Постанова 4872 № 915/1067/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1067/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Головея В.М., Разюк Г.П., секретар судового засідання Бебик А.М. за участю представників учасників судового процесу: від позивача: Галайчук Г.С., за довіреністю; від відповідача--1: не з`явився; від відповідача-2: не з`явився; від відповідача-3: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕБТ ПЛЮС на ухвалу Господарського суду Миколаївської області про відмову у забезпеченні позову від 15 вересня 2020 року (повний текст складено 18.09.2020р.) по справі № 915/1067/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕБТ ПЛЮС до відповідачів:

1. Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

2. Державного підприємства СЕТАМ

3. Приватного підприємства Українська економіко-правова група про: визнання електронних торгів недійсними, - суддя суду першої інстанції: Смородінова О.Г. час та місце винесення ухвали: 15.09.2020р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду. В судовому засіданні 09.12.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) УКРДЕБТ ПЛЮС (позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) (відповідач-1, ДВС); Державного підприємства СЕТАМ (відповідач-2, ДП «СЕТАМ») та Приватного підприємства (ПП) Українська економіко-правова група (відповідач-3) про визнання недійсними електронних торгів за лотом №416582 від 13.05.2020 щодо реалізації нежитлових приміщень літ. А заг. пл. 284,9 кв.м., літ. Б заг. пл. 43,1 кв.м., літ. В заг. пл. 121,8 кв.м., літ. Д. заг. пл. 41,1 кв.м., літ. Г заг. пл. 71,9 кв.м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Поштова,

95. Разом з позовними вимогами ТОВ УКРДЕБТ ПЛЮС подана заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії спрямовані на реалізацію вищенаведених нежитлових приміщень, а саме: - складати акт про проведені електронні торги за лотом № 416582 від 13.05.2020 року щодо реалізації спірних нежитлових приміщень; - видавати або надсилати переможцеві електронних торгів підписаний та затверджений акт про проведені електронні торги за лотом № 416582 від 13.05.2020 року щодо реалізації відповідних нежитлових приміщень; - знімати арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби на нерухоме майно нежитлові приміщення літ. А заг. пл. 284,9 кв.м., літ. Б заг. пл. 43,1 кв.м., літ. В заг. пл. 121,8 кв.м., літ. Д. заг. пл. 41,1 кв.м., літ. Г заг. пл. 71,9 кв.м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Поштова, 95, а; - вилучати у державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про іпотеку (іпотекодержатель ТОВ УКРДЕБТ ПЛЮС ) щодо вказаних нежитлових приміщень. В обґрунтування заяви про забезпечення позову, ТОВ УКРДЕБТ ПЛЮС послався на те, що враховуючи проведення електронних торгів щодо реалізації вищевказаних нежитлових приміщень, переможцю буде видано акт, який буде підставою для перереєстрації майна за іншим власником, що утруднити виконання рішення суду, у випадку задоволення позову про визнання електронних торгів недійсними. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020р. у справі №915/1067/20 (суддя Смородінова О.Г.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕБТ ПЛЮС про забезпечення позову у вказані справі відмовлено. У вказаній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що заява позивача ґрунтується лише на припущеннях щодо потенційної неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання рішення суду та не містить обґрунтованих посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому у разі невжиття відповідних заходів. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020р. у справі №915/1067/20 скасувати та прийняти рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕБТ ПЛЮС про забезпечення позову у даній справі задовольнити. Обґрунтування апеляційної скарги позивача є аналогічними обґрунтуванню заяви про забезпечення позову та зводяться до того, що оскільки Приватне підприємство "Українська економіко правова група" стало переможцем електронних торгів, проведених 13.05.2020 року, відповідно до яких відповідач-3 придбав арештоване майно позивача, переможцю ДВС буде виданий акт про проведені електронні торги. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕБТ ПЛЮС на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020р. у справі №915/1067/20, розгляд справи призначено на 09.12.2020 року. У судовому засіданні 09.12.2020р. представник позивача підтримав вимога апеляційної скарги. Представники відповідачів у судове засідання не з`явились. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши пояснення представника ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Одночасно, заходи щодо забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі №910/20479/17, від 14.06.2018р. у справі №916/10/18, від 23.06.2018р. у справі №916/2026/17, від 16.08.2018р. у справі №910/5916/18, від 11.09.2018р. у справі №922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі №909/526/18, від 21.01.2019р. у справі №916/1278/18, від 25.01.2019р. у справі №925/288/17, від 26.09.2019р. у справі №904/1417/19 тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову. Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, своєю чергою, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. За положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів. За змістом цих норм обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Належними згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Таким чином, апеляційна колегія зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Отже, при поданні заяви про забезпечення позову, заявник повинен обов`язково надати докази щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в поданих суду матеріалах відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі. Так, як вбачається з відповідної заяви позивача, заходи забезпечення позову полягають у забороні відповідачам органу ДВС, торгуючій організації та переможцю торгів вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію нежитлових приміщень, які були предметом продажу на спірних торгах, а саме: щодо визнання недійсними електронних торгів за лотом №416582 від 13.05.2020р. щодо реалізації нежитлових приміщень літ. А заг. пл. 284,9 кв.м, літ. Б заг. пл. 43,1 кв.м, літ. В заг. пл. 121,8 кв.м, літ. Д заг. пл. 41,4 кв.м, літ. Г заг. пл. 71,9 кв.м., за адресою м. Миколаїв, вул. Поштова,

95. Місцевим господарським судом правильно встановлено, що станом на 10.06.2020р. перереєстрації права власності нерухомого майна, придбаного на спірних електронних торгах, за новим власником не відбулось, що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.06.2020р. за №211899002. Крім того, матеріали справи свідчать, що Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 29.07.2020р. видано розпорядження №54414405, у якому зазначено, що грошові кошти від продажу майна в сумі 349090,91 грн., що надійшли на рахунок 27.05.2020р. слід перерахувати на користь ТОВ УКРДЕБТ ПЛЮС. Таким чином, з урахуванням п. 1 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. за №2831/5, відповідно до якого строк для оформлення акту про проведені електронні торги закінчується через п`ять робочих днів після повного розрахунку переможцем за придбане майно, а такий розрахунок, в свою чергу, мав бути здійснений протягом 10 банківських днів з дня визнання переможцем торгів, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, що строк для оформлення акту про проведені електронні торги, відповідно до діючого законодавства, закінчився 03.06.2020р. Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову обставин на підтвердження вчинення відповідачами конкретних дій, спрямованих на перереєстрацію права власності на відповідне нерухоме майно. У матеріалах справи відсутні докази, що станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову, або апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні, органом державної виконавчої служби вживаються дії з видачі акту про проведені електронні торги та скасуванні записів про іпотеку та записів про обтяження, накладені органами державної виконавчої служби на нерухоме майно, яке було предметом спірних торгів. Докази подання відповідачем-3 державним реєстраторам документів для вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна у матеріалах справи також відсутні. Більш того, враховуючи сформульовані позивачем позовні вимоги як «визнання електронних торгів недійсними» апеляційна колегія погоджується з судом першої інстанції у тому, що вони не передбачають дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду за результатом розгляду позову у справі №915/1067/20. Зокрема, не зрозуміло, яким саме чином захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам вживати дії, спрямовані на реалізацію нежитлових приміщень, які були предметом продажу на спірних торгах, сприятиме виконанню рішення у даній справі за вимогою про визнання електронних торгів недійсними. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що державний виконавець мав вчинити відповідні дії в період травня-червня 2020 року, а позивач просить заборонити їх вчинення у серпні 2020 року. Належного обґрунтування таких вимог позивачем не наведено. Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду, що посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачами певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення спірного майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Окремо, судова колегія звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги даного висновку не спростовують. По суті, подана позивачем заява ґрунтується на непідтверджених припущеннях заявника щодо можливого вчинення відповідачами дій, наслідком яких може бути порушення прав позивача у разі задоволення позовних вимог, а відтак - і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання рішення суду. ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактів вчинення відповідачами дій, на які посилається заявник, або ж їх підготовку, в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, з якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи заявника про наявність підстав для забезпечення позову є необґрунтованими та передчасними. Крім того, заявником не обґрунтовано чи спроможні заявлені позивачем заходи забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. При цьому, необхідно також зауважити, що у разі існування належного підтвердження, обставини, на які посилається скаржник, він не обмежений у праві повторно звернутись до суду із відповідною заявою про забезпечення позову у вказаній справі. Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін. Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020р. у справі №915/1067/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕБТ ПЛЮС без задоволення. Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються. Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020р. у справі №915/1067/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку Повний текст складений 10.12.2020р. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Головей В.М. Суддя Разюк Г.П.