Постанова 4803 № 185/9812/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6675/20 Справа № 185/9812/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, про виселення, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2015 році позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, про виселення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.10.2006 року між позивачем та ППФ «Комас» було укладено кредитний договір з кредитним лімітом 330 000 грн. В забезпечення виконання вказаного договору між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки. ОСОБА_1 передала позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 прийняті на себе обов`язки не виконала. 25.09.2008 року нотаріусом було вчинено виконавчий надпис, яким було звернено стягнення на вказану квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Павлоградська міська рада не надала дозволу на виселення відповідачів з квартири так як в квартирі зареєстровані неповнолітні діти. Відповідачі не бажають добровільно виселятись. Вказане унеможливлює продаж квартири. Також позивач просив зобов`язати Павлоградську міську раду надати відповідачам інше житлове приміщення та стягнути з відповідачів судовий збір. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк 'Укргазбанк' до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду, ПАТ АБ 'Укргазбанк' звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 09.06.2005 року належить квартира АДРЕСА_1 . Вказаний факт сторони не оспорюють. У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата реєстрації 13.12.2010 року. Вказаний факт підтверджено копією довідки (а.с.28) 03.10.2006 року між позивачем та ППФ «Комас» було укладено кредитний договір з кредитним лімітом 330 000 грн. вказаний факт підтверджено копією кредитного договору (а.с. 6-14). 03.11.2006 року, для забезпечення виконання вказаного договору між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки. ОСОБА_1 передала позивачу в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 прийняті на себе обов`язки не виконала. 25.09.2008 року нотаріусом було вчинено виконавчий надпис, яким було звернено стягнення на вказану квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (а.с 26). Павлоградська міська рада не надала дозволу на виселення відповідачів з квартири так як в квартирі зареєстровані неповнолітні діти. Вказаний факт підтверджено копією листа (а.с. 29). Позивач направив відповідачу вимогу про виселення (а.с.31). Відповідачі добровільно не виселяються. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Встановлено, що 25.09.2008 року нотаріусом було вчинено виконавчий надпис, яким було звернено стягнення на вказану квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Частинами другою та третьою статті 40 Закону України «Про іпотеку» визначено порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. 25 червня 2015 році позивач направив відповідачу вимогу про виселення (а.с.31). У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата реєстрації 13.12.2010 року. Вказаний факт підтверджено копією довідки (а.с.28) Павлоградська міська рада не надала дозволу на виселення відповідачів з квартири так як в квартирі зареєстровані неповнолітні діти. Вказаний факт підтверджено копією листа (а.с. 29). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50). Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання. Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Як зазначено у ст. 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.1989 р. N 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. N 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень ст. 3 Конвенції "Про права дитини", пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів». Колегія суддів зазначає, що згідно положень частини другої ст. 109 ЖК Української РСР, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Згідно частини третьої статті 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до частини четвертої статті 109 ЖК України виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті. Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 придбано з ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 09.06.2005 року, тобто придбана не за рахунок кредиту, і, відповідно, виселення з такої квартири проводиться з наданням іншого постійного житла, яке за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР вказується в рішенні суду. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що Павлоградська міська рада не має зобов`язань щодо надання житла. Колегія суддів звертає увагу, що зазначення іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог закону має бути надане особам одночасно з їхнім виселенням, є обов`язком позивача. Разом із тим, заявивши вимогу про виселення відповідачів з предмета іпотеки, банк не вказав у позовній заяві іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог статті 109 ЖК УРСР має бути надане відповідачам одночасно з їх виселенням. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих позивачем. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: