Постанова 4818 № 619/3102/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 02 грудня 2020 року м. Харків Справа № 619/3102/17 Провадження № 22-ц/818/5283/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Тичкової О.Ю., Кругової С.С., за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О., Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської райдержадміністрації Харківської області розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської райдержадміністрації Харківської області про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2020 року, постановлену суддею Болибок Є.А., - В С Т А Н О В И В : У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської райдержадміністрації Харківської області про поділ майна подружжя. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської райдержадміністрації Харківської області про поділ спільного майна подружжя. У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення його первісного позову без розгляду. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 26 серпня 2020 року первісну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду та відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 10 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , просить ухвалу суду першої інстанції від 18 вересня 2020 року скасувати та постановити нову про задоволення її заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що дії позивача за первісним позовом є зловживанням процесуальними правами. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Матеріали справи свідчать, що у вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської райдержадміністрації Харківської області про поділ майна подружжя. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року залишено без змін. На рішенні суду першої інстанції та на постанову апеляційного суду ОСОБА_2 подала касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської райдержадміністрації Харківської області про поділ спільного майна подружжя. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 26 серпня 2020 року первісну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду та відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 . Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуючи в апеляційному порядку рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року нею було сплачено за подання апеляційної скарги 12 000грн. судового збору, а за подання касаційної скарги на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року 16 000грн. Після повернення справи з Верховного Суду до суду першої інстанції, вона, користуючись своїм процесуальним правом, подала до суду зустрічну позовну заяву. Натомість, позивач ОСОБА_1 свідомо зловживаючи процесуальними правами та достеменно знаючи, що спір по суті не вирішено, користуючись тим, що він вже розпорядився спірним майном на підставі скасованого судового рішення, подав до суду заяву про залишення позову без розгляду. Частиною 5, 6 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.141 ЦПК України). Таким чином, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Саме по собі звернення з позовом до суду чи подання заяви про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень. Апеляційним судом встановлено, що 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 , скориставшись своїм процесуальним право передбаченого п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, звернувся до суду першої інстанції із заявою про залишення його позову без розгляду. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставини, які б свідчили про необґрунтованість дій позивача чи зловживання ним процесуальними правами, заявником не надано та матеріали справи не містять. Що стосується посилання ОСОБА_2 на постанову Верховного Суду від 20 травня 2020 року, якою було скасовано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, то колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається із змісту постанови Верховного Суду від 20 травня 2020 року рішення суду першої інстанції було скасовано з тих підстав, що останній не прийняв уточнену позовну заяву та докази, подані представником позивача, які не надсилалися відповідачу, а також, що при визначенні вартості майна, яке підлягає поділу, суд урахував оцінку подану позивачем 15 березня 2018 року, натомість останнім не було наведено мотивів відхилення оцінки будинку, приєднаної до позовної заяви. Постанова ж апеляційного суду була скасована, оскільки суд апеляційної інстанції формально послався на те, що відповідач не довела правильності іншої оцінки майна, а не оцінки, поданої 15 березня 2018 року. Що стосується необґрунтованості дій позивача ОСОБА_1 чи зловживання ним процесуальними правами, то таких обставин Верховним Судом встановлено не було. Оскільки відповідачкою ОСОБА_2 не наведено обставин та не надано на їх підтвердження доказів, які б дали змогу зробити висновок про необґрунтованість дій позивача ОСОБА_1 , в розумінні положень ч.5 ст.142 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення у справі додаткового рішення, а саме компенсації їй витрат понесених за надання правової допомоги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на те, що при постановленні ухвали районним судом були додержані норми матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова С.С. Кругова