Постанова 4814 № 581/795/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 581/795/18 Номер провадження 22-ц/814/2287/20Головуючий у 1-й інстанції Куц Т. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Бутенко С. Б. суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. за участю секретаря Кальник А. М. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 липня 2020 року у складі судді Куц Т. О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, в с т а н о в и в: У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Липоводолинського районного суду Сумської області із позовом до ОСОБА_1 та посилаючись на те, що близько 30 років вона прожила у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням змінених позовних вимог просила суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як чоловіка та жінки, починаючи з 1997 року і до дня смерті останнього та визнати за нею право особистої власності на 1/2 частину спільного майна, а саме: автомобіля Fiat Doblo 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та трактора колісного ЮМЗ-6, 1977 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 27 грудня 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно передано на розгляд до Комсомольського міського суду Полтавської області на підставі пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України. Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 квітня 2019 року забезпечено позов ОСОБА_2 забороною приватному нотаріусу Липоводолинського районного нотаріального округу Бондаренко О. В. вчиняти дії по оформленню права на спадщину та видачі свідоцтв про право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 квітня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на майно. 15 травня 2019 року відповідачка ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_2 комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND TF 44, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 , визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частину комбайну зернозбирального New Holland TF 44, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку цього комбайну, як спільного майна. Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 16 травня 2019 року забезпечено зустрічний позов ОСОБА_1 забороною ОСОБА_2 або будь-яким третім особам за дорученням такої здійснювати відчуження комбайну зернозбирального New Holland TF 44, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 . 04 червня 2019 року ухвалою суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом прийнято до спільного розгляду, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 липня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 по день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на 1/2 частину майна, а саме: автомобіль Fiat Doblo загальний вантажний фургон малотоннажний - В, номер шасі (кузова) НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1248, тип пального D, колір синій, 2008 року випуск, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ; трактор колісний ЮМЗ-6, 1977 року випуску, заводський номер НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , об`єм двигуна 4940 см. куб, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 . Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_2 комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND TF 44, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частину комбайну зернозбирального NEW HOLLAND TF 44, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину комбайну зернозбирального NEW HOLLAND TF 44, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 1762,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 15 776,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Не погодившись з даним судовим рішенням в частині розподілу судових витрат, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення в цій частині, неправильне застосування судом норм процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, зменшити розмір судових витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу адвоката та викласти резолютивну частину рішення стосовно розподілу судових витрат у такій редакції: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 158,60 грн. В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що судом не взято до уваги клопотання ОСОБА_1 про зменшення заявлених ОСОБА_2 витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та не враховано обґрунтованість, співмірність та виправданість таких витрат, також судом не застосовано правило заліку зустрічних однорідних вимог до взаємних однорідних вимог за видом судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та за правилами частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати : 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розподіл судових витрат здійснюється судом при вирішенні справи по суті та присуджується сторонам за правилами статті 141 ЦПК України: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. 29 липня 2020 року представником ОСОБА_1 адвокатом Кириченко Г. В. було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат позивача ОСОБА_2 на оплату правничої допомоги (т. 2 а.