Ухвала КЦС ВС № 754/14704/19

Ухвала 14 грудня 2020 року м. Київ справа № 754/14704/19 провадження № 61-15221ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним вище позовом. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір дарування 1/3 частини квартири, укладеного 10 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком Г. В. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року (надійшла до суду 19 жовтня 2020 року), вякій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику уточнити касаційну скаргу із посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документи, що підтверджують його сплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. У наданий судом строк ОСОБА_1 направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року, зокрема, квитанцію від 27 листопада 2020 року № 109 про сплату судового збору у розмірі 1 537,00 грн та уточнену редакцію касаційної скарги. Проте, вимоги ухвали суду касаційної інстанції виконано не в повному обсязі з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В уточненій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Водночас, зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник не вказав від якого саме висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, на його думку, належить відступити та не зазначив обґрунтування необхідності відступлення від такого висновку. При цьому, заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, однак суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі, вказаний висновок Верховного Суду України не застосовував. Отже, заявник зобов`язаний подати виправлену касаційну скаргу, в якій необхідно уточнити підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України. Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України установлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити про це заявника. Керуючись статтями 127, 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строкдля усунення недоліків касаційної скарги, встановлений в ухвалі Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року, до 30 грудня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник