Постанова Сумський апеляційний суд № 587/607/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м.Суми Справа №587/607/19 Номер провадження 22-ц/816/2109/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , треті особи: Верхньосироватська сільська рада, міське управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семиволоса Володимира Владиславовича на рішення Сумського районного суду Сумської області від 17 серпня 2020 року в складі судді Черних О.М., ухваленого у м. Суми, - в с т а н о в и в : 29 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав шляхом зобов`язання відновити межі належної відповідачці земельної ділянки АДРЕСА_1 кадастрові номери 5924782900:01:004:1107 та 5924782900:01:004:1108 в натурі (на місцевості) відповідно до меж належної заявниці земельної ділянки АДРЕСА_1 кадастрові номери 5924782900:01:004:0945 та 5924782900:01:004:0946 та привести технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по земельній ділянці № НОМЕР_1 у відповідність до меж земельної ділянки № НОМЕР_2 . Позовні вимоги мотивовано тим, що заявниця є власницею земельної ділянки АДРЕСА_2 . При проведенні землевпорядних (топографічних) робіт по відновленню поворотних точок меж земельної ділянки було встановлено, що поворотні точки 10 та 1 відновити неможливо, оскільки перешкодою є суміжна земельна ділянка відповідачки АДРЕСА_1 . Зазначає, що дійсно вона підписувала акт погодження меж під час розробки документації ОСОБА_2 , проте вона не в повній мірі усвідомлювала, що будуть змінені поворотні точки і це суттєво буде обмежувати її можливості у користуванні нерухомим майном, розташованим на її частині земельної ділянки. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 17 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Семиволос В.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що технічна документація із землеустрою земельної ділянки позивачки була розроблена ще у 2003 році та зареєстрована у 2006 році, а технічна документація земельної ділянки відповідачки була розроблена у 2010 році та зареєстрована у 2014 році, тобто значно пізніше. Зазначені обставини спростовують висновки суду першої інстанції про те, що позивачкою не надано доказів на підставі якої саме технічної документації встановлено межі її ділянки. На думку представника, у реалізації прав позивачки на користування земельною ділянкою перешкоджає факт не встановлення меж її земельної ділянки. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. При цьому вказує, що у 2010 році позивачка підписала акт погодження меж суміжних земельних ділянок. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Семиволоса В.В., відповідачку ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за життя за ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради від 30 липня 1993 року № 36 рахувалась земельна ділянка загальною площею 0,21 га, в тому числі 0,0561 га (кадастровий номер 5924782900:01:004:0945) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,1513 га (кадастровий номер 5924782900:01:004:0946) для ведення особистого підсобного господарства, розташована по АДРЕСА_2 (а.с. 5-9). На підставі рішення Верхньосироватської сільської ради від 23 вересня 2009 року 47 сесії 5 скликання Ільченко Г.Ф. надано дозвіл на складання державного акту на право власності на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 , у власність на підставі рішення Верхньосироватської сільської ради від 15 травня 2003 року площею 0,21 га по АДРЕСА_2 в порядку спадкування (а.с. 67). Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 30 серпня 2012 року за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,21 га, в тому числі 0,0561 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,1513 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після ОСОБА_3 (а.с. 11). Судом також встановлено, що згідно акту про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та приймання-передачі межових знаків на зберігання поворотні точки 10 та 1 відновити неможливо, оскільки перешкодою є суміжна земельна ділянка ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ). Рішенням Сумського районного Сумської області від 28 вересня 2009 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним і його опікуном призначено ОСОБА_2 (а.с. 33). Відповідно до акту погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_4 та прийому-передачі межових знаків землевласнику на території Верхньосироватської сільської ради від 14 червня 2010 року, межі земельної ділянки проходять по:24-23-22-372-28-22-372-28 дерев`яна огорожа; 28-936-19-26-28-23-28-936-19-24 встановлена межа. Суміжними землевласниками ( ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ) ніяких претензій при погоджені існуючих меж не заявлено, акт погоджено: сільським головою, землевпорядником та представником ПП «Мегаполіс» (а.с. 41). Згідно рішення Верхньосироватської сільської ради від 12 липня 2010 року 55 сесії 5 скликання ОСОБА_4 затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 0,1411 га, розташованої на території АДРЕСА_3 , вирішено видати ОСОБА_4 державні акти та внести уточнені площі земельних ділянок, виявлені при проведенні землевпорядних робіт, до земельно-облікової документації. (а.с. 39). Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 431234 та серії ЯЛ № 431235 ОСОБА_4 є власником земельних ділянок площею 0,0557 га (кадастровий номер 5924782900:01:004:1107) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та 0,0854 га (кадастровий номер 5924782900:01:004:1108) для ведення особистого селянського господарства, які оформлені на підставі рішення Верхньосироватської сільської ради від 12 липня 2010 року 55 сесії 5 скликання (а.с. 35-36). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходів з того, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, на підставі якої саме технічної документації були встановлені межі, які заявниця вважає за необхідне відновити. Також суд звернув увагу на те, що позивачкою не доведено, що встановлені і погоджені межі земельної ділянки відповідачки перешкоджають заявниці у реалізації її прав на нерухоме майно чи користування земельною ділянкою. Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Зі встановлених у справі обставин вбачається, що фактично позивачка набула право власності на земельну ділянку на підставі рішення суду від 30 серпня 2012 року, яким було встановлено, що попередній власник земельної ділянки спадкодавець ОСОБА_3 за життя державний акт на земельну ділянку не отримав. Таким чином, хоча право спадкоємиці ОСОБА_1 на земельну ділянку і підтверджене судовим рішенням, проте процедура встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі на місцевості дотримана не була. Натомість межі земельної ділянки відповідачки у встановленому законом порядку визначені на місцевості. Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачкою способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права. Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право особи порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста». На підтвердження підстав позову (накладення належної ОСОБА_1 земельної ділянки у поворотних точках 10 та 1 на земельну ділянку, яка перебуває у власності відповідачки) заявниця не надала суду жодних доказів, на підставі яких можна було б ідентифікувати саме її земельну ділянку, визначити її фактичне місце розташування, площу та конфігурацію відносно ділянки відповідачки. Графічні матеріали, якими підтверджується накладення меж земельних ділянок у поворотних точках 10 та 1 не підтверджують порушення прав позивачки на користування її ділянкою, оскільки межі земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 , на відміну від меж земельної ділянки ОСОБА_1 , погоджені у встановленому законом порядку, зокрема, позивачка 14 червня 2010 року погодилась з розташуванням межі ділянки відповідачки. З наявних у справі доказів та графічних матеріалів суд апеляційної інстанції вбачає лише фактичне розташування поворотних точок 10 та 1 земельної ділянки позивачки через розташування на ній нерухомого майна та фактично позбавлений можливості встановити, що саме земельна ділянка відповідачки накладається на частину ділянки позивачки, а не навпаки. Частиною 3 ст. 152 ЗК України зокрема визначено, що способом захисту прав громадян на земельні ділянки є визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Як пояснив у судовому засіданні представник позивачки адвокат Семиволос В.В. державний акт на право власності відповідачки на земельну ділянку сторона позивача не оскаржує, а вбачає ефективним спосіб захисту прав позивачки саме через зобов`язання відновити межі належної ОСОБА_2 земельної ділянки та привести ці межі у відповідність до меж ділянки ОСОБА_1 . Встановлення меж земельної ділянки на місцевості є складовою у процедурі отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, а тому реалізація обраного позивачкою способу захисту її прав, як власниці суміжної земельної ділянки, прямо призведе до порушення прав відповідачки. Доводи апеляційної скарги колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, підстав для скасування якого за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семиволоса Володимира Владиславовичазалишити без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 17 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: Т.А. Левченко С.С. Ткачук