Ухвала КГС ВС № 914/2699/15

УХВАЛА 10 грудня 2020 року м. Київ справа № 914/2699/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. та Львова Б.Ю., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" (далі - Товариство) на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2020 за позовом споживчого кооперативу Степана Бандери до Товариства про стягнення 8 718 332,47 грн та за зустрічним позовом Товариства до споживчого кооперативу Степана Бандери про розірвання договору будівельного підряду та стягнення збитків у розмірі 396 318,93 грн, ВСТАНОВИВ: 11.11.2020 (згідно з відміткою на конверті) Товариство звернулося до касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2020 зі справи №914/2699/15. За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги, касаційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Як свідчать матеріали справи, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у цій справі апеляційну скаргу Товариства на ухвалу господарського суду Львівської області від 29.07.2020 у справі №914/2699/15 залишено без руху, зокрема, у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано поза межами строку на апеляційне оскарження, а підстави наведені у клопотанні про поновлення строку визнані судом неповажними; зобов`язано апелянта навести інші підстави поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, але не пізніше 24.09.2020; попереджено Товариство, що невиконання у встановлений строк вимог вказаної ухвали матиме наслідком відмову у відкритті апеляційного провадження. Вказана ухвала мотивована, зокрема, тим, що наведені апелянтом підстави для пропуску строку на апеляційне оскарження є неналежними, оскільки перевіривши на сайті Укрпошти відповідно до штрихового кодового ідентифікатора №7901413342034 шлях відправлення, судом встановлено, що відправлення вручено скаржнику особисто - 06.08.2020, а не 15.08.2020, як зазначено скаржником. Суд врахував, що, оскільки оскаржувана в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції прийнята 29.07.2020 та отримана скаржником 06.08.2020, то останнім днем для подання апеляційної скарги був 17.08.2020, натомість апеляційну скаргу подано 25.08.2020, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому суд зазначив, що наданий скаржником витяг з Книги обліку вхідної документації Товариства як доказ підтвердження дати отримання ухвали суду першої інстанції, не може бути належним доказом такого отримання, з огляду на те, що запис у Книзі обліку вхідної документації проставляється власноруч скаржником, який є зацікавленою особою. Оскаржуваною в касаційному порядку ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2020 у цій справі відмовлено Товариству у відкритті апеляційного провадження. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс), апеляційний господарський суд виходив з того, що апелянт не виконав вимоги ухвали від 07.09.2020 про залишення його апеляційної скарги без руху щодо зазначення інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки, не спростував твердження, наведені в ній та, звертаючись до суду із заявою про усунення недоліків, повторно посилався на отримання копії ухвали суду першої інстанції лише 15.08.2020 з посиланням на той же доказ, а саме: Книгу для запису рекомендованих поштових відправлень Товариства; інших причин пропуску строку не навів. Також скаржник стверджував, що звернувся з листом до ПАТ "Укрпошта" з проханням надати докази отримання поштового відправлення саме 15.08.2020, однак доказів такого звернення як і відповіді ПАТ "Укрпошта" до заяви про усунення недоліків апелянт не надав. Звертаючись з касаційною скаргою, Товариство посилається на те, що оскаржувана ухвала апеляційної інстанції від 02.10.2020 постановлена з порушенням норм процесуального права, а також основних засад судочинства, таких як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та право на оскарження судових рішень; апеляційним господарським судом проігноровані доводи скаржника про дату отримання копії оскаржуваного рішення та докази на їх підтвердження. Проте твердження Товариства, викладені у касаційній скарзі, не є безумовною підставою для скасування судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачено процесуальним законом. За приписами статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з частиною четвертою статті 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Згідно до приписів статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними. При цьому, клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання Товариства про поновлення строку на апеляційне оскарження та оцінивши доводи, наведені у ньому, дійшов висновку, що Товариство не довело поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Львівської області від 29.07.2020 у цій справі, оскільки не надало жодних доказів на підтвердження того, що воно отримало ухвалу господарського суду Львівської області від 29.07.2020 саме 15.08.2020, а також доказів звернення з листом до ПАТ "Укрпошта", на який посилався у заяві про усунення недоліків, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність поважних підстав для поновлення процесуального строку, у зв`язку з чим відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційного скаргою Товариства. Відповідне право апеляційного оскарження не є абсолютним, і у будь-якому разі на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку оскарження судового рішення, у тому числі суд має звернути увагу на те, наскільки швидко й сумлінно діяв скаржник з метою оскарження судового рішення та, відповідно, чи є в його діях ознаки зловживання правом на оскарження судового рішення, і мотивувати підстави поновлення цього строку. За змістом частини другої статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Інші викладені в касаційній скарзі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2020 про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки у даній справі правильне застосовування апеляційною інстанцією норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Враховуючи наведене та керуючись статтями 234, 255, 260, 293 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2020 зі справи № 914/2699/15. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Булгакова Суддя І. Бенедисюк Суддя Б. Львов