Постанова 4817 № 602/1163/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/1163/20Головуючий у 1-й інстанції Костів Л.І. Провадження № 33/817/480/20 Доповідач - Коструба Г.І. Категорія - ст. 44-3 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 грудня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. у м. Тернополі адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такої, що проживає в АДРЕСА_1 , В С Т А Н О В И В: Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Згідно з постановою суду, 23 вересня 2020 року о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 , працюючи продавцем магазину Продукти по вул. Тернопільській, 3-Д в м. Ланівці, Лановецького району, Тернопільської області, здійснювала реалізацію харчових продуктів без засобів індивідуального захисту (маски та рукавичок), чим порушила правила та умови карантину, а саме: пп. 1 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22 липня 2020 року, п. 7 постанови Головного державного санітарного лікаря України № 17 від 09 травня 2020 року. В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнено до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 - Вальчук М. М. просить постанову місцевого суду скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, обмежившись усним попередженням. Вказує, що оскаржувана постанова щодо накладеного стягнення є незаконною та необгрунтованою, оскільки дане стягнення є надто суворим. Стверджує, що суддею при прийнятті рішення не було всебічно, повно та об`єктивно з`ясовано обставини справи. Апелянт зазначає, що суд належним чином не врахував приписи статей 22, 23 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Ще одним доводом в апеляційній скарзі є те, що судом при накладені адміністративного стягнення на ОСОБА_1 не враховано, що шкоди інтересам громадян чи юридичних осіб не завдано, правопорушник раніше до адміністративної відповідальності не притягувався. Вказує, на те, що під час судового розгляду місцевого суду ОСОБА_1 свою вину визнала, щиро розкаялась і критично ставиться до вчиненого. До апеляційної скарги долучено довідку про заробітну плату ОСОБА_1 , яка працює продавцем у ФОП ОСОБА_2 із жовтня 2020 року, і ця заробітна плата складає 5000 грн., на утриманні має двох неповнолітніх дітей, яких виховує сама, що підтверджується довідкою про склад сім`ї та копіями свідоцтв про народження дітей. Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її захисник Вальчук М. М. не з`явились, надіслали на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі. Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з таких міркувань. Згідно із ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. За змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ст. 44-3 КУпАП порушення Правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 21 листопада 2020 року набрав чинності Закон України від 06 листопада 2020 року № 1000-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно яким статтю 44-3 доповнено частиною другою такого змісту: «Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У відповідності до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Таким чином, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно відбуватись на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. З фабули адміністративного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП України, оскільки за протоколом ОСОБА_1 інкримінуються дії з перебування у магазині Продукти без захисної маски та рукавиць. За таких обставин необхідно дійти висновку, що Законом № 1000-ІХ пом`якшена відповідальність за адміністративне правопорушення, зокрема, за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту. Цей Закон має зворотну силу, тому поширюється і на правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_1 . Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому при розгляді справи згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суд застосовує рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. Таким чином, "правовий пуризм" на відміну від обставин "істотного та непереборного характеру" завжди призводить до порушення принципу правової визначеності. "Правовий пуризм" - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; "правовий пуризм" може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів. Виходячи з наведеного, не применшуючи значення необхідності дотримання процесуальних норм, їх порушення повинно бути підставою для скасування судового рішення лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави. «Фундаментальні порушення» - це завжди порушення норм права, зазвичай матеріальних. Але для визнання саме фундаментальним порушення повинне мати наслідком помилкове рішення по суті. У такому разі його має скасувати вища інстанція та принцип res judicata на нього не поширюється. На думку суду, надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, зважаючи на обставини конкретної справи, і необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів у цивільному або іншому судочинстві призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстав для закриття провадження в справі з огляду на положення ст. 247 КУпАП не вбачається, проте доцільним є застосування санкції, передбаченої саме ч. 2 ст. 44-3 КУпАП як такої, що поліпшує становище особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Згідно з п. п. 1 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 № 641 від 22 липня 2020 року, на території України на період дії карантину забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Громадське місце - частина будь-якої споруди, яка доступна або відкрита для населення, в тому числі за плату (під`їзди, підземні переходи, стадіони; парки, сквери, дитячі майданчики, стадіони, зупинки громадського транспорту, ліфти, державні установи, медичні установи та інше). Отже, не дотримавшись передбачених заборон щодо перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно, ОСОБА_1 порушила встановлені постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 № 641 від 22 липня 2020 року Правила щодо карантину людей, тобто в її діях наявний склад адміністративного правопорушення. Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву у їх достовірності та допустимості, а тому підтверджують винуватість ОСОБА_1 в порушенні правил щодо карантину. Відповідно до електронного рапорту помічника чергового Лановецького ВП Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , 23 вересня 2020 року о 15 год 39 хв. від лейтенанта поліції Корнійчук Б. А. ДОП Лановецького ВП надійшло повідомлення про те, що в магазині Продукти за адресою АДРЕСА_2 продавець ОСОБА_1 здійснювала продаж харчових продуктів без маски та рукавичок. Виїздом на місце події встановлено, що 23 вересня 2020 року близько 14 год. 30 хв. в магазині Продукти по вул. Тернопільській, 3-Д в м. Ланівці, Лановецького району, Тернопільської області остання здійснювала продаж товарів без засобів індивідуального захисту, а саме: без медичної маски та одноразових рукавиць. Цими своїми діями порушила ст. 29 ЗУ Про захист населення від інфекційних захворювань, п. п.1 п.10 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22 липня 2020 року та п. 2, п. 7 Тимчасових рекомендацій, затверджених постановою ГДСЛ України №17 від 09 травня 2020 року, у зв`язку з чим на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 401347 від 23 вересня 2020 року. До даного протоколу про адмінправопорушення також долучені і письмові пояснення ОСОБА_1 від 22 вересня 2020 року, з яких вбачається, що 23 вересня 2020 року остання під час реалізації харчових продуктів не встигла одіти маску, яка знаходилась у неї на вусі, і почала обслуговувати клієнтів, які перебували в приміщенні магазину. Вказані вище обставини підтверджується також дослідженим місцевим судом наявним в матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, що 29 вересня 2020 року близько 14 год. 30 хв. в магазині Продукти по АДРЕСА_2 остання здійснювала продаж товарів без засобів індивідуального захисту, а саме: без медичної маски та одноразових рукавиць. Приймаючи до уваги викладене, суддя робить висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні Правил щодо карантину, оскільки остання перебувала в громадському місці без вдягнутого засобу індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушила Правила, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Отже, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини, відсутність обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність, враховуючи вимоги ст. 8 КУпАП, приходжу до висновку про необхідність застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 44-3 КУпАП (в редакції Закону України від 06.11.2020 р. №1000-ІХ). Вважаю, що адміністративне стягнення у вигляді штрафу буде достатнім та необхідним для виховання правопорушника і запобігання вчинення ним нових правопорушень. Керуючись ст. ст. 8, 294 КУпАП України, суддя П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника, особи яку притягнено до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Вальчук М. М. задовольнити частково. Постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 02 листопада 2020 року в частині накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. в дохід держави змінити, зменшивши суму штрафу до 170 (ста сімдесяти) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя