Постанова 4805 № 279/11891/15-ц

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/11891/15-ц Головуючий у 1-й інст. Коренюк В. П. Категорія 29 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №279/11891/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Комунальне виробниче житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство №4, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 липня 2019 року, яке ухвалене під головуванням судді Коренюка В.П. у м. Коростень, в с т а н о в и в: У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири. Із урахуванням уточнюючої позовної заяви від 16 серпня 2017 року, просила стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести, в сумі 17 244 грн., матеріальну шкоду в сумі 15 844,60 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. (а.с.135-136 т.1). Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 02 жовтня 2015 року трапилося залиття її квартири АДРЕСА_1 . Актом Комунального виробничого житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства №4 від 06 жовтня 2015 року факт залиття підтверджено та причиною такого визначено необережне поводження мешканців квартири АДРЕСА_2 із запірною арматурою, а саме: відкритий кран на батареї центрального опалення. Висновком судової будівельно-технічної експертизи вартість матеріального збитку визначено в розмірі 33 088,60 грн., а саме: вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно провести, - 17 244 грн. та розмір матеріальної шкоди 15 844,60 грн. Окрім того зазначала, що зазнала моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях у зв`язку з неможливістю нормально проживати у квартирі через цвіль, а коштів на ремонт житла немає. Через протиправні цинічні дії відповідачів постійно перебуває в напрузі. Ці факти значно відобразилися на її матеріальному і духовному стані. На неодноразову звернення до відповідачів про відшкодування завданої шкоди, останні жодних дій не вчинили. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 серпня 2018 року до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне виробниче житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство №4, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у якості співвідповідачів залучено: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.187 т.1). Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 : 17 244 грн. вартості ремонтно-будівельних робіт для усунення пошкоджень, що виникли в наслідок залиття квартири АДРЕСА_1 ; 15 844,60 грн. матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири; 5 000 грн. моральної шкоди; 3 100 грн. судових витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь держави 5 187 грн. судового збору, а саме: по 1 037,40 грн. з кожного. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначає, зокрема, що акт про залиття складений не всіма компетентними особами, оскільки в ньому не зазначено голову комісії, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка, представника організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення, власника будинку, їхні підписи відсутні. Також акт про залиття не містить висновків та рекомендацій про те, хто заподіяв шкоду тощо. Вважає, що акт містить елементи підробки, оскільки у ньому є виправлення, записи зроблені різним чорнилом, відсутні ідентифікуючі дані мешканців квартир АДРЕСА_3 . Акт складений без участі ОСОБА_2 та інших співвідповідачів, а тому вони не могли довести відсутність своєї вини у залитті квартири позивача. Не дослідженою залишилася обставина, як комісія встановила відкриття крану на батареї центрального опалення, якщо до квартири відповідачів члени комісії не заходили. Наголошує на тому, що залиття сталося в неопалювальний період, коли вода у секціях (системі) була відсутня. Вважає, що до висновку судової будівельно-технічної експертизи слід ставитися критично, оскільки така проведена через сім місяців після події та не дає відповідей на питання щодо часу залиття квартири. Причинний зв`язок між можливим залиттям та наслідками на час проведення експертизи не встановлений. Зазначає також, що суд застосував до відповідачів подвійну майнову відповідальність, стягнувши вартість ремонтно-будівельних робіт і вартість матеріальної шкоди, що не відповідає положенням ст.ст.22,1192 ЦК України. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до змісту частин першої та другої ст.1166 ЦК України шкода, завдано майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведене, що шкоди завдано не з її вини. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (зміст частин першої та другої ст.22 ЦК України). Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (зміст частини першої ст.1167 ЦК України). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, вина останнього в її заподіянні. Актом від 06 жовтня 2015 року, складеним комісією Комунального виробничого житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства №4 у складі: головного інженера, інженера та майстра технічної дільниці, який затверджений начальником КВЖЕРЕП №4, підтверджується ті обставини, що 02 жовтня 2015 року сталося залиття кватири АДРЕСА_1 , з розташованої вище квартири АДРЕСА_2 на системі центрального опалення. Причиною залиття, що трапилося на системі центрального опалення, є необережне поводження мешканців квартири АДРЕСА_2 із запірною арматурою, а саме: відкритий кран на батареї ЦО (а.с.139 т.1). Отже, причиною проникнення рідини до квартири позивача є відкритий кран на батареї центрального опалення у квартирі відповідачів, що знаходиться вище, тобто необережне поводження відповідачами у належній їм квартирі із запірною арматурою централізованого опалення. Доводи апеляційної скарги про те, що причинний зв`язок між залиттям та наслідками не встановлений, оскільки акт складений не всіма компетентними особами, не містить висновків про те, хто заподіяв шкоду, містить елементи підробки, відсутні ідентифікуючі дані мешканців квартир АДРЕСА_3 , складений без участі ОСОБА_2 та інших співвідповідачів та члени комісії до квартири відповідачів не заходили, а залиття сталося в неопалювальний період, коли вода у секціях (системі) була відсутня є надуманими та ґрунтуються на припущеннях, оскільки вказаний вище акт є належним доказом у справі, який містить інформацію щодо предмета доказування, яка ОСОБА_2 та її представником не спростована допустимими доказами. Так, у справі 13 жовтня 2016 року було ухвалено заочне рішення, на яке ОСОБА_2 подала 27 лютого 2017 року заяву про його перегляд (а.с.82,99 т.1). Ухвалою від 02 березня 2017 року суд першої інстанції скасував заочне рішення та призначив справу до розгляду (а.с.103 т.1). Проте, суду першої інстанції не було надано жодного доказу в підтвердження того, що квартира позивачів 02 жовтня 2015 року не була затоплена. Скасувавши заочне рішення та призначивши справу до розгляду, суд першої інстанції надав ОСОБА_2 та її представнику можливість надати всі докази, які б підтверджували відсутність вини у діяннях відповідача. Проте, таких доказів суду надано не було та жодного клопотання з приводу доказової бази заявлено також не було. Натомість має місце повернення кореспонденції, яка надсилалася судом ОСОБА_2 , що свідчить про намагання останньої затягнути розгляд справи та зловживання процесуальними правами, оскільки з часу подання заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 не здійснила дій, які б свідчили про зацікавленість її у справедливому розгляді справи. За таких обставин, відповідач ОСОБА_2 не надала апеляційному суду доказів об`єктивної неможливості заявити в суді першої інстанції клопотання про допит у якості свідків працівників КВЖРЕП №4, які складали акт про залиття, та викликати експерта для роз`яснення експертизи, а тому за відсутності виняткових випадків її клопотання не могло бути задоволено судом апеляційної інстанції, тобто у задоволенні клопотання обґрунтовано відмовлено. За відповідної процесуальної поведінки апріорі обставина, що при складенні акту ОСОБА_2 участі не приймала, не спростовує її вини та не звільняє її від відповідальності, оскільки власність зобов`язує (випливає із змісту частини четвертої ст.319 ЦК України). При цьому судом приймаються до уваги й інші докази, наявні у матеріалах справи, які оцінюються окремо та у сукупності, у тому числі у сукупності із актом від 06 жовтня 2015 року. Із огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач довела факт залиття її квартири 02 жовтня 2015 року, оскільки у матеріалах справи наявні належні докази, які беззаперечно підтверджують факт залиття. Зокрема, позивач надала акт, складений за участю представників обслуговуючої організації, яким зафіксовано сам факт затоплення, а також причини затоплення, які відповідачем ОСОБА_2 та її представником не спростовані у спосіб, передбачений законом належними та допустимими доказами. Під час перегляду справи в оскарженій частині у суді апеляційної інстанції ОСОБА_8 пояснила, що це не вона, а квартиранти необережно повелися із запірною технікою на системі центрального опалення, внаслідок чого рідина проникла до квартири позивача. Вона пропонувала усунути наслідки залиття, але на її пропозицію мешканці затопленої квартири не пристали та надали перевагу вирішенню спору в суді, посилаючись на те, що це не перше затоплення. Відповідач ОСОБА_2 разом із іншими відповідачами є одним із співвласників квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 01 червня 2007 року № НОМЕР_1 , виданим виконкомом Коростенської міської ради. ЇЇ частка у спільній однокімнатній приватизованій квартирі складає 1/5, що доводиться витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.140 т.1). Відповідно до частини першої ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Отже, відповідач ОСОБА_2 є відповідальною особою за завдані позивачу пошкодження, а тому мусить нести відповідальність перед позивачем разом із іншими відповідачами, що пов`язана із спільним майном. Право вибору способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, належить потерпілій особі. Так, редакція ст.1192 ЦК України, чинна на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що із урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Позивач просить, із урахуванням обставин справи, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Із цією метою суд першої інстанції за клопотанням представника позивача призначив судову експертизу, проведення якої доручив експертам ТзОВ «Судова незалежна експертиза» та на яку виніс питання: яка вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої шкоди) у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 , проведення яких необхідно для усунення пошкоджень унаслідок залиття, яке сталося 02 жовтня 2015 року? (а.с.26 т1). За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 18 травня 2016 року №СЕ-4-1-030.16 вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести в квартирі АДРЕСА_1 для усунення пошкоджень, що виникли внаслідок залиття, становить 17 244 грн. Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , становить 15 844,60 грн. (а.с.32-43 т.1). Посилання в апеляційній скарзі на те, що до висновку судової експертизи слід ставитися критично, оскільки така проведена через сім місяців після події та не дає відповідей на питання щодо часу залиття квартири спростовується тим, що у акті житлової організації від 06 жовтня 2015 року, який суд прийняв як належний доказ, перелічені наслідки залиття із зазначенням місць локалізації та обсягів пошкоджень. Окрім того, експерт провів натуральне обстеження об`єкта дослідження (візуально-інструментальне обстеження) у присутності, у тому числі, представників КВЖЕРЕП №4 (інженера житлового фонду та головного інженера). Разом із тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вартість ремонтно-будівельних робіт у сумі 17 244 грн. складається із: вартості робіт + вартості будівельних матеріалів + вартості експлуатації машин та механізмів, тобто в тому числі, вартості матеріалів, виробів та конструкцій (з урахуванням ПДВ): 5 831 грн. х 1,2 = 6 997 грн. Розмір матеріальної шкоди, визначений як вартість відновлювального ремонту, з урахуванням фізичного зносу (17 244 грн. 6 997 грн. + (6 997 грн. х 0,8) = 15 844,60 грн.). Оскільки опоряджувальні покриття (конструктивні елементи тощо) втрачають техніко-експлуатаційні показники (міцності, стійкості, надійності, естетичності тощо) внаслідок дії природно-кліматичних, технологічних факторів та життєдіяльності людини з плином часу, вартість будівельних матеріалів обчислюється з врахуванням величини фізичного зносу. Використання коефіцієнту фізичного зносу обумовлюється тим, що під час проведення відновлювальних робіт необхідно врахувати попередній стан конструктивних елементів, опорядження. Тобто, якщо опорядження до моменту його пошкодження мало значну величину фізичного зносу, врахувати вартість влаштування нового покриття з ринковою вартістю будівельних матеріалів недоцільно тому, що в такому випадку це буде заміна покриття, а не його відновлення. Визначаючи обсяг відновлювального ремонту експерт виходив із того, що в разі пошкодження частини поверхні опорядження стін та стелі шпалерами до розрахунку включається повна площа стін або стелі. Це пояснюється об`єктивними факторами неможливістю відновлення кольору, малюнку та цільності шпалер. У випадку опорядження стін шпалерами різних видів з різними малюнками (побутовий вираз «покриття дзеркалами») рекомендується застосування до витрат труда основних робітників коефіцієнту 1,2. Під впливом дії рідини лакофарбові покриття відшаровуються від основи, втрачають колір. У випадку пошкодження частини поверхні опорядження до розрахунку включається повна площа. Це пояснюється об`єктивними факторами - неможливістю відновлення кольору, візерунку та рельєфу поверхні. При визначені вартості ремонтно-будівельних робіт враховано, що будь-які будівельні роботи будуть проводитися підрядною організацією, що має відповідну ліцензію, з врахуванням нарахувань, які відносяться до діяльності підрядної організації та відповідних відрахувань до бюджету. Суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині щодо відповідача ОСОБА_2 , оскільки остання не уповноважена оскаржувати рішення суду першої інстанції відносно інших відповідачів. Законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині щодо відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 апеляційний суд не переглядає. Отже, 17 244 грн. є сумою вартості ремонтно-будівельних робіт, яка включає вартість матеріалів та проведення необхідних робіт, щоб відновити стан квартири позивача, який існував до залиття, яке мало місце 02 жовтня 2015 року. Отже, доводи апеляційної скарги щодо подвійної майнової відповідальності є слушними. За таких обставин, позивачу завдані пошкодження на суму 17 244 грн. Дана сума підлягає стягненню у відшкодування спричиненої майнової шкоди. Сума 15 844,60 грн. стягнута з відповідача ОСОБА_2 помилково, а тому в стягненні такої відмовляється за безпідставністю. Припущення в апеляційній скарзі про те, що реконструкція кімнати у квартирі позивача є причиною утворення цвілі не підтверджені жодними доказами, а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення. Можливість спростування відповідач ОСОБА_2 та її представник отримали, але цим не скористалися без поважних причин. Разом із тим, у акті від 06 жовтня 2015 року, який прийнятий судом як належний доказ, йдеться про те, що по стінам розповсюджується цвіль. Натомість судова експертиза покладена в основу рішення суду першої інстанції, а тому п`ята частина від її вартості підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача, тобто 620 грн. (3 100 грн.:5). Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із проведенням експертизи. У своє чергу витрати, пов`язані з розглядом справи, включаються до судових витрат (аналіз ст.133 ЦПК України). Відповідно до ст.376 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 : матеріальної шкоди в сумі 15 844,60 грн. та судових витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, в розмірі 3 100 грн. та ухвалює у цій частині нове судове рішення, яким відмовляє позивачу в стягненні на її користь із ОСОБА_2 у солідарному порядку із іншими відповідачами матеріальної шкоди у сумі 15 844,60 грн. та стягує з ОСОБА_2 на корись позивача у відшкодування оплаченої нею судової експертизи 620 грн. Скасовується в частині щодо відповідача ОСОБА_2 й рішення суду першої інстанції про стягнення у солідарному порядку з відповідачів на користь позивача моральної шкоди. У разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. У даному випадку відсутні підставі вважати, що моральна шкода заподіяна відповідачами спільно (взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), а тому відсутні підстави покладати відповідальність по її відшкодуванню на відповідачів у солідарному порядку. Визначаючись із розміром грошового відшкодування моральної шкоди, у відшкодування якої слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача певну суму, апеляційний суд враховує характер правопорушення, який пов`язаний із залиттям квартири, глибину душевних страждань, яких зазнала позивач, як інвалід першої групи, ступінь вини відповідача ОСОБА_2 , яка досі нічого не відшкодувала, а також інші обставини, які мають істотне значення для вирішення даного спору, при цьому, враховуючи вимоги розумності та справедливості, доходить до висновку, що слід стягнути у відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 не менше як 1 000 грн. Також підлягає до скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору, з ухваленням у цій частині нового судового рішення, яким належить стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір не у розмірі 1 037,40 грн., а у розмірі 658,50 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог (100 х 17 244 : 33 088,60 = 52,11%; 52,11 х 640 :100= 333,50 грн.; 333,50 +325= 658,50 грн.). Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 у солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 17 244 грн. вартості ремонтно-будівельних робіт для усунення пошкоджень, що виникли внаслідок залиття квартири 02 жовтня 2015 року; відмови у задоволенні решти позовних вимог щодо ОСОБА_2 залишити без змін. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 задовольнити частково. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 липня 2019 року в частинах стягнення з ОСОБА_2 в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 : матеріальної шкоди в сумі 15 844 грн. 60 коп., у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., судових витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, в розмірі 3 100 грн., а також стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 1 037 грн. судового збору скасувати та ухвалити у цих частинах нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 ; АДРЕСА_6 ) у відшкодування моральної шкоди 1 000 грн. Відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_2 у солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вартості матеріальної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 ; АДРЕСА_6 ) 620 грн. у відшкодування витрат, пов`язаних з проведення судової експертизи. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_5 ) на користь держави судовий збір у розмірі 658 грн. 50 коп. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 у солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 17 244 грн. вартості ремонтно-будівельних робіт для усунення пошкоджень, що виникли внаслідок залиття квартири; відмови у задоволенні решти позовних вимог щодо ОСОБА_2 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню у касаційному порядку. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 11 грудня 2020 року.