Постанова 4855 № 320/4920/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4920/20 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Степанюка А.Г., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до п. 2 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, судове рішення суду першої інстанції в його резолютивній частині змінити з наступних підстав. 01 грудня 2015 року між компанією Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., як Продавцем, та Позивачем, як Покупцем, укладено Договір купівлі-продажу №VT0112-15, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця тканини власного виробництва (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується оплатити отриманий від Продавця Товар на умовах, визначених Сторонами в Договорі. З метою митного оформлення товару до митного органу подано наступні документи: Пакувальний лист від 23.09.2019; Інвойс №PWK19033 від 23.09.2019; Коносамент №177TZCLYL1972VZ від 29.09.2019; Автотранспортну накладну №16443 від 03.12.2019; Декларацію про походження товару №G1905014132X0009 від 18.10.2019. Відповідачем Позивачу запропоновано надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Позивачем, на підтвердження заявленої митної вартості, подано Відповідачу додаткові документи, а саме: Прибуткову накладну №ВТ-0000119 від 06.12.2019, Видаткову накладну №ВТ-0000122 від 06.12.2019, Податкову накладну №122 від 06.12.2019, Прайс-лист виробника товару від 21.09.2019, Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та електронної роботи №1420003103-0010 від 19.12.2019. Крім того, Позивачем в Листі від 27.12.2019 №2712/19-05 зазначено, що банківські платіжні документи не можуть бути надані до митного оформлення, оскільки Договором передбачено здійснення платежу протягом 60 календарних днів після дати отримання товару. У зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, ВМО №1 м/п «Західний» UA100300 Київської митниці Держмитслужби, як її структурним підрозділом, прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 27 грудня 2019 року №UA100300/2019/000013/2. Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини першої ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. А згідно з частиною другою ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини першої-третьої ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу; за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частиною першою ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до частини першої-шостої ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Згідно з частиною другою ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що Позивачем належним чином підтверджено заявлену митну вартість товарів, а Відповідачем жодних належних та допустимих доказів правомірності коригування митної вартості імпортованих Позивачем товарів не надано. Відповідно до частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано. Проте, згідно з п. 1 частини другої ст. 25 Митного кодексу України, органами вищого рівня щодо митних постів є митниці, структурними підрозділами яких є ці митні пости. А відповідно до частини четвертої цієї статті Митного кодексу України, скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митного поста подається до митниці, структурним підрозділом якої є цей митний пост. У зв`язку з тим, що оскаржене Позивачем Рішення про коригування митної вартості товарів від 27 грудня 2019 року №UA100300/2019/000013/2 прийнято Київською митницею Держмитслужби в особі її структурного підрозділу, а саме ВМО №1 м/п «Західний» UA100300, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваного Рішення в його резолютивній частині. Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. А відповідно до частини другої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з зазначеним, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в його резолютивній частині. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби задовольнити частково, Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в його резолютивній частині змінити, викласти другий абзац в наступній редакції: «

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби в особі її структурного підрозділу ВМО №1 м/п «Західний» UA100300 від 27.12.2019 №UA100300/2019/000013/2.». В іншій частині Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Постанову складено у повному обсязі 14.12.2020 року. Головуючий суддя Бабенко К.А. Судді: Степанюк А.Г. Чаку Є.В.