Постанова Полтавський апеляційний суд № 539/1395/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/1395/19 Номер провадження 22-ц/814/2645/20Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю. А. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Прядкіної О.В., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 жовтня 2020 року, прийнятого під головуванням судді Іващенка Ю.А. у м. Лубни із складанням повного тексту рішення 26 жовтня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , - В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н від 11.12.2008 року, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 11800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з невиконанням умов договору утворилась заборгованість у розмірі 107987,97 грн., що складається з наступного: 50585,50 грн. заборгованості за тілом кредиту; 24101,70 грн. -заборгованості за простроченим тілом кредиту, 27170,39 грн. нарахованої пені з прострочене зобов`язання; 750 грн. нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 250 грн. штрафу (фіксована частина), 5130,38 грн. штрафу ( процентна складова). Просило стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» вказану заборгованість та судові витрати у розмірі 1921 грн. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 жовтня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 11.12.2008 року в розмірі 102 607,59 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 1825,29 грн. Рішення оскаржила ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.12.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок кредитка «Універсальна» зі сплатою 3% відсотків на місяць на залишок заборгованості. Відповідачем була заповнена Анкета - заява позичальника, у якій указано, що вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. В свою чергу позичальник зобов`язався забезпечити повернення кредиту. За розрахунками банку станом на 18.03.2019 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість яка становить 107987,97 грн., що складається з наступного: 50585,50 грн. заборгованості за тілом кредиту; 24101,70 грн. -заборгованості за простроченим тілом кредиту, 27170,39 грн. нарахованої пені з прострочене зобов`язання; 750 грн. нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 250 грн. штрафу (фіксована частина), 5130,38 грн. штрафу ( процентна складова). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що позичальником не спростовано факт відсутності заборгованості за кредитом, тому прийшов до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 11.12.2008 року станом на 18.03.2019 року в розмірі 102607,59 грн., яка складається із: 50 585,50 грн. заборгованість за тілом кредиту; 24 101,70 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 27 170,39 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 750,00 грн. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. В частині стягнення штрафу в розмірі 250,00 грн. (фіксована складова) та 5130,38 грн. (процентна складова), районний суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимоги в цій частині, оскільки передбачені договором пеня і штраф застосовуються одночасно за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, що свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільної відповідальності за одне і те саме порушення. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У анкеті-заяві позичальника від 11 грудня 2008 року зазначена процентна ставка, яка складає 3% на місяць на залишок заборгованості (Т.1,а.с.12 на звороті). У довідці про умови кредитування від 11 грудня 2008 року зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (3%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. Зазначена довідка підписана ОСОБА_1 (Т.1, а.с. 13). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається. Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (11.12.2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29.03.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.12.2008 року шляхом підписання анкети-заяви. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Укладений між сторонами кредитний договір від 11.12.2008 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в повному обсязі АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, наявні правові підстави для стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 суми заборгованості, що вірно визначено районним судом. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постановах від 04 вересня 2019 року справа № 550/109/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17. Разом з тим, пред`являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог, крім витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягу з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, також послався на довідку про умови кредитування від 11.12.2008 року, яка підписана ОСОБА_1 та надав розрахунки заборгованості відповідачки за договором від 11.12.2008 року (а. с. 5-13). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в довідці про умови кредитування, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 в день укладання договору 11.12.2008 року і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. У вказаній довідці про умови кредитування від 11.12.2008 року з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. З матеріалів справи чітко вбачається, що ОСОБА_1 11.12.2008 року підписала анкету-заяву, ідентифікувалася у банку та в цей же день їй було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» НОМЕР_1 термін дії до 06.2012 року (а. с. Т.1, а.с. 12,13,237). Довідка про умови кредитування також датована цією датою, а тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про недоведеність факту укладання кредитного договору із зазначеними умовами. Крім того, відповідачем не заперечується факт користування кредитними коштами до 2017р., кредитна картка надавалась ОСОБА_1 для поповнення рахунку іншій о особі- ОСОБА_3 , яка підтвердила зазначений факт, як свідок. Районний суд дав також вірну оцінку аргументам відповідача щодо шахрайських дій по зняттю грошових коштів з її кредитної картки, у зв`язку із чим вона звернулась до правоохоронних органів із відповідною заявою. Інші твердження апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий-суддя О. В. Прядкіна Судді: С. Б. Бутенко О. І. Обідіна Повний текст постанови складено 10.12.2020 р.