Постанова 4807 № 331/1864/17

Дата документу 08.12.2020 Справа № 331/1864/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №331/1864/17 Головуючий у 1 інстанції: Жукова О.Є. Провадження № 22-ц/807/3680/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «08» грудня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Маловічко С.В., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання недійсним, витребування майна та визнання права власності в порядку спадкування, ВСТАНОВИВ: В березні 2017 року ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання недійсним, витребування майна та визнання права власності в порядку спадкування. Просила визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 13 серпня 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Савельєвим Є.О. та зареєстровано в реєстрі за №2645; витребувати у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію договору дарування, укладеного 08 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який посвідчений державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Саламатовою М.В., зареєстрований в реєстрі за №2-867; визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року позов залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неотримання судових повісток, тривале лікування, просила скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не з`явилась в судове засідання. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Матеріалами справи підтверджується, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання недійсним, витребування майна та визнання права власності в порядку спадкування перебуває у провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з березня 2017 року. Справа призначалась до розгляду неодноразово. Підставою для залишення судом першої інстанції позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 без розгляду стали неявки позивача в судове засідання на 19 серпня 2020 року, 23 вересня 2020 року. ОСОБА_1 була повідомлена про призначення судового засідання на 19 серпня 2020 року, про що свідчить її підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с.98). 19 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про перенесення розгляду справи у зв`язку з тим, що позивач бажає прийняти особисту участь у розгляді справи, проте не має можливості прибути до суду через запровадження в державі карантину. Просив про час та місце наступного засідання повідомити його та позивача. 19 серпня 2020 року клопотання представника позивача було задоволено, судове засідання відкладено на 23 вересня 2020 року, на адресу ОСОБА_1 направлено судову повістку (т. 2 а.с.101-102, 103а). Докази направлення судової повістки на адресу представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 в матеріалах справи відсутні. Направлена на адресу позивача судова повістка повернулась до суду без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (т. 2 а.с. 106). Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи. Згідно з частиною 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. За змістом вказаних положень цивільного процесуального законодавства правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. Статтями 128, 130 ЦПК України регламентований порядок направлення та вручення судових повісток. Так, частиною 6 статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси - частина 8 статті 128, частина 1 статті 130 ЦПК України. Аналіз змісту положень ЦПК України, що регламентують порядок направлення та вручення судових повісток, свідчить про те, що повернення відділенням зв`язку судової повістки з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не можна вважати належним повідомленням особи, яка бере участь у справі, оскільки це не відповідає вимогам статті 130 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). Таким чином, позивач та її представник ОСОБА_6 належним чином не були повідомлені про дату розгляду справи 23 вересня 2020 року. За змістом вимог пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача, повідомленого належним чином, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підставі для залишення позову без розгляду. На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової (передчасної) ухвали, яка підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду (вирішення питання) до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року про залишення без розгляду позову у цій справі скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 10 грудня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: С.В. Маловічко І.В. Кочеткова