Постанова 4850 № 200/4654/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2020 року справа №200/4654/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Ястребової Л.В., Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретар Сізонов Є.С., за участі представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року (головуючий суддя І інстанції Череповський Є.В., складене в повному обсязі 14 вересня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/4654/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - УСТАНОВИВ: 07 травня 2020 року Приватне акціонерне товариство «Машинобудівний завод «Вістек» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000810402 від 17 квітня 2020 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 233 483 грн. і застосовані штрафні санкції у розмірі 58 370,75 грн. (т.1, а.с. 1-6). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0000810402 від 17 квітня 2020 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11 967,17 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2 991,79 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено (т.2, а.с. 162-167). Головне управління ДПС у Донецькій області із таким судовим рішенням не погодилось, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що належним доказом, яким підтверджено податкові правопорушення є акт перевірки, що підтверджує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення (а.с. 50-54 т.6). Представник відповідача в судому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Машинобудівний завод «ВІСТЕК» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 31226457) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис, в стані припинення не перебуває, взято на податковий облік 21.02.2001 за №464. Зареєстровано за адресою: 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру,

6. Є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість №200266927, виданого 13.05.2016, індивідуальний податковий номер 312264505021 (т.1, а.с. 7-12). Позивачем подано до Головного управління ДПС у Донецькій області податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2019 року (від 20.01.2020 № 9332244690) (т.2, а.с. 148-157). За звітний період грудень 2019 року позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість задекларовано від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (рядок 19) 1172753 грн., сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 20) 1025160 грн., підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) 1000000, сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) 172753 грн. Головним управління ДПС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 18.03.2020 № 354/05-99-04-02/31226457 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «ВІСТЕК» (податковий номер 31226457) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2019 року» (т.1, а.с.18-81). За результатом документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено порушення: - п.п.14.1.36 п. 14.1 ст.14,п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 185.1 ст.185, , п. 187.1 , 187.8 ст.187, п.188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 190.2 ст.190, п. 198.5 ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу із змінами та доповненнями, п.п. 4, п.п.7 п.3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. № 159/28289( у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.03.2018 року № 381), п.п. 10-13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15"Дохід" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1993р. із змінами та доповненнями, занижено податкові зобов`язання на загальну суму податку 22 331,82 грн.., в т.ч. у березні 2019р. на 2459,33 грн., у червні 2019р. на 110,54 грн., у серпні 2019р.- на 1669,03 грн, у вересні 2019р.- на 109,96 грн., у жовтні 2019р.- на 2830,3 грн., у листопаді 2019р. на 13 306,43 грн., у грудні 2019р. на 1846,23 грн., - п.44.1 ст.44 та п.198.2 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п. 8 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016. № 21 у редакції наказу від 23.03.2018р. № 381 - завищено податковий кредит на загальну суму 216 220,82 грн., в т.ч. у жовтні 2019р. на 89 833,48 грн., у листопаді 2019р. на 50 000,0 грн., у грудні 2019р. на 76 387,3 грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту на загальну суму 238 552,64 грн., в т.ч. у березні 2019р. на 2459,33 грн., у червні 2019р. на 110,54 грн., у серпні 2019р. на 1669,03 грн., у вересні 2019р. на 109,96 грн., у жовтні 2019р.на 92663,78грн. , у листопаді 2019р. на 63306,43грн., у грудні 2019р. на 78 233,57грн., - п.46.5 ст. 46, п. 48.1 ст.48 розділу ІІ Податкового кодексу України та п.п. 7.п.3,. розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016р. №21 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. № 159/28289 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.03.2018р. № 381) та п.12 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 в частині не відображення даних щодо послуг отриманих від нерезидента місце постачання яких визначено на митній території України розділу І Декларації з ПДВ колонка «А» за жовтень 2019р. у сумі 2 685,27 грн., - п. 200.1 та п.200.4 ст. 200, абз. 10 п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2019 року на 981 066 грн. в т.ч. відмовлено на 747 583 грн. та заниження суми від`ємного значення звітного (податкового) періоду грудня 2019 року, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на 742 514 грн., - п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу зі змінами в частині реалізації права додати до податкової декларації за жовтень - грудень 2019р на суму ПДВ 216 220,82 грн заяву із скаргою на продавця ТОВ «Такт» у разі допущення продавцями товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу та ПрАТ «Машинобудівний завод «Вістек» не надав додаток №8 до податкових декларацій за жовтень-грудень 2019р. (порушення п. 8 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 у редакції наказу від 23.03.2018 №381), що призвело до завищення суми податкового кредиту та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за жовтень- грудень 2019 року та бюджетного відшкодування за грудень у сумі 73 164,23грн., - п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу та п.12 наказу Міністерства фінансів від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Мінюсті 26 січня 2016 р. за № 137/28267 (із змінами ) в частині порушення термінів реєстрації податкової накладної у ЄРПН на дату виникнення податкових зобов`язань на суму 22 331,82 грн. в т.ч. за березень 2019р. на суму 2459,33 грн., за червень 2019р. на суму 110,54 грн., за серпень 2019р. на суму 1669,03 грн. , за вересень 2019р. на суму 109,96 грн., за жовтень 2019р. на суму 2830,3 грн., за листопад 2019р. на суму 13 306,43 грн., за грудень 2019р. на суму 1846,23 грн. На підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.03.2020 № 354/05-99-04-02/31226457 відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення: - форми «В1» від 17.04.2020 №0000810402 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 233483 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 58370,75 грн. (а.с. 15 т. 1); - форми «В3» від 17.04.2020 № 0000820402 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період 2019 року у сумі 747583 грн.; - форми «ПН» від 17.04.2020 №0000830402 про застосування штрафних санкції у розмірі 11165,91 грн. за не реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 22331,82 грн. В рамках даної справи позивач оскаржує податкове повідомленням-рішення форми «В1» від 17.04.2020 №0000810402. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо правомірності висновків податкового органу в частині порушення товариством пункту 44.1 статті 44, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п. 8 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016. № 21 (у редакції наказу від 23.03.2018р. № 381), що призвело до завищення ним податкового кредиту на загальну суму 216 220,82 грн. Однак, суд першої інстанції не погодився з висновками контролюючого органу щодо порушення позивачем пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5. статті198 Податкового кодексу України в частині не нарахування податкових зобов`язань у розмірі 11 967,17 грн. на суму послуг, отриманих від ТОВ «Міжнародний виставковий центр» та скасував спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині (з урахуванням штрафних санкцій). Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення лише в межах апеляційної скарги, тобто в частині задоволених позовних вимог. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити про наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України). Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв`язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб`єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству на необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо. В підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг повинні бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт та інші документи, сладені відповідно до ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. ПрАТ «Машинобудівний завод «Вістек» (Експонент) з ТОВ «Міжнародний виставковий центр» (Організатор) укладено заявку контракт №1412-П від 09.10.2019, №1424-У від 11.10.2019. Відповідно до п.4 зазначених контрактів, Організатор зобов`язується здійснити комплекс робіт, пов`язаних з організацією участі Експонета у виставці. Факт виконання Організатором зобов`язань підтверджено наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт №М-00002986 від 07.11.2019 та №М-00003331 від 22.11.2019. На виконання договірних зобов`язань позивачем відповідно до платіжних доручень №2066 від 07.11.2019, № 2069 від 08.11.2019 було сплачено 36123 грн. На підтвердження зв`язку витрат з господарською діяльністю позивачем надано до суду: акти виконаних робіт №М-00002986 від 07.11.2019 та №М-00003331 від 22.11.2019, наказ на проведення рекламної кампанії, акт на списання рекламних матеріалів та зразків, наказ про направлення працівників в службове відрядження. Суд апеляційної інстанції зазначає, що податковим органом помилково ототожнений господарський характер витрат платника на оплату послуг з проведення виставки з економічною ефективністю таких витрат, оскільки витрати визначаються такими, що понесені в рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку. Економічна ж ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником. При цьому, здійснення господарської компетенції здійснюється позивачем, як суб`єктом господарювання на власний ризик, що означає його відповідальність за ефективність та доцільність прийнятих рішень, він самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг. Здійснення господарської компетенції знаходиться за межами контролю податкового органу. В рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання товарів та послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності такої послуги, її ефективності, впливу змістового наповнення такої послуги на результат діяльності платника. Суд зазначає, що жодним законом не передбачено право фіскального органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. При цьому, надані контрагентом позивача послуги з проведення виставки фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту та стимулювання споживчого попиту тих товарів, які реалізуються позивачем. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що Головне управління при прийнятті спірного податкового повідомлення рішення від 17.04.2020 №0000810402 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11967,17 грн. по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Міжнародний виставковий центр» та застосування штрафних санкцій в сумі 2991,79 грн. діяло не в межах і не у спосіб, визначений чинним законодавством, а відтак, в цій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, доводи апеляційної скарги в частині підтвердження податкового правопорушення актом перевірки є незмістовними, оскільки сам акт перевірки не породжує для позивача будь-яких наслідків та не є беззаперечним доказом вчинення будь-яких правопорушень. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року необхідно залишити без змін. Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року по справі № 200/4654/20-а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року. Судді Л.В. Ястребова А.В. Гайдар І.Д. Компанієць