Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/5851/18

Справа № 308/5851/18 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А 04.12.2020 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Стан І .В., отримавши справу про адміністративне правопорушення № 308/5851/18 (провадження № 33/4806/1027/20) за апеляційною скаргою, яку подав ОСОБА_1 на постанови Ужгородського міськрайонного суду від 10.11.2020 та 12.07.2018, В С Т А Н О В И В : Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 липня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУПАП. Постановою цього ж суду від 10.11.2020 відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд постанови від 12.07.2018 у справі № 308/5851/18 за виключними обставинами. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність постанови від 10.11.2020, порушує питання про скасування як указаної постанови, так і постанови від 12.07.2020, та закриття провадження у справі на підставі рішення КСУ від 27.10.2020. Перевіривши матеріали справи, вважаю за необхідне заявити собі самовідвід у даній справі з огляду на таке. У період з 05.05.2001 по 12.01.2005 ОСОБА_1 працював на посаді помічника голови Апеляційного суду Закарпатської області, де я ОСОБА_3 , у свою чергу, працював суддею, і в певний період ОСОБА_1 був моїм помічником. Крім того, в силу своєї специфіки роботи та займаної посади (секретар судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення), я знайомий з батьком ОСОБА_1 ОСОБА_4 , який є суддею у відставці та був головою Закарпатського окружного адміністративного суду. Згідно з ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція), кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов`язків або будь-якого обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма, у тому числі й ст. 53 Конвенції, гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом. 17.07.1997 Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11 відповідним Законом № 475/97-ВР, визнавши її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції. Відповідно до положень ст. ст. 8, 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV в Україні визнається і діє принцип верховенства права; чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Щодо безсторонності суду, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Суддя є безсторонній, поки зворотнє не буде доведено. До того ж необхідно зазначити, що, крім всього, суди зобов`язані заслуговувати на довіру учасників процесу. Європейський суд визнає, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід (справа Делкурт проти Бельгії). Одним із основних елементів у сфері запобігання корупції є врегулювання конфлікту інтересів осіб, які виконують службові повноваження, що визначено Законом України «Про запобігання корупції» (далі Закон). У статті 1 Закону закріплено зміст поняття «потенційний конфлікт інтересів», як наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами. Дієвим засобом уникнення конфлікту інтересів є процедура виключення державного службовця з процесу прийняття рішення, що зазнає впливу в результаті конфлікту інтересів. Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади"передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді. З огляду на вищенаведене, а також беручи до уваги положення Кодексу суддівської етики, які містять обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм у поведінці судді під час здійснення правосуддя, п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, яким визначено, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупереджене рішення; ч.1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", якою закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, приходжу до висноку про те, що наведені вище обставини є такими, що можуть викликати сумнів у неупередженості та об`єктивності судді під час розгляду даної справи, а також створити конфлікт інтересів у сенсі, визначеному Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII. Згідно до ст. ст. 2, 246 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, як і провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється згідно зцим Кодексом та іншими законами України. На підставі вищенаведеного, з метою уникнення виникнення в учасників справи будь-яких сумнівів щодо неупередженості та об`єктивності судді Стана І. В. під час розгляду даної справи, заявлений суддею Станом І. В. самовідвід підлягає задоволенню. При цьому, враховується те, що постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 13.09.2018 задоволено заяву судді Стана І. В. про самовідвід у даній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 12.07.2018. Керуючись ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. ст. 8, 9, 22, 55, 64, 129 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV, ст. ст. 1, 3, 28-30, 35 Закону України Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 2,294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Заявлений суддею ОСОБА_3 самовідвід задовольнити. Провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2020 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП (№ 308/5851/18, провадження № 33/4806/1027/20), передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого головуючого судді. Постанова суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя І. В. Стан