Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/10835/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10835/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 (головуючий суддя Юхно І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Петриківського районного сектора Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 04.11.2019 року до адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Петриківського районного сектора Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, у якому просив: - визнати протиправною відмову відповідача в оформленні вперше та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, - зобов`язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних. Позов обґрунтовано тим, що користуючись свої правом надавати чи не надавати згоду на обробку своїх персональних даних, вона відмовилась надавати згоду на обробку персональних даних в Єдиному державному демографічному реєстрі, оскільки не бажає отримувати унікальний номер в записі у реєстрі, інші ідентифікатори (цифрові, штрихкодові, QR-кодові, біометричні тощо), а також безконтактний електронний носій. У зв`язку з ненаданням згоди на обробку персональної інформації та відповідно небажанням заповнювати заяву-анкету (в електронній формі) Позивач вважає, що до нього не повинні застосовуватися норми постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, яка передбачає обов`язкове надання згоди на обробку персональної інформації при заповненні заяви-анкети (в електронній формі). Тому, на думку Позивача, має застосовуватися альтернативна форма та порядок видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача в оформленні вперше та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ та зобов`язано оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України. У задоволенні іншої частини позовних вимог (щодо проставлення відмітки місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних) відмовлено. Свою позицію, в частині відмовлених позовних вимог (щодо проставлення відмітки місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних), суд першої інстанції обґрунтував тим, що 10 грудня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг № 888-VIII, яким функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування (раніше цю функцію здійснювала Державна міграційна служба). Тому, у органів Державної міграційної служби України відсутні повноваження щодо внесення відомостей про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання. Також зазначено про те, що резолютивна частина судового рішення по даній справі викладена відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18). Тому, в іншій частині позовних вимог щодо проставлення відмітки про місце проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних, суд вважає за необхідне відмовити. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позов в повному обсязі. Посилається на те, що проставлення відмітки про місце проживання з використанням цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних на її переконання створює тотальний контроль, в основу якого покладено замовлення, а не воля громадянина. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по досягненні шістнадцятирічного віку звернулася із заявою від 25.06.2019 року до територіального підрозділу ДМС України у Дніпропетровській області за місцем свого проживання щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, надавши дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см для оформлення бланку паспорту, копію свідоцтва про народження, копію паспорта матері, копію свідоцтва про шлюб матері. Листами ГУ ДМС в Дніпропетровській області від 15.07.2019 року №М-2146/61201-19/1201.4.1/14552-19 та Петриківського районного сектора ГУ ДМС в Дніпропетровській області надані відповіді, якими відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року посилаючись на Закон України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус та постанову КМУ № 302 згідно з якими з 1 листопада 2016 року паспорт громадянина України виготовляється лише у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій відповідно до Порядку, затвердженого тією ж Постановою №

302. Остаточно приймання документів для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року припинено з 1 листопада 2016 року, тому на дату звернення позивачки (червень 2019 року) законні підстави для виготовлення паспорта громадянина України в іншій формі чи іншим способом, ніж це встановлено Законом № 5492-VI та Постановою № 302, відсутні. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг №888-VIII від 10.12.2015 року, норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 року, норми Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення (в частині, що оскаржується позивачем щодо не задоволення позовних вимог про проставлення відмітки місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних), колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист. Частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (№ 5492-VI) передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч.1 ст.21 Закону № 5492-VI). Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації. Частиною 3 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (№5492-VI) визначено, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. При цьому, пункти 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, передбачають, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається. За змістом пункту 2 вищезазначеної Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п.3 Постанови № 302). При цьому, пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи. При цьому, згідно з ч.1 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 01.06.2010, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст.2 Закону № 2297-VI). Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.5, 6 ст.6 Закону № 2297-VI). Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних. Перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження нагальній суспільній потребі, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі "GropperaRadio AG and Others v. Switzerland" від 28 березня 1990 року). Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), яка є зразковою справою у даній категорії справ. Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), яка є зразковою справою у даній категорії справ. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції прийняті стосовно відмови у задоволенні вимоги про проставлення відмітки про місце проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних. Так, 10 грудня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг № 888-VIII. Вказаним законом функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування. Тобто, до прийняття Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг (№888-VIII) функцію по реєстрації місця проживання громадян здійснювала Державна міграційна служба). Натомість, з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг (№888-VIII) - у органів Державної міграційної служби України відсутні повноваження щодо внесення відомостей про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання. З введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» № 888-VIII, функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на результати апеляційного розгляду справи та характер спірних відносин судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Строки касаційного оскарження, з урахуванням п. 3 Розділу IV «Прикінцеві Положення» КАС України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, продовжуються на строк дії карантину. Повний текст постанови виготовлено 24.06.2020. Головуючий суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова