Постанова 4811 № 466/8452/16-ц

Справа № 466/8452/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С. Провадження № 22-ц/811/1590/20 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів Бойко С.М., Ніткевич А.В., секретар - Жукровська Х.І. з участю представника апелянта Маракіної О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2020 року, постановлену в складі головуючого судді Невойта П.С., у справі за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась у Шевченківський районний суд м. Львова із заявою про поворот виконання рішення суду шляхом повернення стягнутих грошових сум. В обґрунтування поданої заяви покликалась на те, що, постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області від 26.04.2018 року задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 в користьПублічногоакціонерноготовариства «Державнийощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором відновлювальної кредитної лінії №2 від 08.02.2007 року в сумі 35180,84 доларів США (з яких загальна заборгованість за кредитом 29500 дол. США, загальна сума несплачених процентів 5680,84 дол.США) та пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів 100704,57грн. Стягнуто судові витрати в розмірі 32633,02грн. Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 06.03.2019 року постанову колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області від 26.04.2018 року скасовано, а рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 19.06.2017 року, яким у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором відновлювальної кредитної лінії № 2 від 08.02.2007 року та судових витрат відмовлено, залишено в силі. На виконання вищевказаного рішення суду державним виконавцем відкрито виконавче провадження №56684809 та виконавче провадження №56684889 і стягнуто кошти з ОСОБА_1 у розмірі 6908,62грн. Оскільки в ході виконання даного рішення суду його було скасовано та відмовлено у задоволенні позову повністю, просить суд, на підставі ст.444 ЦПК України, допустити поворот виконання рішення суду шляхом повернення грошової суми, стягнутої з боржника. Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Здійснено поворот виконання постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області від 26.04.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за Договором відновлювальної кредитної лінії №2 від 08.02.2007 року в сумі 35180,84 доларів США (з яких загальна заборгованість за кредитом 29500 дол. США, загальна сума несплачених процентів 5680,84 дол.США) та пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів 100704,57грн., судові витрати в розмірі 32633,02 грн., шляхом повернення ОСОБА_1 стягнутих грошових сум у розмірі 6 908,62 (шість тисяч дев`ятсот вісім гривень 62 копійки) у виконавчому провадженні №56684889 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» судових витрат в розмірі 32633,02грн. Ухвалу суду оскаржив відповідач Акціонерне товариство «Ощадбанк». Вважає таку незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування вимог покликається на те, що в судове засідання, яке відбулось 31.03.2020 року представник стягувача не з`явився, оскільки судом в порядку вимог ст. 128 ЦПК України АТ «Ощадбанк» чи його представник повідомлені не були. В оскаржуваній ухвалі суду вказано, що в силу ст. 444 ЦПК України неявка учасників не перешкоджає розгляду справи. Виходячи із змісту ч.10 ст. 444 ЦПК України неявка сторін у судове засідання дійсно не перешкоджає розгляду заяви про поворот виконання рішення суду, однак за умови попереднього повідомлення учасників про таке засідання, чого в порушення ст. 128 ЦПК України не відбулось. Розгляд справи за наявними матеріалами справи, без виклику сторін не був можливим, у зв`язку з відсутністю достатніх доказів для постановлення ухвали, яка б відповідала нормам ст. 263 ЦПК України. Порушення процесуальних норм розгляду справи вбачається також у дослідженні та оцінці належності, допустимості та достовірності доказів у справі, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їх сукупності. Зазначає, що із стягнутої суми коштів 6908,62 грн. державним виконавцем, в першу чергу до Державного бюджету стягнуто витрати виконавчого провадження, а пізніше до фактично стягнутої суми виконавчий збір. Підстава для стягнення узгоджується із положеннями ч.1 ст. 27, ч. 2 ст. 42, ч.1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, судом дана обставина залишена поза увагою, оскільки суд вважав достатнім встановити лише факт прийняття постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 03.10.2018 року, що стало наслідком невірного застосування норм матеріального права. До заяви про поворот виконання судового рішення додано Звіт про здійснені відрахування та виплати КНП «Львівська -1-а МКЛ ім. Князя Лева» від 25.02.2020 року, що не є достовірним та належним доказом, оскільки не дає можливості встановити суми коштів отриманих АТ «Ощадбанк» та Державою у вигляді витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, в результаті примусового виконання судового рішення. Виходячи із змісту ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Вважає, що ключовим у даній нормі є доведення заявником списання стягнутої суми установою банку, чого зроблено не було. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд не звернув увагу на те, що стягувачем підлягає до повернення саме те, що отримав останній в результаті виконання судового рішення. АТ «Ощадбанк» в ході виконання судового рішення 6908,62 грн. не отримував і стягнення Банку повної суми утриманої державною виконавчою службою стане наслідком порушення чинних нормативно правових приписів та принципу повернення сторін виконавчого провадження у первісний стан. Згідно повідомлення Шевченківського відділу ДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 31.03.2020 року в межах проведення виконавчого провадження ВП №56684889 з ОСОБА_1 стягнуто 328,22 грн. витрат виконавчого провадження та 598,18 виконавчого збору. Враховуючи, що відповідь на звернення отримано представником АТ «Ощадбанк» 06.04.2020 року, вже після постановлення оскаржуваної ухвали, що унеможливило доручення даного доказу під час розгляду заяви судом першої інстанції, просить такий врахувати судом апеляційної інстанції та скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 31.03.2020 року у справі №466/8452/16-ц, постановивши нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення відмовити. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст.1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року. Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові. 04 жовтня 2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду. А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який постановив ухвалу, що оскаржується. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та їх підстав, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючиправосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає частково. Приписами п.3 ч.1 ст.444 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він відмовляє в позові повністю. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.9 ст.444 ЦПК України). У рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003, наголошено на тому, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах». У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року N 13-рп/2011 зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням. Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі. Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №336/9595/14 (провадження №61-14640сво18). До заяви про поворот виконаннярішення шляхом поверненнястягнутихгрошовихсум, майна абойоговартостідодається документ, якийпідтверджує те, що суму, стягнуту за ранішеприйнятимрішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (частина шоста статті 444 ЦПК України). Тлумачення цієї норми дає підстави стверджувати, що у порядку повороту виконання рішення стягненню підлягає саме фактично отримана стягувачем сума коштів, а не сума коштів, яка стягнута з боржника (схожий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2020 року у справі № справа № 803/9/19 (провадження № 61-13926ав19). Для задоволення заяви про поворот виконання рішення судом має бути встановлено факт безпідставного набуття стягувачем коштів або іншого майна за скасованим судовим рішенням, що є предметом доказування по справі. За загальними правилами доказування згідно статті 81 ЦПК України на кожну сторону покладається обов`язок довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Постановою Апеляційного суду Львівськоїо бласті від 26 квітня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року скасовано. Позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 2 від 08 лютого 2007 року у сумі 35 180,84 доларів США (з яких загальна заборгованість за кредитом - 29 500 дол. США, загальна сума несплачених процентів - 5 680,84 дол. США) та пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів - 100704,57 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року скасовано, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року залишено в силі. Також встановлено, що під час касаційного перегляду та прийняття постанови 06 березня 2019 року питання про поворот виконання рішення апеляційного суду, не вирішувалось. На виконання вище вказаного рішення апеляційного суду державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 56684809 та виконавче провадження № 56684889, в межах яких стягнуто кошти з ОСОБА_1 у розмірі 6 908 грн. 62 коп. Суми стягнутих грошових коштів з ОСОБА_1 , в порядку примусового виконання рішення суду, у розмірі 926,40 грн., які складаються з 328,22 грн. витрати виконавчого провадження та 598,18 грн. судового збору були зараховані на спеціальні рахунки для виконавчого збору та на спеціальний рахунок Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Вказані обставини учасниками справи не оспорюються. Зважаючи на наведене колегія суддів вважає, що заявниця має право на повернення в порядку повороту виконання рішення суду грошових коштів, стягнутих згідно постанови Апеляційного суду Львівської області від 26.04.2018 року, яке в подальшому було скасоване касаційним судом. Проте, подана заява про поворот виконання рішення суду підлягала лише до часткового задоволення у зв`язку з наступним. З матеріалів справи убачається, що фактичного стягувачем було отримано кошти у розмірі 5 982 грн. 22 коп., що становить різницю між стягнутою сумою та сумами коштів, стягнутих, як витрати виконавчого провадження (328 грн. 22 коп.) та як виконавчий збір (598 грн. 18 коп.). Наведене підтверджується повідомленням Шевченківського відділу ДВС у м. Львові Західного МУЮ (м. Львів). Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Згідно зі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Аналіз вищевказаних норм чинного законодавства свідчить про те, що суми стягнутих грошових коштів з ОСОБА_1 , в порядку примусового виконання рішення суду, у розмірі 926,40 грн., які складаються з 328,22 грн. витрати виконавчого провадження та 598,18 грн. судового збору були зараховані на спеціальні рахунки для виконавчого збору та на спеціальний рахунок Головного територіального управління юстиції у Львівській області. У відповідності до ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. З вищезазначеної норми вбачається, що питання про повернення боржнику витрат, понесених під час виконання рішення суду, що виконувалось в примусову порядку, після закриття виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення суду, яке підлягало виконанню, вирішується державним чи приватним виконавцем в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», відтак до процесуальних повноважень суду за процедурою повороту виконання рішення суду не відноситься. Сплачена заявниками сума в якості виконавчого збору та витрат на виконавче провадження підлягає поверненню не в порядку вирішення питання про поворот виконання рішення суду (оскільки вони були отримані не стягувачем), а в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання таких вимог оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця відбувається за статтею 74 вказаного закону. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув і прийшов до помилкового висновку про поворот виконання рішення і в цій частині. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючивстановлені судом обставини, оскаржувану ухвалу слід змінити, зменшивши суму стягнутих в порядку повороту виконання рішення суду з АТ «Ощадбанк» на ОСОБА_2 коштів з 6 908 грн. 62 коп.до 5 982 грн. 22 коп. (6 908,62 (сума стягнути з боржника коштів) - 328,22 (сума витрат виконавчого провадження) - 598,18 (сума виконавчого збору)), задовольнивши, таким чином, апеляційну скаргу частково. При цьому доводи апеляційної скарги щодо допущених судом першої інстанції порушень вимог процесуального закону, не спростовують вірних висновків суду по суті вирішеного питання щодо наявності підстав для повороту виконання рішення. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п. п. 1, 2, 375, 376, 381-384, 389, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 31 березня 2020 року змінити, зменшивши суму стягнутих з Акціонерного товариства «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 в порядку повороту виконання постанови Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року коштів з 6 908 грн. 62 коп. до 5 982 грн. 22 коп. В решті ухвалу суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 11 грудня 2020 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.