Постанова 4872 № 916/2162/24
від 05.08.2024 ·ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2162/24 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29) Секретар судового засідання: Соловйова Д.В; Представники сторін в судове засідання не з`явились; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову) по справі №916/2162/24 за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" до відповідачів: 1) Приватного підприємства "Фенікс і Ко"; 2) ОСОБА_1 ; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехпрогрес"; 4) Приватного підприємства "Легіон Агро"; про солідарне стягнення у розмірі 3 411 609,7 грн, (суддя місцевого господарського суду: Н.Д. Петренко, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29), ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/2162/24 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про забезпечення позову у справі №916/2162/24 відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ПАТ «МТБ Банк» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 у справі № 916/2162/24 про відмову у забезпеченні позову, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Апелянт зазначає, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у невиконанні взятих на себе зобов`язань щодо сплати коштів по кредиту, по суті є формою ухилення від виконання зобов`язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останніх від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Крім того, позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_1 , оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду. На переконання заявника апеляційної скарги встановлені факти свідчать про неплатоспроможність підприємства, та дають підстави вважати, що при задоволенні позовних вимог у зазначеній судовій справі, можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, можливо здійснити за рахунок належного майна відповідачу ОСОБА_1 , яка є єдиним учасником ПП «Фенікс і КО», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (додаток № 2 до заяви про забезпечення позову). ОСОБА_1 є також поручителем за кредитним договором, і несе ризики відповідальності за неналежне виконання зобов`язань всім належним їй майном. На думку позивача невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану нерухомість, створює реальний ризик її відчуження на користь третіх осіб, з метою приховати та унеможливити виконання судового рішення про стягнення боргу з ОСОБА_1 , шляхом звернення стягнення на дане майно. Загальна максимальна вартість об`єктів 2 400 000,00 грн., що є цілком співмірним та адекватним позовним вимогам, враховуючи суму боргу - 3411609,70 грн. Апелянт зазначає, що постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, судом першої інстанції не були належним чином оцінені та враховані доводи позивача щодо ускладнення виконання рішення суду, що зумовлено неплатоспроможністю позичальника, та можливим відчуженням нерухомого майна поручителя, з метою приховати дане майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання. Так, судом першої інстанції не було надано правової оцінки доказам, що подані в обґрунтування вказаних доводів, а також в цілому не надано обґрунтування прийняття чи відхилення таких доказів, у зв`язку з чим апелянт вважає, що ухвала про відмову в забезпеченні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про накладення арешту на майно відповідача. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/2162/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.07.2024 року о 12-00 год. У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії суддів Діброви Г.І. з 01.07.2024 по 26.07.2024 у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 прийнято справу №916/2162/24 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуюча суддя - Принцевська Н.М., судді: Колоколов С.І., Савицький Я.Ф. Разом із тим, 22.07.2024 судове засідання у справі №916/2162/24 не відбулось, у зв`язку з терміновою відпусткою судді учасника колегії суддів Савицького Я.Ф. 22.07.2024, про що помічником судді складено відповідну довідку. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024, повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання у справі №916/2162/24 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 відбудеться 05.08.2024 об 11-30 год. 24.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ПАТ «МТБ БАНК» надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника. У зв`язку із перебуванням суддів - членів колегії Колоколова С.І. та Савицького Я.Ф. у відпустках з 29.07.2024 по 30.08.2024 Розпорядженням керівника апарату суду №304 від 05.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2162/24. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 05.08.2024 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 прийнято справу №916/2162/24 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 до свого провадження колегією суддів у новому складі. В судове засідання 05.08.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами. За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне. Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, Господарським судом Одеської області розглядається справа № 916/2162/24 за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" до приватного підприємства "Фенікс і Ко", ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехпрогрес", Приватного підприємства "Легіон Агро" про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором № К08561/2021 від 28.04.2021 у розмірі 3411609,7 грн, з яких: 2 999 203,51 грн - основний борг, 379 406,19 грн - проценти, 33 000,00 грн - комісія. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами зобов`язань за Кредитним договором № К08561/2021 від 28.04.2021. Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 4, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 525-526, 530, 546, 553, 554, 599, 610, 626, 627, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність". 06.06.2024 на адресу суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про забезпечення позову /вх. № 2-959/24/ у справі № 916/2162/24, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом:
1. Накладення арешту на наступні об`єкти нерухомого майна: - квартира АДРЕСА_1 , опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 47.9, житлова площа (кв.м): 29.6, Опис: квартира з 2-х житлових кімнат на 2 поверсі А-5. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2784871171080. Власником є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). - квартира АДРЕСА_2 , опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 32,7, житлова площа (кв.м): 16,5. технічний опис майна: 1 кімнатна. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 14991782. Власником є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
2. Шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження та інше) за наступними об`єктами нерухомого майна: - квартира АДРЕСА_1 , опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 47.9, житлова площа (кв.м): 29.6, Опис: квартира з 2-х житлових кімнат на 2 поверсі А-5. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2784871171080. Власником є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); - квартира АДРЕСА_2 , опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 32,7, житлова площа (кв.м): 16,5. Технічний опис майна: 1 кімнатна. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 14991782. Власником є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). В обґрунтування заяви позивач посилався на те, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у невиконанні взятих на себе зобов`язань щодо сплати коштів по кредиту, по суті є формою ухилення від виконання зобов`язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останніх від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Позивач вказує, що ПП «Фенікс і Ко» є збитковим підприємством та перебувало в судових тяжбах, наразі в рамках виконавчого провадження 74707109 від 10.04.2024 здійснюється стягнення заборгованості в сумі 994 671,00 грн. Неплатоспроможність підприємства дає підстави вважати, що при задоволенні позовних вимог у зазначеній судовій справі можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення. Позивач зауважує, що за ПП «Фенікс і Ко» відсутня реєстрація будь-якого нерухомого майна, всі земельні ділянки знаходились в суборенді підприємства. У ПП «Фенікс і КО», ТОВ «Екотехпрогрес», ПП «Легіон Агро» відсутнє ліквідне нерухоме майно, за рахунок якого реально можливо виконати рішення суду. Оскільки ОСОБА_1 є єдиним учасником ПП «Фенікс і КО», є також поручителем по кредитному договору, і несе ризики відповідальності за неналежне виконання зобов`язань всім належним їй майном, то невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказану нерухомість, створює реальний ризик її відчуження на користь третіх осіб, з метою приховати та унеможливити виконання судового рішення про стягнення боргу з ОСОБА_1 . Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/2162/24 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про забезпечення позову у справі №916/2162/24 відмовлено. Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів несумлінних дій ОСОБА_1 , відсутності у останньої коштів на рахунках чи їх витрачання не на здійснення розрахунків з Банком. Заява Банка щодо накладення арешту на нерухоме майно містить лише посилання на потенційну можливість ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення, без наведення відповідного обґрунтування. На думку суду першої інстанції, факт ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань за Договором поруки не може бути підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань позичальником та поручителями є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження Банку, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову. Проаналізувавши обставини справи, господарський суд зазначив про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про забезпечення позову /вх. № 2-959/24 від 06.06.2024/ у справі № 916/2162/24. Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України). За змістом наведених норм, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення. У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, а також ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Водночас, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. При цьому, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є відповідача чи третіх осіб може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Пунктом 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави ( п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 р. (заява №38722/02)). Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Згідно з частиною 4 чтатті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. При цьому обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Отже, накладення арешту в межах ціни позову на майно відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним з визначених законом способів забезпечення позову. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Слід зазначити, що законом не визначено перелік належних доказів, які сторона повина надати до суду при зверненні з заявою про забезпечення позову, а тому суд повинен оцінювати достатність, належність, допустимість та достовірність у кожному конкретному випадку. Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що предметом позову у даній справі є солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором № К08561/2021 від 28.04.2021 у розмірі 3 411 609,7 грн. Відповідно до фінансової звітності ПП «Фенікс і КО», підприємство не отримує прибуток від господарської діяльності, і в річному звіті вийшло з показником збитковості - 1465,20 грн. В рамках виконавчого провадження 74707109 від 10.04.2024 здійснюється стягнення заборгованості з ПП «Фенікс і КО» в сумі 994 671,00 грн. за рішенням Господарського суду Одеської області від 16.01.2024 у справі № 916/4113/23. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається відсутність зареєстрованого нерухомого майна за ТОВ "Екотехпрогрес" /ЄДРПОУ 38340616/, ПрП "Легіон Агро" /ЄДРПОУ 43194633/, ПрП "Фенікс і Ко" /ЄДРПОУ 35440809/. Разом із тим, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / на праві приватної власності належить наступне нерухоме майно: -Квартира АДРЕСА_1 , опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 47.9, житлова площа (кв.м): 29.6, Опис: квартира з 2-х житлових кімнат на 2 поверсі А-5. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2784871171080. -Квартира АДРЕСА_2 , опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 32,7, житлова площа (кв.м): 16,5. Технічний опис майна: 1 кімнатна. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 14991782. Згідно відомостей, наданих позивачем, орієнтовна вартість зазначених об`єктів нерухомості, станом на 05.06.2024 на ринку нерухомості складає: від 1100000,00 грн. до 1 300 000,00 грн. - квартира АДРЕСА_1 ; від 690 000 грн. до 900000,00 грн. - квартира АДРЕСА_2 . При розгляді заяви про забезпечення позову, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду щодо необхідності забезпечення позову про стягнення заборгованості шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно боржників. Згідно постанови від 09.06.2023 у справі № 37з-23 Верховний Суд зазначив: "Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22)". До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22). Натомість, зазначене не було враховано судом першої інстанції при прийнятті ухвали у даній справі, що призвело до помилковиз висновків про недоведеність вимог заявника. Отже, у разі пред`явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти та майно у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду. Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти та майно. Наявність такого необмеженого права боржника розпоряджатись своїм майном само по собі вже є доказом необхідності забезпечення майнового позову кредитора в межах ціни цього позову. У постанові від 04.04.2023 у справі № 915/577/22 Верховний Суд зазначив, що посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про намагання відповідача продати заставлене майно, знищити чи передати без згоди заставодержателя іншим особам, а також доказів, які б свідчили про нецільове використання відповідачем коштів, чи його намір взагалі не здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором колегією суддів відхиляються, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення". У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено: "Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача 2 та Відповідача 3, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.". Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 р. у справі № 908/2382/21. Колегія суддів зазначає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 р. у справі № 910/4669/21). Накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову не суперечить законодавству та не обмежує останнього у праві володіння та користування даним майном, використання його у господарський діяльності. Таким чином, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення задоволення заяви позивача та накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах ціни позову та заборони державної реєстрації. Проаналізувавши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження. Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/2162/24 підлягає скасуванню, а заява Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про забезпечення позову, відповідно, підлягає задоволенню. Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, 275-285, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/2162/24 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/2162/24 скасувати. Заяву Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про забезпечення позову у справі №916/2162/24 - задовольнити. Накласти арешт в межах ціни позову на наступні об`єкти нерухомого майна: - квартира АДРЕСА_1 , опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 47.9, житлова площа (кв.м): 29.6, Опис: квартира з 2-х житлових кімнат на 2 поверсі А-5. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2784871171080. Власником є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); - квартира АДРЕСА_2 , опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 32,7, житлова площа (кв.м): 16,5. Технічний опис майна: 1 кімнатна. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 14991782. Власником є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження та інше) за наступними об`єктами нерухомого майна: - квартира АДРЕСА_1 , опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 47.9, житлова площа (кв.м): 29.6, Опис: квартира з 2-х житлових кімнат на 2 поверсі А-5. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2784871171080. Власником є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); - квартира АДРЕСА_2 , опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 32,7, житлова площа (кв.м): 16,5. Технічний опис майна: 1 кімнатна. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 14991782. Власником є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Стягувач: Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (65003, м.Чорноморськ, Одеська обл., проспект Миру, 28, ЄДРПОУ: 21650966). Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України. Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили. Повний текст постанови складено та підписано 06.08.2024 року. Головуючий суддя Н.М. Принцевська Судді: А.І. Ярош Г.І. Діброва