Ухвала КАС ВС № 640/9862/20

УХВАЛА 09 грудня 2020 року Київ справа №640/9862/20 адміністративне провадження №К/9901/31559/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі № 640/9862/20 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 23.11.2020 до суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, скаржник), направлена поштою 20.11.2020. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Враховуючи вимоги частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень у цій справі. На переконання скаржника, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах: - від 29.08.2018 у справі №815/8468/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3118/18), відповідно до якої: «Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договори оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника та землекористувача». - від 17.10.2019 у справі №817/1814/17 (адміністративне провадження №К/9901/56710/18), відповідно до якої: «Перевірка, аналіз та оцінка технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки на предмет його відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи, входить до компетенції Держгеокадастру та територіальні органи Держгеокадастру в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відтак суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства». - від 15.02.2019 у справі №825/1496/17, відповідно до якої: «Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом». Офіс ВПП ДПС вважає, що неврахування цих висновків призвело до неправильного застосування підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пунктів 286.1, 286.2 статті 286, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та, відповідно, до неправильного вирішення справи. Разом з тим, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав вимог та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Скаржник не зазначає, в чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які були предметом розгляду Верховним Судом. Крім того, витяги з постанов Верховного Суду, які приведені скаржником, не є висновками щодо правильного застосування норм права, які, як зазначає відповідач, було неправильно застосовано судами. Крім того, у справі №815/8468/13-а предметом спору було віднесення позивача до платників земельного податку як такого, що має у користуванні земельну ділянку, на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належать позивачу на праві приватної власності. У справі №817/1814/17 предметом спору були дії щодо застосування у витязі від 07.02.2017 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, цільове призначення обслуговування майнового комплексу, в кількості тринадцяти будівель, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 2,0 та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області вчинити дії щодо видачі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 1,0 - земель з цільовим призначенням "для земель транспорту для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту". При цьому, підставою для відмови в задоволенні позову стали висновки суду, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, а лише носить інформаційний характер. У справі №825/1496/17 предметом спору були податкові повідомлення-рішення, якими позивачу, як власнику нерухомості, нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У справах №817/1814/17, №825/1496/17 судами не застосовувалися положення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пунктів 286.1, 286.2 статті 286, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, а у справі №815/8468/13-а лише процитовано пункти 286.1, 286.2 статті 286 ПК України. У справі, у якій подано касаційну скаргу, спір між сторонами виник внаслідок застосування відповідачем при визначенні орендної плати за земельні ділянки коефіцієнту « 2,0» та « 3,0», який збільшує нормативну грошову оцінку землі, а отже, й базу нарахування орендної плати в 2 та 3 рази відповідно, на підставі даних Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що застосування відповідачем таких коефіцієнтів є порушенням принципу соціальної справедливості і балансу. При цьому, суди встановили, що відповідно до договорів оренди земельних ділянок та витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, земельні ділянки, які орендує ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», відносяться до категорії «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та мають код цільового призначення - 1.14.5». Зазначена інформація у графі «Цільове призначення земельної ділянки» у витягах не відповідала інформації, що містилася у відомостях Державного земельного кадастру на дати оформлення Витягів 2019 року. Категорія земель щодо зазначених у позовній заяві земельних ділянок не змінювалася, позивач продовжував користуватися земельними ділянками відповідно до договорів оренди, розробленої та затвердженої на момент їх укладання землевпорядної документації. Суди попередніх інстанцій зазначили, що чинне законодавство не встановлює обов`язку платника податку отримувати новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки після прийняття Мінагрополітики наказу від 25.11.2016 № 489 «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства аграрної політики та продовольства № 261 від 23.05.2017, № 162 від 27.03.2018, № 604 від 18.12.2018), Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що про правомірність обчислення позивачем податкових зобов`язань зі сплати орендної плати за землю на підставі отриманих в 2016 році Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, затвердженої Рішенням Дніпропетровської міської ради № 4/65 від 15.07.2015, яке є чинним на дату проведення перевірки, та застосування до такої оцінки кумулятивної величини коефіцієнта індексації, розрахованої від дати затвердження оцінки. Також суд апеляційної інстанції врахував, що 18.08.2020 Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» отримало лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області N918-4-0.1-5365/2-20 від 10.08.2020, згідно з яким витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок було визнано недійсними. Тобто, як зазначив апеляційний суд, було визнано недійсними ті витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, на підставі яких Офісом ВПП ДПС збільшено АСК «Укррічфлот» суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб. Зазначене у сукупності свідчить про те, що скаржником визначено підставу для касаційного оскарження судових рішень безвідносно до предмета спору у цій справі. Не наводить відповідач обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, які передбачені для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. У зв`язку з викладеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі. Колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Також, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити скаржнику, що у разі зміни підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, скаржник має врахувати таке. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. У зв`язку з наведеним, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику часу на усунення виявлених недоліків. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі № 640/9862/20 - залишити без руху. Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: - для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко