Постанова 4814 № 554/6496/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/6496/20 Номер провадження 22-ц/814/2289/20Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі: головуючого судді Одринської Т.В. суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П., секретар судових засідань: Ряднина І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» Мирка Р.О. на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 21 липня 2020 року, - В С Т А Н О В И В : В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 та встановлення заборони будь-яким особам укладати договори, а також проводити реєстраційні дії щодо відчуження належного ОСОБА_2 рухомого та нерухомого майна, у будь-який спосіб. Заяву мотивовано тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2017 року у справі № 554/4712/15-ц, солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банку» заборгованість за кредитним договором № 00546/RP від 14 травня 2008 року у сумі 29077,13 дол. США, заборгованість за відсотками у сумі 2911,04 дол. США, заборгованість за пенею в сумі 67073,60 грн., а також судовий збір у розмірі 3654 грн. по 1827 грн. з кожного. Про факт існування договірних зобов`язань свого чоловіка, їй стало відомо на стадії примусового виконання вказаного судового рішення Шевченківським ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Зазначає, що згоди на підписання її чоловіком Договору поруки 14.05.2008 року, вона не надавала, а тому має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору поруки. Вважає, що існує велика ймовірність звернення стягнення на майно, яке є їхньою з ОСОБА_2 спільною власністю подружжя, і невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист її прав, зокрема порушити право власності. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви; інші особи, які можуть отримати статус учасників справи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК», ОСОБА_3 - задоволено у повному обсязі. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 , та встановлено заборону будь-яким особам укладати договори, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно державної реєстрації речових прав на майно ОСОБА_2 . Ухвалу допущено до негайного виконання. Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що існує реальна можливість відчуження майна, яке може бути спільною власність подружжя, і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи не унеможливити ефективний захист прав заявника, зокрема, порушити право власності. Вказане судове рішення оскаржив представник Публічного акціонерного товариства МТБ Банк» Мирко Р.О. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення яким вказану заяву залишити без задоволення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив що, накладаючи арешт на відповідне майно, суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не з`ясував яке саме майно є спільною сумісною власністю, заявник не надав доказів коли саме воно набуте у власність її чоловіком. Заявниця не надала доказів того, що незабезпечення поданого нею позову, якимось чином ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду про визнання договору поруки недійсним, тоді як кількість майна ОСОБА_2 та його вартість значно перевищує розмір його грошових зобов`язань, що свідчить також про не співмірність заявлених вимог з самим позовом. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2018 року Октябрським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист № 554/4712/15-ц, на примусове виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2017 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін банк» заборгованості за кредитним договором № 00546/RP від 14 травня 2008 року у сумі 29077,13 дол. США, заборгованості за відсотками у сумі 2911,04 дол. США, заборгованості за пенею в сумі 67073,60 грн., а також стягнення судового збору у розмірі 3654 грн. по 1827 грн. з кожного. У ході примусового виконання вказаного судового рішення, 05 квітня 2018 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області Кучик А.Ю. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 . Звертаючись до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 зазначила, що має намір оскаржити договір поруки № 00634rР від 14 травня 2008 року укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «МарфінБанк», відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручився перед Банком за виконання позичальником ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором від 14 травня 20008 року. Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Заходами забезпечення позову є тимчасове обмеження прав особи тією мірою та таким чином, як це необхідно для збереження в період розгляду справи можливості безперешкодного виконання рішення суду в разі задоволення позову. Згідно з частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії тощо. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», роз`яснено про недопустимість забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Відповідно до положень частини п`ятої статті 124 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 18 ЦПК України, статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» рішення суду підлягає обов`язковому виконанню та посадова особа, уповноважена на виконання судового рішення зобов`язана здійснити всі необхідні дії для цього у розумний строк. Відповідно до статті 13 ЦПК України, яка передбачає диспозитивність судового процесу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Встановлено, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2017 року у справі 554/4712/15-ц, набрало законної сили, в даний час перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця, а тому з огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що позивачем помилково обрано спосіб захисту своїх прав шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 . Вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам укладати договори щодо відчуження майна, щодо якого в рамках виконавчого провадження накладений арешт державного виконавця, є фактично зупиненням виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що є недопустимим. Накладаючи арешт, суд першої інстанції не пересвідчився, чи дійсно між сторонами виник спір та чи існує реальна загроза невиконання (утруднення виконання) можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 бажає пред`явити позов в майбутньому, тобто вже після арешту майна ОСОБА_2 , який було накладено 05 квітня 2018 року в межах виконавчого провадження по виконанню рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «МарфінБанк» боргу в іншій цивільній справі. При цьому, суд першої інстанції, не взяв до уваги інтереси інших осіб, а саме, стягувача за виконавчим провадженням. Незважаючи на те, що у заяві про застосування заходів забезпечення позову, заявник посилається на зазначені обставини, факт накладення арешту на майно ОСОБА_2 в ході виконавчого провадження підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови про арешт боржника (а.с. 17). Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що визнання договору поруки недійсним не тягне за собою, визнання права власності на майно чи визнання майна спільною власністю подружжя, а також не передбачає примусового виконання. Таким чином, судом першої інстанції не досліджено усіх передбачених нормою процесуального права юридичних фактів, наявність яких впливає на остаточний результат вирішення питання про забезпечення позову, а тому висновок суду про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову не ґрунтується на вимог цивільного процесуального законодавства. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, про задоволення апеляційної скарги представника Публічного акціонерного товариства МТБ Банк» Мирка Р.О., скасування ухвали місцевого суду, та постановлення нової, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви необхідно залишити без задоволення. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» стягнути судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 2 102,00 грн. Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 376, 381 -384, 387 ЦПК України, суд,- У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства МТБ Банк» Мирка Р.О. задовольнити. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 21 липня 2020 року - скасувати та постановити нову. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства МТБ Банк» судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 102,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 09.12.2020 року. Головуючий суддя: Т.В. Одринська Судді Г.Л. Карпушин В.П. Пікуль