кінцевим терміном якого є 23 листопада 2020 року, в будь-який момент зможуть отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, в тому числі на ј частку, яка була подарована ОСОБА_2 ОСОБА_3 за оспорюваним договором. Таке майно в подальшому може бути відчужене на користь третіх осіб, що призведе до неможливості виконання рішення суду у разі ухвалення його на користь позивача та стане підставою для виникнення інших спорів щодо даного майна. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що спадкоємці ОСОБА_3 у будь-який момент зможуть отримати свідоцтво у нотаріуса та відчужити отримане у спадщину майно на користь третіх осіб, зокрема, і майно, що є предметом оспорюваного договору дарування. Вимоги заявника повністю пов`язані з предметом спору у цій справі. Суд не дав оцінки тій обставині, що спадкоємці після отримання ними прав на частину подарованої квартири, можуть відчужити її. У такому випадку позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору недійсним будуть позбавлені будь-якого сенсу, так як вимоги щодо витребування майна у добросовісного набувача може заявити лише власник нерухомого майна, яким позивач у даному випадку не являється. Захід забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами, заявленими у даній справі та є достатнім заходом для захисту прав та інтересів позивача у даному спорі. Позивач не входить до переліку осіб, які можуть отримувати інформацію про заведення спадкової справи та звертатися до нотаріуса із заявою про зупинення нотаріальної дії. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто, тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. З матеріалів справи вбачається, що позивач, захищаючи в судовому порядку свої інтереси, пов`язані з стягненням з відповідача заборгованості за аліментами, пені за несвоєчасну сплату аліментів, ініціювала задоволення своїх вимог за рахунок майна відповідача, а саме ј частини спірної квартири, що належала останньому. Зазначаючи про укладення договору дарування щодо зазначеного майна виключно з метою ухилення від виконання боргових зобов`язань, позивач просила визнати недійсним договір дарування зазначеної частки квартири відповідача. При цьому повернення квартири у власність відповідача, позивач пов`язує з можливістю реалізації свого законного інтересу, що полягає у виконанні відповідачем його обов`язків з сплати аліментів. Отже, відчуження відповідачем зазначеної частки у квартирі шляхом дарування її своєму батькові, за умови відсутності іншого майна за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги позивача фактично унеможливить поновлення інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що у відповідності до вимог ст. 149 ЦПК України є підставою до забезпечення позову. Враховуючи, що ј частини квартири, яка відчужена за договором дарування, є предметом спадкування після смерті нового власника, а саме батька ОСОБА_2 , є всі підстави вважати, що право власності на зазначене майно в порядку спадкування перейде до спадкоємців померлого, що значно утруднить можливість захисту інтересів позивача, що полягають у можливості звернення стягнення на зазначене майно у рахунок боргових зобов`язань відповідача. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову з підстав наявності у нотаріуса обов`язку зупинити нотаріальне провадження, тобто, тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою, суд першої інстанції не звернув уваги, що позивач не є спадкоємцем померлого батька відповідача, їй не відомо до якого нотаріуса звернулись спадкоємці з метою прийняття спадщини та в силу вимог чинного законодавства отримати таку інформацію, поза волею відповідача, вона можливості немає. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що спосіб у який позивач просить забезпечити позов, а саме заборона нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину на зазначену частку квартири, передбачений чинним законодавством, є співмірним з заявленими вимогами та не завдасть шкоди відповідачу чи спадкоємцям померлого відповідача ОСОБА_3 , оскільки не позбавляє їх права власності на спадкове майно, отримане на безкоштовній основі на підставі правочину, що оспорюється, а тимчасово унеможливлює його оформлення. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, та дійшов помилкових висновків про відсутність підстав до забезпечення позову, висновки суду не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з прийняттям нової постанови по суті заяви позивача. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити постанову. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Заборонити державним та приватним нотаріусам видавати свідоцтво про право на спадщину за законом або за заповітом на ј частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на яку відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили рішенням у справі № 759/8151/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу міста Києва Мотицький Ігор Леонідович, про визнання договору недійсним. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішення складено 11 грудня 2020 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.