с. 103-104), яке суд першої інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат безпідставно не врахував. Як вбачається із заявленого клопотання та матеріалів справи, заявлені позивачкою ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 276,50 грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, їх дійсності, необхідності та співмірності. Згідно частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно договору про надання правової допомоги особі від 23 січня 2019 року, укладеного між адвокатом Осиповим Ю. В. та ОСОБА_2 , винагорода адвоката становить не менше 300 грн за годину роботи при виконанні процесуальний дій адвокатом (складанні документів), за виконання окремих доручень клієнта розмір гонорару встановлюється за домовленістю сторін. З детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Осиповим Ю. В. та звіту № 1 про надану правничу допомогу від 28.08.2019 вбачається, що адвокатом витрачено 18 годин та вартість його послуг становить 5 400 грн, які були оплачені позивачкою (т. 2 а.с. 68, 69, 70). 23 липня 2019 року ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатом Скляровим М. М., за умовами договору за надання юридичної допомоги клієнт зобов`язується виплатити гонорар згідно додаткової усної чи письмової угоди за домовленістю (т. 1 а.с. 20). За додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги від 04 березня 2020 року сторони погодили розмір адвокатського гонорару за 1 годину роботи: на 01.01.2019 - 1921 грн; з 01.01.2020 - 2102 грн (т. 2 а.с. 66-67, 72). З детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Скляровим М. М. від 04.03.2020 вбачається, що адвокатом було витрачено 11 годин, вартість наданих послуг становить відповідно 9876,50 грн, які оплачені ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 73, 74, 75). Разом з тим, розмір витрат ОСОБА_2 на оплату послуг адвоката, що заперечується іншою стороною, не відповідає складності справи, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу таких послуг та принципам розумності, співмірності та пропорційності, тому колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе відповідно зменшити розмір витрат первісного позивача ОСОБА_2 на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 10 000 грн. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI. Згідно статті 4 даного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір справляється за ставкою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою - за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання фізичною особою заяви про забезпечення позову - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 2, 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону). Отже за подання до суду позовної заяви, яка містить одну вимогу немайнового характеру - встановлення юридичного факту та дві вимоги майнового характеру - визнання права власності на два об`єкти рухомого майна вартістю згідно звіту про незалежну оцінку транспортних засобів від 19.02.2019 (т. 1 а.с. 46-56) - автомобіль Fiat Doblo 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 - 116 230 грн та трактор колісний ЮМЗ-6, 1977 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 - 31 740 грн, первісний позивач ОСОБА_2 мала сплатити судовий збір, розмір якого становить 2 571,90 грн (704,80+1162,30 грн+704,80), та за подання заяви про забезпечення позову - 352,40 грн, а всього - 2 924,30 грн, натомість нею сплачено 1843,25 грн, зокрема, 27.11.2018 - 1 421,28 грн, 21.01.2019 - 34,56 грн, 01.04.2019 - 35,01 грн та 352,40 грн (т. 1 а.с. 3, 31, 78, 126, 129, 136). Таким чином, недоплачена сума судового збору позивачем ОСОБА_2 становить 728,65 грн, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув та не вирішив цього питання при вирішенні справи. Зустрічним позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір за дві вимоги майнового характеру по 768,40 грн та за подання заяви про забезпечення позову - 384,20 грн, а всього понесено судових витрат зі сплати судового збору загальною сумою 1 921 грн (т. 1 а.с. 171, 172, 180). Суд першої інстанції, здійснюючи розподіл понесених сторонами судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за первісним та зустрічним позовами, присудив до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь первісного позивача ОСОБА_2 1762,40 грн сплаченого судового збору, та з зустрічного відповідача ОСОБА_2 на користь зустрічного позивача ОСОБА_1 - 1921 грн. Такий розподіл судових витрат сторонами не оскаржується та не суперечить вимогам частини першої статті 141 ЦПК України. Разом з тим, при ухваленні рішення суд не врахував вимог частини дванадцятої статті 265 ЦПК України, згідно якої у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині зменшення розміру витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу адвоката та зустрічного зарахування грошових сум є обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні у відповідній частині. Вимоги апеляційної скарги щодо викладення абзаців 9, 10 резолютивної частини рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 липня 2020 року в іншій редакції не підлягають до задоволення, оскільки розмір стягнутих судом сум судового збору сторонами не оскаржується та такі суми для цілей зустрічного зарахування мають бути розподілені між сторонами. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 липня 2020 року в частині розподілу судових витрат змінити. Зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що їх стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 15776,20 грн до 10 000 грн. Доповнити резолютивну частину рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 липня 2020 року абзацом 11 такого змісту: Здійснити зустрічне зарахування присуджених грошових сум та стягнути різницю між ними у розмірі 158,60 грн з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави недоплачену суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 728,65 грн. В іншій частині рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна