Постанова 4873 № 920/575/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" листопада 2020 р. м.Київ Справа№ 920/575/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Дикунської С.Я. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 (повний текст ухвали складено 05.10.2020) у справі №920/575/20 (суддя Котельницька В.Л.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" (49094, м.Дніпро, вулиця Набрежна Перемоги, 38; код ЄДРПОУ 41557466) до відповідача Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25; код ЄДРПОУ 12602750) про стягнення 1398488,92 грн, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рух справи 09.06.2020 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1398488,92 грн заборгованості, у тому числі 1286100,00 грн основного боргу за поставлений товар згідно умов договору поставки № 675-19 від 22.07.2019, 82999,13 грн пені, 12650,16 грн сума 3% річних, 16739,63 грн інфляційних втрат; а також покласти на відповідача судові витрати по справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем виконано зобов`язання з поставки відповідачу всього обсягу продукції, визначеного у Додатку № 1 до Договору, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок з оплати такого товару, який ним не було виконано у строк, обумовлений договором, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 1286100,00 грн. Крім того, за прострочення виконання зобов`язання з оплати товару, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 12650,16 грн сума 3% річних, 16739,63 грн інфляційних втрат, а також на підставі ст. 230 Господарського кодексу України заявлено до стягнення 82999,13 грн пені. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що обов`язок з оплати товару у нього не виник, оскільки позивачем продукція поставлена не в повному обсязі, а частина виявилась такою, що не відповідає вимогам Додатку № 1 до договору щодо поставки продукції 1 категорії (нової), і при вхідного контролю відповідачем частину підшипників було визнано такими, що не відповідають заявленим у договорі умовам, а саме: на підшипниках виявлено маркування, яке свідчить про те, що підшипники раніше перебували в використанні, а отже, не відносяться до 1 категорії підшипників марки 3286848Д. Таким чином, відповідач вказує як відсутності у нього перед позивачем заборгованості, а також відсутні і обумовлені законом і договором підстави для застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання та штрафних санкцій. 07.08.2020 відповідачем подане клопотання від 03.08.2020 № 2307 (вх № 2469к) про призначення експертизи, згідно з яким просив: 1) призначити у справі № 920/575/20 судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. засл. проф. М.С. Бокаріуса (40000, м. Суми, вул. Кірова, 27); 2) на розгляд та вирішення експерта поставити такі питання: - чи є підшипники марки 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками "2172" та " 1783" підшипниками першої категорії за визначенням наведеним у п. 4. ч. 5 Розділу Х Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 № 343?; - чи свідчать написи "2172" та " 1783" та/або інші пошкодження, наявні на зазначених підшипниках марки 3286848Д, про те, що вони вже перебували у використанні та/або встановлювалися на агрегат/вузол? 3) витрати на проведення судової товарознавчої експертизи покласти на позивача. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 у справі № 920/575/20 призначено судову товарознавчу експертизу та зупинено провадження у справі на період проведення судової товарознавчої експертизи. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що без з`ясування обставин, що мають значення для справи (встановити чи відповідає продукція вимогам договору щодо якості, тобто, чи є підшипники з маркуванням « 2172» та « 1783» підшипниками 1 категорії) неможливо ухвалити у даній справі об`єктивне, законне та справедливе рішення, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Враховуючи, що дослідження та встановлення обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, потребують наявних у експерта спеціальних знань, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обумовлених законом підстав для призначення у справі судової товарознавчої експертизи, та зупинеянн провадження у справі на час її проведення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з постановленою ухвалою, позивач (ТОВ "Стенкор") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 у справі № 920/575/20 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Сумської області. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що поставлені на вирішення судової експертизи питання, і відповідно, обставини, які суд вважає мають бути встановлені, взагалі не входять до предмета доказування по даній справі, і з`ясування таких обставин порушує право позивача на справедливий суд протягом розумного строкую. При цьому, на переконання скаржника, в матеріалах справи наявні докази, які є достатніми для вирішення спору та свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а вирішення питань, які запропоновані судом першої інстанції експерту, жодним чином не впливає на вирішення справи по суті та не входить до предмета доказування у даній справі. До того ж, внаслідок перебування підшипників у користуванні та розпорядженні відповідача, останній умисно або з необережності міг створити пошкодження на вказаному товарі, з метою уникнення відповідальності, а доказом того, що будь-які пошкодження підшипників відсутні, є акт від 24.09.2019, складений відповідачем. Крім того, скаржник вказував, що судом першої інстанції допущено порушення ст. ст. 73, 99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в матеріалах справи наявний висновок експертного дослідження № 3-3 від 18.03.2020, виконаний експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу 16.11.