Постанова 4852 № 160/3289/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3289/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року (головуючий суддя - Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач-1), Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач-2), в якому просив: - визнати бездіяльність Нікопольського районного відділу Державної міграційної служби України щодо оформлення паспорта громадянину України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у формі картки - протиправною; - зобов`язати Нікопольський районний відділ Державної міграційної служби України видати громадянину України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що він разом із сином подав до Нікопольського районного відділу Державної міграційної служби України заяву та необхідний пакет документів для оформлення синові паспорту громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Документи прийняті Відповідачем. Доказом прийняття повного комплекту документів для отримання паспорта є талон від 15.11.2019 р., згідно з яким строк видачі паспорта громадянина України сплив 12.12.2019 року. Проте, станом на день подання позову паспорт синові так і не виданий, рішення про відмову у видачі паспорта не надіслано. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у видачі паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Визнано протиправним та скасовано рішення Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 14.01.2020 року про відмову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у видачі паспорта громадянина України, яке оформлене Висновком за заявою про первинне оформлення. Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.115-121). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 оскаржив його в апеляційному порядку. Апеляційна скарга, із посиланням на порушення норм матеріального права, містить вимогу про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що у зв`язку з закінченням терміну розгляду заяви про видачу паспорта 14.01.2020 року Нікопольським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_2 в видачі первинного паспорта в зв`язку з порушенням вимог пп.2 п. 35 Постанови КМУ №302 від 25.03.2015 року, а саме: заявник для оформлення паспорта подає оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один з батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України. Про прийняте рішення ОСОБА_2 було письмово повідомлено. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначено, що Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не довели правомірності своїх дій та рішень. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 25.05.2012 року ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Олексіївна, Нікопольського району, Дніпропетровської області, Україна. У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 25.05.2012 зазначено, що ОСОБА_1 , громадянин України, є батьком та ОСОБА_3 , громадянка України, є матір`ю ОСОБА_2 . 15 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою-анкетою щодо видачі паспорта громадянина України, який оформлюється вперше, у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. До заяви-анкети від 15.11.2019 року долучено: свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 25.05.2012, довідку про реєстрацію місця проживання від 08.07.2019 року №2168, ідентифікаційний код ОСОБА_2 , паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , паспорт громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 . 08.01.2020 року у зв`язку з неотриманням паспорту громадянина України та відповіді на заяву-анкету від 15.11.2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського РВ ДМС України із запитом про надання інформації. 14.01.2020 року в.о. начальника Нікопольського РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області затверджено Висновок за заявою про первинне оформлення, згідно з яким прийнято рішення відмовити ОСОБА_2 у видачі первинного паспорта згідно з п. 100: п.п.3 - дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; та 5 - особа подала не у повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта. Також згідно з означеним Висновком на підставі матеріалів перевірки, здійсненої за заявою про первинне оформлення, зроблені запити щодо підтвердження належності до громадянства його законного представника, а саме матері ОСОБА_3 . Листом від 17.01.2020 року за вих.№1234/107 Нікопольським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повідомлено Позивачу, що 14.01.2020 року Нікопольським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_2 у видачі первинного паспорта у зв`язку з порушенням вимог пп.2 п. 35 постанови КМУ №302 від 25.03.2015 року, а саме: заявник для оформлення паспорта подає оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один з батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України. У листі від 17.01.2020 року за вих.№1234/107 Відповідачем також повідомлено Позивачу, що про прийняте рішення ОСОБА_2 було письмово повідомлено (вих. № 1234/77 від 14.01.2020). Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до статті 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів. Відповідно до преамбули Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України (далі - Закону Закон №2235-ІІІ) цей Закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Статтею 1 Закону №2235-ІІІ визначено, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. Відповідно до статті 6 Закону №2235-ІІІ громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Положенням статті 7 Закону №2235-ІІІ визначено набуття громадянства України за народженням. Так, згідно із статтею 7 цього Закону особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України. Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України. Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України. При цьому, відповідно до частини 8 статті 7 Закону №2235-ІІІ особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження. Статтею 5 Закону № 2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України. Аналогічні положення містить і Закон України від 20 листопада 2012 року №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI), в якому визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи. Так, згідно із частиною 1 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Відповідно до частин 2-6 статті 21 Закону №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону. Паспорт громадянина України видається не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на його отримання або не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на його термінове отримання. Паспорт громадянина України вперше видається не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на його отримання. Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 21 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 року затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. Цей порядок визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (далі - Порядок №302). Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 7 Порядку №302 кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років. У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт. Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Згідно з пунктом 20 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) до територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за зареєстрованим місцем проживання особи. Особа, яка досягла 14-річного віку та місце проживання якої не зареєстровано, для оформлення паспорта вперше подає документи до територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за місцем фактичного проживання в Україні. За правилами пункту 24 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді. Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів. Подання документів для оформлення паспорта та їх розгляд визначений пунктами 35-45 Порядку №302. Так, відповідно до пункту 35 Порядку №302 заявник для оформлення паспорта подає такі документи: 1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження); 2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном); 4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб); 5) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи); 7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи; 8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору; 9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів): про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка; про народження дітей - свідоцтва про народження дітей; про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття; 10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи; 11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303. Згідно з пунктами 37-39 Порядку №302 працівник територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24-29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи. Після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Пошук в Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися). До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються заявником, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС. Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України. Відповідно до пунктів 40, п. 41, п. 43 Порядку №302 ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій. У разі відсутності прямого доступу до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, працівник територіального підрозділу ДМС протягом одного робочого дня з дня прийняття заяви-анкети до розгляду заповнює електронну форму запиту та надсилає його до відповідного органу, установи, організації, територіального підрозділу ДМС. Перевірка за запитом проводиться протягом двох робочих днів з дня його надходження. За результатами перевірки готується відповідь шляхом заповнення її електронної форми та надсилається до відповідного територіального підрозділу ДМС. Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців. Відповідно до пункту 44 Порядку №302 за результатами проведення процедури встановлення особи, підтвердження факту видачі свідоцтва про народження, а також перевірки факту належності особи до громадянства України працівником територіального підрозділу ДМС складається висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником територіального органу ДМС. Якщо за результатами проведення зазначеної процедури особу не встановлено, приймається рішення про відмову особі в оформленні паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку, передбаченому пунктами 100 і 101 цього Порядку. Пунктами 100, 101 Порядку №302 передбачено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи. У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови. Заявник має право повторно звернутися до територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта. Відповідно до пункту 115 Порядку №302 рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду. Аналіз наведених норм свідчить про те, що громадянство України набувається, зокрема, за народженням. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації, що є неприпустимим. Процедура оформлення та видачі територіальними підрозділами ДМС паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій чітко визначена у Порядку №302, та вимагає від особи подання заяви-анкети встановленої форми та необхідних документів. У разі достатності та повноти поданих заявником документів територіальний підрозділ ДМС проводить відповідну процедуру встановлення особи - ідентифікації особи. Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців. Як встановлено судом 14.01.2020 року в.о. начальника Нікопольського РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області затверджено Висновок за заявою про первинне оформлення про відмову ОСОБА_2 у видачі первинного паспорта з посиланням на п. 100 Порядку: п.п.3 дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; та п.п.5 особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта. У Висновку також зазначено, що на підставі матеріалів перевірки, здійсненої за заявою про первинне оформлення, зроблені запити щодо підтвердження належності до громадянства його законного представника - матері ОСОБА_3 Відповідачем-1 зазначено, що з метою встановлення факту набуття громадянства України громадянкою ОСОБА_3 до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було надіслано запит, на який 14.01.2020 (вих. 1201.1.4/1838) отримано відповідь, що за обліками бази «громадянство» ГУ ДМС України в Дніпропетровській області серед осіб, які звернулись щодо набуття чи прийняття до громадянства України ОСОБА_3 не значиться. Факт проживання станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року або набуття громадянства України громадянкою ОСОБА_3 не підтверджено. Умовою для прийняття рішення про оформлення паспорта громадянина України є проходження ідентифікації особи, яка звертається за оформленням (видачею) паспорту (процедури встановлення особи), та підтвердження факту належності цієї особи до громадянства України. Лише якщо за результатами проведення зазначеної процедури особу не встановлено, приймається рішення про відмову особі в оформленні паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку, передбаченому пунктами 100 і 101 цього Порядку. Проте, рішення Відповідача-1 від 14.01.2020 року про відмову ОСОБА_2 у видачі первинного паспорта громадянина України, яке оформлене Висновком за заявою про первинне оформлення, не містить висновків про неможливість ідентифікації особи ОСОБА_2 та не підтвердження факту його належності до громадянства України. Перевірка же набуття громадянства України громадянкою ОСОБА_3 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 у спірному питанні щодо оформлення та видачі первинного паспорту останньому є безпідставною. Положенням підпункту 2 пункту 35 Порядку №302 передбачено, що до заяви-анкети на оформлення паспорту надаються оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). Отже, для підтвердження факту належності особи до громадянства України чинним законодавством пов`язано необхідність надання документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу хоча б одного з батьків, які на момент її народження перебували у громадянстві України. Судом встановлено, що у Відповідача-1 були наявні документи, що підтверджують громадянство України та посвідчують особу обох батьків ОСОБА_2 - і батька і матері. З огляду на викладене, відмова ОСОБА_2 у видачі первинного паспорта громадянина України є необґрунтованою та протиправною. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 05 червня 2020 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року у справі №160/3289/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова