Постанова Сумський апеляційний суд № 583/477/24

Справа №583/477/24 Номер провадження 22-ц/816/173/26 Категорія - 23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Собини О.І. (суддя-доповідач), суддів: Сидоренко А.П., Сізова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2025 року у складі судді Сидоренка Р.В., ухваленого у м. Охтирка Сумської області, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко», про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі, у с т а н о в и в : У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» (далі ТОВ «Райз Північ») про розірвання договорів оренди землі №№ 155/16, 156/16, укладених нею з відповідачем 10 травня 2016 року, а також стягнути з ТОВ «Райз Північ» заборгованість з орендної плати за цими договорами у загальному розмірі 14557,90 грн. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2025 року позовна заява ОСОБА_1 в частині вимог про розірвання договорів оренди землі залишена без розгляду за клопотанням представника позивачки. Остаточно уточнивши позовні вимоги позивачка просила суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за договором оренди землі №155/16 від 10 травня 2016 року у розмірі 5109,12 грн та за договором оренди землі № 156/16 від 10 травня 2016 року у розмірі 2252,86 грн, що разом становить 7361,98 грн. Охтирський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 20 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 7361,98 грн орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, та судові витрати у розмірі 1211,20 грн. Додатковим рішенням від 05 березня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області стягнув з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, ТОВ «Райз Північ» подало апеляційну скаргу, посилаючись на недостатню обґрунтованість рішення просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити. У доводах апеляційної скарги вказує на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Позивачка в установленому законом порядку відзиву на апеляційну скаргу не подала. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 надала докази витрат на правничу допомогу у розмірі 22168 грн, проте урахувавши критерії співмірності, реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд задовольнив вимоги позивачки про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу частково та стягнув з відповідача на користь позивачки витрати у розмірі 3000 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, за змістом частин 1 - 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як передбачено частинами 1 - 5, 8 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1ст. 30 вказаного Закону як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу та розмір цих витрат. Так, звертаючись з позовом у даній справі представник позивачки зазначив орієнтовний розмір судових витрат позивачки на правничу допомогу, що становить 25000 грн (а.с. 4). Відповідно до договору № 13 про надання правничої допомоги від 27 січня 2024 року, укладеного між адвокатом Абрамовичем О.В. та ОСОБА_1 , остання зобов`язалася сплатити адвокату гонорар готівковими коштами у розмірі, визначеному за погодженням сторін з урахуванням витрат часу на підготовку, складення процесуальних документів, участь у судовому розгляді справи, у розмірі, що визначаються, підтверджуються Актом приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) або платіжним дорученням (а.с. 161). В акті приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором №13 про надання правничої допомоги від 27 січня 2024 року, складеному 21 лютого 2025 року, адвокатом Абрамовичем О.В. та представником Колісник М.В. за довіреністю Теличко У.В., сторони узгодили, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги: підготовка, складання, подача до суду позову, опрацювання відзиву відповідача на позовну заяву, участь у чотирьох судових засіданнях, опрацювання додаткових пояснень відповідача та третьої особи, опрацювання доказів, поданих відповідачем, підготовка, складання та подання до суду заяви про зменшення позовних вимог. Всього витрачено часу адвокатом 6 годин, а з урахуванням участі адвоката в чотирьох судових засіданнях узгоджена сторонами вартість наданої правничої допомоги становить 22168 грн (а.с. 158 зворот). Сплата ОСОБА_1 гонорару адвокату Абрамовичу О.В. підтверджується квитанцією №13 від 21 лютого 2025 року на суму 22 168 грн (а.с. 162 зворот). 24 лютого 2025 року відповідач ТОВ « Райз Північ» подав до місцевого суду клопотання про зменшення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачці, зазначивши, що розмір витрат на правничу допомогу, що відповідатиме критерію співмірності та принципу розумності судових витрат у цій справі може становити від 3000 грн до 5000 грн, тому просив суд зменшити розмір витрат до 3000 грн. Проте у апеляційній скарзі на додаткове рішення у цій справі, діючи у супереч своїй попередній позиції, заявник зазначає про відсутність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, мотивуючи свої доводи тим, що під час розгляду справи позиція позивача практично не змінювалася, аргументи викладені позивачем у позовній заяві не потребували ні додаткового часу ні зусиль на підготовку. Апеляційний суд не може погодитися з такими твердженнями апелянта, вважає їх безпідставними з огляду на достатність доказів, наданих на підтвердження обсягу роботи адвоката здійсненої на виконання договору, укладеного з позивачкою, та доказів фактично понесених позивачкою витрат на правничу допомогу. У супереч доводам апеляційної скарги, визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами в повній мірі відповідає ступеню складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому підстав для зміни присудженого до стягнення з відповідача розміру цих витрат колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. В силу положень п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду у цій справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» залишити без задоволення. Додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: А.П. Сидоренко Д.В. Сізов