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача засобами поштового зв`язку у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, прийнятий судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач посилався на те, що наявні підстави для призначення товарознавчої експертизи, а саме: (1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; (2) жодною стороною не надано висновок експерта з цих самих питань; (3) висновки експертів, надані сторонами викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності (зокрема, у вступній частині висновку експертного дослідження № 3-3 від 18.03.2020, виконаний експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України відсутні відомості стосовно обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України). . Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 у справі № 920/575/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Станіка С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 відкрито апеляційне проавдження у справі №920/575/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.09.2020, розгляд справи призначено на 26.11.2020. 12.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" надійшла заява від 10.11.2020 (вх. №09.1-21/2406/20 від 12.11.2020) про участь у судовому засіданні, призначеному на 26.11.2020, в режимі відеоконференції у справі №920/575/20. У поданій заяві заявник просить вирішити питання про участь представника ТОВ «СТЕНКОР» в судовому засіданні 26.11.2020 о 13 год. 15 хв. в режимі відео конференції. Проведення відеоконференції просить доручити одному із зазначених судів у клопотанні, зокрема, Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" від 10.11.2020 (вх. №09.1-21/2406/20 від 12.11.2020) про участь у судовому засіданні у справі №920/575/20 в режимі відеоконференції - задоволено, ухвалено розгляд справи №920/575/20 за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.09.2020, що відбудеться 26.11.2020 о 13 год. 15 хв., здійснювати в режимі відео конференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка 1 літера А, зал судових засідань №16 (2 поверх) та Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська (пр. Дмитра Яворницького, 57, м. Дніпро, 49000). Доручено Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська (пр. Дмитра Яворницького 57, м. Дніпро, 49000) забезпечити проведення судового засідання у справі №920/575/20 в режимі відеоконференції в приміщенні вказаного суду 26.11.2020 о 13 год. 15 хв. за участю повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР". Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 клопотання Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" №3333 від 17.11.2020 (вх. №09.1-21/2490/20 від 23.11.2020) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №920/575/20 поза межами суду із застосуванням програмного забезпечення Microsoft Teams - відхилено. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судовому засіданні 26.11.2020 приймав участь представник скаржника (позивача) в режимі відео конференції у Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська. Відповідач - Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" в судове засідання 26.11.2020 повноважних представників - не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження. Проте, від Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю повноважного представника підприємства бути присутнім в даному судовому засіданні у зв`язку з карантинними обмеженнями, які введені на всій території України. Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників відповідача у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи,у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні, а тому суд дійшов висновку, що заявлене Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги - задоволенню не підлягає. Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, дійшов висновку, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 у справі № 920/575/20, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 09.06.2020 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1398488,92 грн заборгованості, у тому числі 1286100,00 грн основного боргу за поставлений товар згідно умов договору поставки № 675-19 від 22.07.2019, 82999,13 грн пені, 12650,16 грн сума 3% річних, 16739,63 грн інфляційних втрат; а також покласти на відповідача судові витрати по справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем виконано зобов`язання з поставки відповідачу всього обсягу продукції, визначеного у Додатку № 1 до Договору, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок з оплати такого товару, який ним не було виконано у строк, обумовлений договором, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 1286100,00 грн. Крім того, за прострочення виконання зобов`язання з оплати товару, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 12650,16 грн сума 3% річних, 16739,63 грн інфляційних втрат, а також на підставі ст. 230 Господарського кодексу України заявлено до стягнення 82999,13 грн пені. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що обов`язок з оплати товару у нього не виник, оскільки позивачем продукція поставлена не в повному обсязі, а частина виявилась такою, що не відповідає вимогам Додатку № 1 до договору щодо поставки продукції 1 категорії (нової), і при вхідного контролю відповідачем частину підшипників було визнано такими, що не відповідають заявленим у договорі умовам, а саме: на підшипниках виявлено маркування, яке свідчить про те, що підшипники раніше перебували в використанні, а отже, не відносяться до 1 категорії підшипників марки 3286848Д. Таким чином, відповідач вказує як відсутності у нього перед позивачем заборгованості, а також відсутні і обумовлені законом і договором підстави для застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання та штрафних санкцій. 07.08.2020 відповідачем подане клопотання від 03.08.2020 № 2307 (вх № 2469к) про призначення експертизи, згідно з яким просив: 1) призначити у справі № 920/575/20 судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. засл. проф. М.С. Бокаріуса (40000, м. Суми, вул. Кірова, 27); 2) на розгляд та вирішення експерта поставити такі питання: - чи є підшипники марки 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками "2172" та " 1783" підшипниками першої категорії за визначенням наведеним у п. 4. ч. 5 Розділу Х Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 № 343?; - чи свідчать написи "2172" та " 1783" та/або інші пошкодження, наявні на зазначених підшипниках марки 3286848Д, про те, що вони вже перебували у використанні та/або встановлювалися на агрегат/вузол? 3) витрати на проведення судової товарознавчої експертизи покласти на позивача. Клопотання мотивоване тим, що з метою з`ясування обставин, що мають значення для справи (встановити чи відповідає продукція вимогам договору щодо якості, тобто, чи є підшипники з маркуванням « 2172» та « 1783» підшипниками 1 категорії), необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Також, жодною стороною не надано висновок експерта з цих самих питань, а наданий відповідачем висновок експертного трасологічного дослідження вказує лише на те, що номерні маркування « 2172» та « 1783» нанесені у спосіб допустимий згідно ЕТУ-100, втім, не містить висновку чи є таке маркування свідченням того, що такі підшипники є новими (1 категорії). Позивач в обгрунтування заперечень щодо призначення у справі судової експертизи посилався на те, що визначені процесуальним законом підстави для призначення експертизи - відсутні, а позивачем до матеріалів справи подано дослідження № 3-3 від 18.03.2020, виконаний експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про призначення експертизи (п. 11), про зупинення провадження у справі (п. 11). Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 у справі № 920/575/20 призначено судову товарознавчу експертизу та зупинено провадження у справі на період проведення судової товарознавчої експертизи. В свою чергу, скаржник в апеляційній скарзі просить ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 у справі № 920/575/20 - скасувати повністю та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Сумської області. Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України). При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза) (ч. 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч. 4 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України). Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України). Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 6 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України). Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів (ч. 7 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Відповідно до п. 4 ч. 5 Розділу X наказу Міністерства оборони України від 05.07.2016 року №343 Про затвердження Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України (надалі - ПрІАЗ) першою категорією є - нова авіаційна техніка, придатна до використання в межах встановлених (гарантійних) ресурсних показників і відповідає технічним умовам, з моменту прийняття її представником замовника до моменту передачі до суб`єктів державної авіації, в якій буде здійснюватись експлуатація. Тобто, підшипники 3286848Д 1-ї категорії мають бути новими, а отже такими, що раніше не перебували у використанні та не встановлювались на авіаційну техніку. На думку відповідача, нанесені на зазначені підшипники номерні маркування "2172" та "1783" свідчать про їх використання на агрегатах/вузлах авіаційної техніки, що є недопустимим для підшипників 1-ї категорії, а отже зазначені підшипники не відповідають вимогам договору щодо якості. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи (встановити чи відповідає продукція вимогам договору щодо якості, тобто, чи є підшипники з маркуванням "2172" та "1783" підшипниками 1-ї категорії), необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем додано до матеріалів справи висновок експертного дослідження №3-3 від 18.03.2020, за яким Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України проведено трасологічну експертизу. Відповідно до п. 5.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, основними завданнями трасологічної експертизи є ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально визначених об`єктів за матеріально фіксованими слідами - відображеннями їх слідоутворювальних поверхонь; діагностика (установлення властивостей, станів) об`єктів; ситуалогічні завдання (установлення механізму слідоутворення тощо). Трасологічною експертизою можна також установлювати факти, які належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворювальних об`єктів. Перед трасологічною експертизою можуть ставитись питання про наявність на предметах обстановки місця події слідів взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або про наявність у цих слідах ознак, що орієнтують на пошук зазначених об`єктів. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що трасологічна експертиза встановлює характер утворення слідів на предметах, спосіб утворення слідів на предметах, а спір між сторонами виник не через спосіб нанесення маркування на підшипниках, а через зміст маркувань "2172" та "1783". В Акті про фактичну якість від 24.09.2019 №8/19 визначено, що на підшипниках присутні маркування нанесене безкислотним методом, яке читається як "2172" та "1783" (згідно вимог п. 3.6. ЕТУ100 допускається нанесення маркування, що позначає тип, розмір, конструктивні особливості, умовне позначення підприємства-виробника, місяць і рік випуску підшипника електрографічним, хімічним, електрохімічним або ультразвуковим способом). Даний перелік можливих позначень є вичерпним і жодних інших позначень нанесених хімічним способом на Підшипниках бути не може, оскільки у іншому випадку такі підшипники не будуть відноситись до підшипників 1-ї категорії. Також, згідно наданого позивачем висновку експертного дослідження №3-3 від 18.03.2020 відсутня повна відповідь на запитання під номером 2: "Чи відповідає маркування яке читається як "2172" та "1783" на наданих на дослідження підшипниках 3286848Д вимогам ЕТУ 100/3?". Трасологічна експертиза взагалі не може надати повної відповіді на дане запитання оскільки вона може лише визначити спосіб нанесення маркування, а мова йде про якісні характеристики підшипників, про їх відповідність діючим стандартам для підшипників авіаційної техніки. Надати відповідь на поставлене до експерта запитання під номером 2 може лише товарознавча експертиза (експерт який має право проведення товарознавчих експертиз) або ж спеціаліст в області якості підшипників авіаційної техніки. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданий відповідачем висновок експертного трасологічного дослідження вказує лише на те, що номерні маркування "2172" та "1783" нанесені у спосіб допустимий згідно ЕТУ-100, втім не містить висновку чи є таке маркування свідченням того, що такі підшипники є новими (1-ї категорії). Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у вступній частині висновку експертного дослідження № 3-3 від 18.03.2020, виконаний експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України відсутні відомості стосовно обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на приписи ст. ст. 99 Господарського процесуального кодексу України наявні правові підстави для призначення судової товарознавчої експертизи, оскільки: (1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо (зокрема щодо встановити чи відповідає продукція вимогам договору щодо якості, тобто, чи є підшипники з маркуванням "2172" та "1783" підшипниками 1-ї категорії, враховуючи заперечення відповідача щодо відсутності обов`язку оплачувати неякісний товар та такий, що не узгоджувався до поставки по договору); (2) жодною стороною не надано висновок експерта з цих самих питань; (3) висновки експертів, надані сторонами викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності (зокрема, у вступній частині висновку експертного дослідження № 3-3 від 18.03.2020, виконаний експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України відсутні відомості стосовно обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України). Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що без з`ясування вищезгаданих обставин неможливо ухвалити у даній справі об`єктивне, законне та справедливе рішення, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Враховуючи, що дослідження та встановлення обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, потребують наявних у експерта спеціальних знань, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив клопотання відповідача та призначив у справі судову товарознавчу експертизу, доручивши її проведення Сумському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса і на вирішення якої поставлені питання щодо того, (1) чи є підшипники марки 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками "2172" та " 1783" підшипниками першої категорії за визначенням наведеним у п. 4. ч. 5 Розділу Х Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 № 343?; (2) чи свідчать написи "2172" та " 1783" та/або інші пошкодження, наявні на зазначених підшипниках марки 3286848Д, про те, що вони вже перебували у використанні та/або встановлювалися на агрегат/вузол? Доводи скаржника про те, що внаслідок перебування підшипників у користуванні та розпорядженні відповідача, останній умисно або з необережності міг створити пошкодження на вказаному товарі, з метою уникнення відповідальності, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вказане твердження стосується суті спору, який не вирішується на даній стадії процесу. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з ч. 8 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини. Доводи скаржника про те, що підстави для призначення судової експертизи були відсутні, а тому суд першої інстанції всупереч п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі, що призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо розумного строку розгляду справи - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейського суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». З огляду на викладене, з метою правильного вирішення спору і попередження необґрунтованого втручання у права учасників справи на грошові кошти, необхідним є призначення судової експертизи. Крім того, скаржник наголошував на тому, що обставини стосовно відповідності поставлених підшипників першій категорії товару чи ні, не є предметом доказування в даній справі. З вказаним доводом саме як підставою для скасування оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції не погоджується та відхиляє його як необґрунтований з огляду на те, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою щодо стягнення грошових коштів за поставлений товар. Натомість відповідач стверджує протилежне, а саме про відсутність у нього обов`язку оплачувати товар внаслідок його невідповідності узгодженій сторонами якості даного виду товару, а відтак між сторонами існує спір щодо зобов`язань по договору. У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції зазначає, що для повного, об`єктивного розгляду всіх обставин справи, необхідними є спеціальні знання у товарознавчій галузі, з проведенням дослідження товару на відповідність його законодавчо встановленим та узгодженим сторонами у договорі характеристикам, що стало підставою для призначення судової товарознавчої експертизи. Відповідно до ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку призначення господарським судом судової експертизи. Таким чином, доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, обумовлені ст. 277, 280 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 у справі №920/575/20 - відсутні. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 у справі №920/575/20 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 у справі №920/575/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товаристом з обмеженою відповідальністю "Стенкор".

4. Матеріали оскарження №920/575/20 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата підписання повного тексту постанови: 10.12.2020. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді С.Я. Дикунська О.В. Тищенко