Постанова 4854 № 420/4015/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4015/20 Головуючий першої інстанції Стефанов С.О. Час та місце ухвалення судового рішення « 14:42», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 20.07.2020р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., за участю секретаря судового засідання Синіговець А.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 13.05.2020р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 06.05.2020р. №15-8460/13-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»; зобов`язання ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 2,0 га., згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населених пунктів). В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на час звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, спірна земельна ділянка не була передана в оренду, не була включена до переліку земельних ділянок, права на які виставлено на земельні торги, та згідно з даними Державного земельного кадастру має цільове призначення - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), а тому оскаржуваний наказ прийнятий без наявності підстав, передбачених Земельним кодексом України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2020р. відмовлено у задоволенні позову, оскільки на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області оскаржуваного наказу, спірну земельну ділянку було включено до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, а тому встановлені обставини свідчать про обґрунтованість посилань відповідача на положення ч.3 ст.135 та ч.ч.1-4 ст.136 Земельного кодексу України, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апелянт зазначає про необґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки судом не досліджено наявність підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, при прийнятті відповідачем наказу про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а також не взято до уваги протиправність наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 25.03.2020р. №15-5475/13-20-СГ, яким затверджено перелік земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 13.04.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням №ЗВ-9300063032020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 2га, кадастровий номер 5121081700:01:001:0381, яка розташована на території Вигоднянської сільської ради Біляївського району Одеської області. До вищезазначеного клопотання позивачем додано схему бажаного місця розташування земельної ділянки у формі інформації з Публічної кадастрової карти України, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві. /а.с.12-13, 110-112/ Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 06.05.2020р. №15-8460/13-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2га, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, з таких підстав: Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області затверджений перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, до якого включена спірна земельна ділянка. /а.с.113/ Не погоджуючись з наказом відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (надалі ЗК України) та Законом України «Про землеустрій». Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст.128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому, з огляду на зміст пп.«в» ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно п.«а» ч.1 ст.121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району. Таким чином, ОСОБА_1 , як громадянин України має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, за умови, що такого права він не використав раніше. Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з положеннями ч.7 вищезазначеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, ч.7 ст.118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 2 ст.134 ЗК України визначено випадки, коли земельні ділянки державної або комунальної власності не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Відповідно до ст.136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови. Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Аналіз приписів ст.136 ЗК України свідчить, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Відповідно до ч.3 ст.135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів. Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, як розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, є організатором земельних торгів та відповідно до вимог чинного законодавства наділений повноваженнями визначати перелік земельних ділянок державної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги. Як вбачається з оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 06.05.2020р. №15-8460/13-20-СГ, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою було те, що земельна ділянка, яку виявив бажання отримати для ведення фермерського господарства позивач, внесена до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами. /а.с.113/ Разом з тим, наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 25.03.2020р. №15-5475/13-20-СГ включено, зокрема, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 17,9654га, кадастровий номер 5121081700:01:001:0381, яка розташована на території Вигоднянської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населених пунктів), в перелік земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами. /а.с.120-146/ Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо протиправності наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 25.03.2020р. №15-5475/13-20-СГ, оскільки він не є предметом розгляду даної справи. Будь-яких доказів визнання його протиправним та скасування до суду не надано. Враховуючи, що на момент розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняття відповідачем рішення з цього питання, земельна ділянка щодо якої позивачем було подано клопотання, наказом Головного управління Держземагенства в Одеській області 25.03.2020р. №15-5475/13-20-СГ, була включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, що в силу приписів ч.3 ст.136 ЗК України є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Таким чином, безпідставним є доводи апелянта про прийняття оскаржуваного наказу без наявності підстав, передбачених ЗК України, тобто його протиправність, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Дана правова позиція викладена у відповідності до постанов Верховного Суду від 03.04.2018р. у справі №815/3059/17; від 12.10.2020р. у справі №815/203/17. Враховуючи викладене, при розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст.315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 11.12.2020р. Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.