Постанова 4804 № 263/7731/20

22-ц/804/3661/20 263/7731/20 Головуючий у 1-й інстанції Шевченко О.А. Суддя-доповідач: Попова С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 грудня 2020 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Попової С.А., суддів Зайцевої С.А., Ткаченко Т.Б., за участю секретаря Грішко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 листопада 2020 року, постановлену у складі судді Шевченко О.А., повний текст ухвали складено 02 листопада 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до власника Інтернет ресурсу 0629.com.ua, керівника проекту і головного редактора - ОСОБА_3 , журналіста ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , доцента кафедри історичних дисциплін Маріупольського державного університету - ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, розміщеної 23.06.2019 на Інтернет ресурсі 0629.com.ua, шляхом становлення факту недостовірності розміщеної інформації і зобов`язання відповідачів її спростувати в тому ж Інтернет виданні і в тому ж обсязі. Також просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку у відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 2000000грн. Короткий зміст процесуального рішення суду першої інстанції Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано строк для усунення недоліків: - необхідності надання квитанції про сплату витрат на правову допомогу та документів, що підтверджують повноваження представника; - надання разом із позовною заявою копій письмових документів, які засвідчені належним чином; - конкретизування позовних вимог щодо кожного з відповідачів, обґрунтування, якими саме діями кожного з відповідачів завдано моральну шкоду та в чому вона виражається, хто саме з відповідачів та яким чином повинен здійснювати спростування недостовірної інформації. Ухвалою того ж суду від 02 листопада 2020 року, що є предметом оскарження у даній справі, позов ОСОБА_1 повернуто позивачу через неусунення вказаних судом в попередній ухвалі недоліків. Повертаючи заяву, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 95, п.п. 4, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України і виходив з того, що зазначені в ухвалі суду від 02.07.2020 недоліки усунуті не були, клопотань щодо надання додаткового строку для усунення недоліків не надходило. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначені судом недоліки позовної заяви, які були ним усунуті при подачі заяви від 02.11.2020, не можуть бути підставою для повернення позову, оскільки було подано заяву з усунутими недоліками, де як і в первісній редакції позову, було наголошено на розповсюдженні негативної недостовірної інформації щодо позивача з боку всіх відповідачів, визначене спільними їх діями з об`єднаною метою заподіяння позивачеві моральної шкоди, порядок відшкодування позивачем визначений як солідарний. Вказує на понесені судові витрати з оплати правничої допомоги в розмірі 10000грн, а неподання на стадії пред`явлення позову квитанції про сплату цих витрат не є підставою для повернення позовної заяви. Через систему «Електронний суд» були надані повноваження адвоката Довженка В.І., як представника позивача ОСОБА_1 , а саме ордер і угода про надання правової допомоги, засвідчені у встановленому законом порядку електронним підписом представника позивача. Безпідставним є твердження суду про те, що позивач не подавав клопотання про надання додаткового строку для усунення недоліків в тексті позовної заяви, оскільки таке прохання фактично міститься в позовній заяві з усунутими недоліками. Ті недоліки, які вказав суд, можуть бути усунуті під час підготовчого судового засідання. У запереченнях на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_7 (а.с. 96) викладає доводи незгоди із позовом по суті виниклого спору, а саме, наголошує на тому, що; опублікована 23.06.2019 стаття відносно позивача, що був публічною особою, головою громадської організації, має великий суспільний інтерес; більша частина інформації взята з відкритих джерел в Інтернеті; підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок залучених відповідачів немає, оскільки коли готувалась публікація, позивач знаходився в СІЗО не в результаті роботи журналістів, а внаслідок роботи правоохоронних органів; позивач заборонив публікацію майже готового матеріалу і відмовився висловити свою позицію щодо звинувачень на його адресу, що є підставою для відмови у відшкодуванні моральної шкоди. Процедура розгляду справи апеляційним судом Справа розглядається за участі присутності відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2 , відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 (а.с. 82, 97, 90. 91-92, 95-96), неявка яких в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою до розгляду процесуального питання, пов`язаного із повернення позовної заяви. 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частинами 1-3 ст. 185 ЦПК України зазначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 визнана неподаною та повернута позивачу у зв`язку з неусуненням недоліків, які були допущені при поданні позовної заяви та зазначені в ухвалі Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.07.2020. Так, у змісті ухвали від 02.07.2020 про залишення позовної заяви без руху суд визначив, що позивачем: не надано квитанції про сплату витрат на правову допомогу та документи, що підтверджують повноваження представника; до суду надано копії письмових доказів, які не засвідчені належним чином; позивачем взагалі не конкретизовано своїх позовних вимог щодо кожного з відповідачів, не обґрунтовано, якими саме діями кожного з відповідачів йому завдано моральну шкоду, та в чому вона виражається, не зазначено, хто саме з відповідачів та яким чином повинен здійснювати спростування недостовірної інформації, про яку зазначено в позовній заяві. Для усунення вищевказаних недоліків позивачеві надано строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали. Щодо ненадання документів з повноважень представника позивача Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. В матеріалах справи наявна позовна заява з усунутими недоліками від 30.10.2020, подана 02.11.2020 через систему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_2 , скріплена його електронним підписом, в додатках до неї під п.п. 1, 2 зазначені, серед інших долучених матеріалів, угода, ордер, свідоцтво (а.с. 49-61, 97 роздрукований паперовий вигляд долученого до позовної заяви ордеру адвоката), в яких вбачається уповноваження ОСОБА_1 адвоката Довженка В.І. на представництво його інтересів у Жовтневому районному суді міста Маріуполя, Донецькому апеляційному суді на підставі договору про надання правової допомоги № 73 від 21.06.2020. Тож, прийняте судом рішення про ненадання документів на підтвердження повноважень представника позивача є такими, що не відповідають матеріалам справи. Стосовно пропозиції суду щодо конкретизації заявлених вимог до кожного з відповідачів, обґрунтування якими саме діями кожного з відповідачів завдано моральну шкоду, та в чому вона виражається, хто саме з відповідачів та яким чином повинен здійснювати спростування недостовірної інформації, про яку зазначено в позовній заяві, вказано, як пересвідчилась колегія суддів, наступне: «Відповідачі у засобі масової інформації інтернет-ресурсі 0629.com змушують вірити тій інформації, яку вони надають і перевірити яку рядові члени суспільства не мають можливості. Розповсюдженням з боку всіх відповідачів у вказаній статті відомостей, що не відповідають дійсності та паплюжать мою честь, гідність та ділову репутацію, було заподіяно моральну шкоду, яку я оцінюю в сумі 2000000грн. Вказану шкоду мені заподіяли усі разом відповідачі солідарно». Саме солідарний обов`язок відшкодування покладений позивачем в основу резолютивної частини позову. А в тексті позовної заяви з усунутими недоліками вказано, що відповідачі діяли спільно, об`єднані однією метою, направленої на формування у громадськості думки про винуватість позивача ще перед оголошенням судового рішення. Вимога зі зобов`язання спростувати опубліковану недостовірну інформацію позивачем покладена на відповідачів. В залежності від доведених фактів, викладених в позовній заяві, має бути ухвалене рішення по суті спору з дотриманням вимог ст. 266 ЦПК України за наслідками повного, всебічного розгляду справи і належної оцінки зібраних доказів, що притаманно стадії безпосередньо судового розгляду справи. Відтак, доводи суду про неусунення вищевказаних дефектів у змісті позовної заяви не є слушними і, як впевнена колегія суддів, не мають бути перешкодою до подання особою позову. Щодо ненадання квитанції про сплату витрат на правову допомогу Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Згідно із п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Отже, ненадання квитанції про сплату витрат на правову допомогу не є беззаперечним недоліком, який суттєво унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження. Тим більше, в змісті позовної заяви немає вимоги про компенсацію понесених витрат на правничу допомогу, що доводить безпідставність висунутої судом пропозиції надати квитанцію про оплату цих витрат і штучність створення такого дефекту. Поза увагою суду залишились положення ч. 1 ст. 246 ЦПК України, згідно із якою, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. А також для сторони доступний і такий формат здобуття рішення про розподіл судових витрат, в тому числі і правничої допомоги, як додаткове рішення, прийняте судом в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Щодо надання копій письмових доказів, які не засвідчені належним чином Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви (а.с. 1-36), підписаної позивачем ОСОБА_1 додані: копія довідки МСЕК № 065447; копія посвідчення серія НОМЕР_1 ; роздруківка статті з інтернет-ресурсу 0629.com. Також в прохальній частині позову ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового з збору за подачу позову, у зв`язку з тим, що він є інвалідом ІІ групи. Згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Як вбачається до позовної заяви і заяви з уточненими недоліками додані: копія статті з Інтернет ресурсу, копія довідки СМЕ щодо інвалідності позивача і копія посвідчення УБД, угода із адвокатом, ордер і свідоцтво адвоката. Таким чином, базовим документом, на якому обґрунтовані позовні вимоги є статті з Інтернет ресурсу, що є загальнодоступним джерелом в інтернет просторі, до яких має доступ як позивач, так і суд для переконання в факті наявності такої публікації. А вищенаведені документи, що посвідчують соціальний статус позивача, мають відношення для вирішення питання щодо наявності пільг по сплаті судового збору (п.п. 9, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір), і ці документи фактично прийняті судом за основу, у зв`язку з чим суд врахував наявні пільги і не пропонував сплатити судовий збір в ухвалі від 02.07.2020. Власне ці документи, що не є доказами, відносними до предмету спору, суд має змогу дослідити в оригіналі під час підготовчого засідання. Повертаючи заяву, суд першої інстанції, в числі іншого, виходив з того, що клопотань про надання додаткового строку для усунення недоліків не надходило. Таке твердження не відповідає матеріалам справи, оскільки в п. 5 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 , поданої в редакції від 30.10.2020 (вхідний № до суду 39289 від 02.11.2020) в порядку усунення недоліків (а.с. 49-60), заявник просив продовжити строк для усунення недоліків у зв`язку із тим, що позивач та його представник не отримали ухвалу про усунення недоліків, а також у зв`язку із карантином. На ці обставини суд не звернув уваги. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). У § 36 рішення у справі Bellet v. France від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року). Тож, в прийнятому процессуальному рішенні про повернення позовної заяви позивачеві вбачається певна формалізованість, що не узгоджується із задекларованими завданнями судочинства у ст. 2 ЦПК України. Вказані судом недоліки, які виявились не підтвердженими, не можуть перешкодити подальшому провадженню у справі. Крім того, відповідно до абзацу 4 пункту 2 Постанови Пленум Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставами для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженні у справі, то відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374, п.п. 1, 4 ч.1. ст. 379 ЦПК України, оскаржувану ухвалу слід скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 листопада 2020 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 10 грудня 2020 року. Судді: С.А.Попова С.А.Зайцева Т.Б.Ткаченко